Промисловість загалом і військова промисловість зокрема за умов певних форм авторитаризму набагато ефективніша, ніж за умов демократії. Тому демократія програє промислову, військову, ресурсну конкуренцію, і якщо не буде проведено політичних реформ, зазнає краху. Так як за заявою заступник помічника міністра ВПС США із закупівель, генерал-майора Кемерона Холта , на закупівлю порівнянних товарів і послуг США витрачають 20 $, Китай витрачає 1 $, а аналогічні озброєння і товари надходить до армії Китаю в 5 - 6 разів швидше і більше, ніж до армії США.
За демократії величезні ресурси сконцентровані у руках одиниць, а переважна більшість громадян живе від кредиту до кредиту. Механізм того, що відбувається, добре показаний у фільмі колишнього Міністра праці США Роберта Річа « Нерівність для всіх ».
Проблема того, що відбувається в тому, що переважна більшість виборців голосує за тих, хто краще розповів, як і за чий рахунок виборець, заробляючи 1 гривню житимете на 10. А виборець не має кваліфікації та бажання слухати дуже складні та нудні роз'яснення чому це не так. Йому потрібно просто і швидко, а це неможливо. Крім того, основні кошти на передвиборчу кампанію витрачають самі одиниці в інтересах, яких працюють політики. Тому поступова, послідовна деградація системи, втрата ефективності є основою загального виборчого права.
При експансивному авторитаризмі між владою та народом існує негласний партнерський договір, що влада буде ділитися з народом частиною майбутнього награбованого ресурсу за нинішніми зовнішніми кордонами, а зараз просто треба трішки потерпіти, попрацювати і заслуги всіх учасників будуть враховані та матеріалізовані сповна на багато десятиліть уперед. В цьому випадку спайка між владою і народом непорушна, ніякі страждання народу на неї не впливають, оскільки по суті є іменною інвестицією в неформальну корпорацію, що займається отриманням мега видобутку та її розділом, тобто отримаєш на порядки більше, ніж напрацював і відмучився.
При демократії для подібних спайок немає мотиву, а є лише основна суперечність між платниками податків (обскупаними гусаками) та вигодовласниками.
Тому центральне завдання нинішнього виду демократії - суттєве збільшення ефективності, аби наздогнати та перегнати розвинені автократії за наведеними раніше показниками.
Слухав деякі дискусії щодо того, що немає людей, які можуть ефективно вирішувати завдання сьогодення в Україні. Пропонувалося надавати людині повноваження щодо виконання завдань на короткий час, якщо не впорався ставити наступного і т.д. Крім того, жорстко карати тих, хто провинився, щоб іншим не повадно було. Це варіанти, з якими можна працювати.
Але хочу запропонувати свій варіант суттєвого покращення ефективності держави, соціально-економічної структури, використовуючи політичні інструменти. А саме змінити, на першому етапі, систему виборів до ВРУ, за якої 226 депутатів обирати за нинішньою системою, або її варіаціями, а 226 обирати на основі компетентнісного, професійного підходу, що базується на КВЕД (кодів видів економічної діяльності).
Кожен платник податків має такий код чи код організації, з якою має трудові відносини. Фактично він є фахівцем у цій сфері, розуміє локальний ринок, його тенденції, його проблеми, знає людей на ньому тощо. Усі коди згруповані в 21 секцію, вони можуть називатися галузями, стратами, цехами, тощо. Можуть бути встановлені пропорції на основі чисельності осіб у секціях за довідкою Держстату.
Кожна страта проводить голосування лише за свою професійну квоту, тільки з-поміж висуванців зі своєї галузі. Можливий також регіональний принцип голосування всередині страт. Головне, щоб голосуючі добре розуміли за кого вони голосують, а це не складно, якщо вони є конкурентами, партнерами і т.д.
Пенсіонери, які вийшли на пенсію до 5 років, голосують у своїй страті. Пенсіонери, інваліди, безробітні та інші не платники податків можуть голосувати або за своїх представників, або передати свій голос одній з 21 страт, наприклад, військовим. Що дасть змогу військовим мати більше місць у Раді.
Така система дасть змогу в кожній із галузей мати дієздатних, доброчесних громадян з доброю репутацією, яким під силу впоратися з проблемою ефективності демократичної соціальної організації. Тоді не потрібно буде проводити широке просіювання та брати ноунеймів.
Тому якщо на сьогоднішній день у протистоянні з РФ Україна за допомогою Заходу має значні шанси на перемогу, то у протистоянні з автократіями не реформований Захід, і ми як його частина, шанси на перемогу має мінімальні.