Історичний шанс Джозефа Байдена та самознищення Росії – 2: що задумав Путін?

Великою помилкою української влади є недооцінка тих викликів які існують для України на західному інформаційному фронті. Дотепер, нажаль, в багатьох західних газетах та журналах позиція України не представлена із –за бездіяльності українських послів, які чомусь не можуть написати тексти для засобів масової інформації, в яких би поширювались українські наративи.

Україна гостро потребує збільшення безпекової допомоги, тому українські біженці та українська діаспора повинні більш активно підтримувати нашу країну, координуючи свої дії з лідерами думок на Заході, пишучі звернення до західних політиків і журналістів, проводити масові багатотисячні акції з вимогою надати більше наступальної зброї героїчним ЗСУ. Отже, українські посли зобов’язанні координувати діяльність діаспори та біженців, доносячи через них західним суспільствам наративи України.

Фактично, потрапивши в пастку із – за авантюри Путіна і розуміючи, що ресурсна база Заходу набагато більша за Російську, наслідком чого стане поразка РФ, Кремль намагається за рахунок активізації своїх агентів впливу на Заході, переконати американський і європейський істеблішмент в необхідності підписання мирної угоди між Російською Федерацією та Україною.

На жаль, в Україні залишився не поміченим один з останніх текстів відомого американського політолога Джона Міршаймера, в якому він написав, що не існує жодних доказів того, що Путін прагнув знищити Україну де триває громадянська війна, а влада знаходиться під впливом та тиском націоналістичної меншості, яка не дозволяє українському президенту піти на компроміс з Росією. З точки зору Міршаймера, російських сил вторгнення, а саме 190 000 військовослужбовців було недостатньо для завоювання України, що є доказом того, як він вважає, небажання Путіна окупувати нашу країну.

Дуже прикметно, що топовий американський політолог повністю не розуміє структуру влади в Росії. Існування централізованої системи влади, коли всі основні рішення приймаються Путіним, перетворило російських державних службовців та працівників спецслужб на імітаторів, які заради кар’єрного зростання повідомляли кремлівському фюреру лише те, що він бажав почути. Путін, фактично, із – за власної некомпетентності потрапив в інформаційну бульбашку, нічим не відрізняючись від звичайного росіянина, який є жертвою російської пропаганди.

Фюрер з Кремля був переконаний під впливом своїх спецслужб, що переважна більшість українців не будуть чинити спротив російським загарбникам, зустрічаючи їх як визволителів в своїх містах. До того ж Путін завжди заздрив США, тому він прагнув повторити історію успіху американців в Іраку, де коаліційні сили лише в 255 000 військовослужбовців знищили режим Саддама Хусейна. Прорахунок Кремля пов’язаний, перш за все, з нерозумінням представників російської влади того факту, що американці воювали за знищення непопулярного режиму, який не мав великої підтримки серед громадян Іраку.

Росіяни ж прагнуть знищити український народ, заперечуючи право українців бути українцями. Представники Кремля потрапили під вплив власної пропаганди, яка зображувала українців в російських фільмах та серіалах примітивними людьми, які є наївними “хохлами”, котрі є менш культурними та успішними “меншими братами” на фоні росіян “інтелектуалів”. Кремль не врахував, що на відміну від росіян українці є індивідуалістами, які не сприймають насильство над собою, що було доведено, як під час Революції Гідності, так і після російської військової агресії в 2014 році, яка призвела до самоорганізації громадян України та створення добровольчого і волонтерського руху.

Міршаймер чомусь вважає Путіна раціональним політиком, забуваючи про те, що якби Кремль діяв раціонально, то після Революції Гідності російська влада повинна була би позиціонувати себе як посередника у врегулюванні політичної кризи в Україні. Без агресії проти України та анексії Криму з окупацією окремих районів Донецької і Луганської областей, наша країна дотепер би перебувала у сфері впливу кривавої Росії. Про яку раціональність Путіна може йти мова, якщо він власними руками руйнує всі досягнення Леоніда Брєжнева та КДБ по перетворенню Росії на енергетичну наддержаву, від якої повинна була залежати вся Європа.

Розширення ж НАТО на СХІД, яке з точки зору Міршаймера, стало основною причиною агресії Росії проти України, насправді, не мало жодного впливу на авантюру Путіна. Росією керують геронтократи, які прагнуть передати владу своїм дітям, тому західні цінності, як і існування ЄС та НАТО, вони сприймають як небезпечну альтернативу своїй владі. Кремлівські ідеологи публічно визнавали, що успіх прозахідної України зруйнує імперіалістичну Росію, тому Кремль був завжди зацікавлений щоб Україна не рухалась в напрямку НАТО, бо без військово – технічної співпраці з Альянсом наша країна залишилась би сам на сам з північною імперією зла, ставши її легкою здобиччю.

Саме ж НАТО, як оборонний альянс для Росії, не представляє жодної загрози, бо ніхто на Заході ніколи не бажав здійснити агресію проти ядерної наддержави. І лише кривава агресія нацистської Росії здійсненна проти України, спонукала навіть такі нейтральні країни як Фінляндія та Швеція, заради своєї безпеки і захисту від північної імперії зла, приєднатись до НАТО.

Для Путіна помста Україні є особистою справою його життя, бо з нею пов’язанні його поразки та приниження. Він не може пробачити Україні, що вона обрала замість російського гопника більш культурного, освіченого, заможнішого, вихованого та успішнішого західного кавалера.

Також Міршаймер переконаний в тому, що анексія Криму стала імпульсивним рішенням Путіна в відповідь на втрату влади Януковичем. Хотілось би нагадати шановному політологу, що незаконна анексія українського Криму розпочалась коли Янукович ще перебував при владі, знаходячись в Києві. Всі російські топ – посадовці знають, що військова агресія Росії проти України почала готуватись Кремлем з 2005 року, а за підготовку до анексії Криму після Помаранчевої революції особисто відповідав Микола Патрушев, що особисто під час приватних розмов підтверджував колишній ідеолог Кремля Владислав Сурков.

Особливо ж дивними є заяви Міршаймера про громадянську війну в Україні. Міршаймеру потрібно самому собі задати запитання, а чому до повномасштабного вторгнення Росії громадянська війна не відбувалась в російськомовних Харкові, Одесі, Дніпрі, Миколаєві, Запоріжжі та Херсоні? Відповідь полягає в тому, що війна відбувалася лише там де воювали російські окупанти, доказом цього є звільнені міста Донбасу в 2014 році, де мир був встановлений відразу після їхньої деокупації.

У випадку звільнення Донецька та Луганська від російських загарбників на наступний день в цих містах був би встановлений мир, як це трапилось в Слов’янську після втечі з нього в 2014 році російських терористів, тому окупація окремих районів Донецької та Луганської областей Росією, яка перетворила їх на плацдарм для удару по Україні, ніякого відношення до громадянської війни не має.

Так само є відірваною від реальності точка зору Міршаймера про націоналістичну агресивну меншість, яка заважає Зеленському домовитись про мир з Путіним. Цей наратив дуже довго вже використовують російські пропагандисти, під впливом яких навіть російська влада повірила, що протистояти їм в Україні буде лише нечисельна націоналістична меншість. Насправді, переважна більшість українців з усіх українських регіонів категорично висловлюються проти територіальних поступок по відношенню до Росії. Більшість українців також є прихильниками вступу України до ЄС та НАТО і в Україні жодна праворадикальна партія не потрапила до парламенту.

З 2014 року проти України воювали як російські так і європейські неонацисти, з якими співпрацюють російські спецслужби, наприклад, відомий український колаборант Павло Губарєв, ще за декілька років до військової агресії Росії на Донбасі, навчався деверсійній діяльності разом з російськими неонацистами на території російських тренувальних центрів підконтрольних спецслужбам РФ.

Не можна також забувати, що Олексій Мільчаков керівник нацистської диверсійно – розвідувальної групи “Русич”, яка є неформальним підрозділом армії РФ, неодноразово публічно заявляв, що він є нацистом. До речі в 2015 році Мільчаков брав участь в міжнародному російському консервативному форумі, на якому в Санкт – Петербурзі були присутні неонацисти з Європи та США.

Під час цього неонацистського форуму бельгійський праворадикал Кріс Роман висловив своє захоплення тим, як російські праворадикали в Санкт – Петербурзі здійснюють очищення ринків від мігрантів та висловлював своє захоплення діями російської влади, направленими на ліквідацію її політичних опонентів. Тож дуже дивно, чому такий освічений аналітик як Джон Міршаймер поширює кремлівський наратив про міфічних українських праворадикалів, котрі мають вирішальний влив на політичні процеси в Україні. Отже, він або корисний ідіот, або агент впливу Кремля.

Називаючи себе прихильниками реалізму у міжнародних відносинах такі експерти як Міршаймер лише підігрують ворогам демократії. Позиція Міршаймера абсолютно співпадає з кремлівськими наративами про баланс інтересів між наддержавами, які повинні не втручатись до сфер впливу свого геополітичного конкурента.

Варто пам’ятати, що така політика щодо сфер впливу, коли західні лідери погодились з окупацією Австрії та Чехословаччини нацистською Німеччиною, призвела до другої Світової війни. Наслідком реалізму Міршаймера може стати світ без міжнародних правил і зобов’язань, де буде панувати хаос з постійними війнами, які призведуть до третьої Світової війни.

Путін із – за своєї шовіністичної зверхності по відношенню до України потрапив до пастки створеної ним самим. Тому єдиною надією Кремля є західні корисні ідіоти, які можуть врятувати під впливом кремлівських наративів путінський терористичний режим. Російські силовики впевненні в тому, що якщо Путіну вдасться нав’язати Україні невигідну для неї “мирну угоду” та заморозити конфлікт на території нашої країни, то вже за 3 роки Росія повністю відновить свій бойовий потенціал.

Кремль розраховує, що якщо українська влада здійснить самогубство підписавши мирну угоду з нацистською Росією, то Україна перестане отримувати від Заходу військову допомогу, фактично, російська влада прагне обеззброїти Україну перед наступною більш продуманою агресією північної імперії зла. До того ж останнім часом російські силовики також почали обговорювати сценарій гібридної агресії проти Польщі та Литви, яка буде здійснена з території Білорусі.

Варто також розуміти, що будь які територіальні поступки зі сторони України по відношенню до Росії лише збільшать вплив Путіна, як на російську еліту так і на суспільство нашого північного сусіда, тим самим створюючи передумови для продовження імперіалістичної політики, направленої на знищення незалежності нашої країни.

Дуже важливо щоб українські дипломати донесли до представників адміністрації Байдена український наратив про те, що перемога України над Росією буде одночасно і поразкою авторитарного Китаю, політична еліта якого побачить всю неефективність та руйнівні наслідки імперіалістичної війни для ініціатора цієї агресії. Лише військова поразка Росії від України дозволить не тільки знищити путінський терористичний режим, а і перетворити в подальшому Російську Федерацію на фронтир Заходу по стримуванню Китаю.

Тож, ані Володимир Зеленський, ані Джозеф Байден не мають права зупиняти процес по самознищенню імперіалістичної Росії запущений Володимиром Путіним, який ввійде в історію як міжнародний злочинець, котрий власними руками зруйнував Російську імперію.