Мені вже доводилось писати про внутрішню порожнечу та ре-флективність Зеленського. Більшість моїх побратимів та посестер по війні за незалежність України вважають цю порожнечу ознакою малоросійства чинного президента. Я розумію, чому це так: патріотам набагато легше мобілізуватись на боротьбу з «малоросом». На жаль чи на щастя, але за всієї своєї функціональності, концепція «Зеленського-малороса» не витримує жодної критики.
Дозволю собі послатись на дефініцію Маланюка: «малоросійство — це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція. Капітуляція ще перед боєм». Подобається це комусь чи ні, але наразі Зеленський – переможець. Він збудував з нуля успішний бізнес. Без жодної корупції заробив грубі гроші. Створив найпопулярніший в українському мистецтві образ народного президента, зняв найкасовішу в Україні кінострічку, врешті-решт виграв президентські вибори і вперше в історії України сформував у парламенті свою монобільшість. Якось мало схоже на біографію капітулянта…
Насправді проблема, яка нас усіх непокоїть, не в капітулянстві Зеленського, а в алгоритмі його успіху. Його успіх фундаментально індивідуальний. Це «американська мрія» в дії. Це успіх Ван Дамма, який проміняв рідну фламандську на англійську, аби стати зіркою Голлівуду. Це формула успіху Шварценеггера, який залишив свою затишну Австрію, аби зробити карколомну кар’єру в Новому світі. Це фундаментальний вибір на користь індивідуального тріюмфу коштом зречення свого оточення і свого коріння. Це апофеоз «вільного радикала».
І такій формулі успіху нас точно не вчив ані принципово комунітарний «совок», ані шовіністична Росія. Це кредо ринкових фундаменталістів, жерців «вашингтонського консенсусу». Це філософія Трампа, а не Путіна. Все продається і все купується. Успіх вимірюється прибутком. В основі людських вчинків лежить особистий інтерес, а не вічні цінності. Виграє той, хто краще домовляється, а не той хто залишається вірним до кінця.
QUID PRO QUO. Послуга за послугу. Життя – лише низка вигідних (чи не дуже) транзакцій. Як тільки транзакція завершена, ніхто нікому нічого не винен. Курдів можна здати. Гренландію купити. Європейцям – пообіцяти вийти з НАТО. Екологів – послати куди подалі, бо вони не вміють заробляти тут і зараз. Це портрет не Зеленського – це портрет його «великого учителя» Трампа.
Для ринкового фундаменталізму нема нічого святого. Народ готовий реготати з «України-повії», фільми краще продаються російською, а Коломойський добре платить за «Згоріла хата» (Гонтаревої) – значить ви правильно розрахували ринковий тренд. Нічого особистого – тільки бізнес. Виборці хочуть миру за будь-яку ціну – треба ловити тренд. Тому я і назвав вчора Зеленського «лібералом». Хоча точніше, звичайно – «ринковий фундаменталіст».
Як тільки ми зрозуміємо цю неусвідомлену філософію чинного президента, все стає по місцях. І продаж землі. І торги з Путіним. І бажання розпродати рештки державного майна. І Мілованов на посаді міністра економіки. Немає нічого святого. Все купується і продається. Політика – тільки низка вигідних (і не дуже) транзакцій. «Мову, віру, культуру» нехай продає вам лузер Порошенко. Наразі на політичному ринку домінує попит на швидкий мир. А попит, як відомо, має народжувати пропозицію…
Порожнеча Зеленського – це не малоросійство, це порожнеча ринкового фундаменталізму. І ця пошесть прийшла до нас не з Росії – її принесло в наші краї з протилежного боку. До речі, термін «ринковий фундаменталізм» запровадив у широкий обіг Джордж Сорос…
Я певен, що рецепт нашої перемоги чи бодай виживання – це український різновид «солідаризму», який допоміг нам перемогти на Майдані і вистояти в трагічному 2014-му. Для України ринковий фундаменталізм, що атомізує суспільство і зводить життєву філософію до гасла «Багатій!», — шлях до поразки. Егоїстичні індивідууми, яких цікавить тільки власний успіх, не можуть успішно протистояти путінській агресії.
Але щоб ефективно опонувати Зеленському, треба зрозуміти його світогляд і його мотивації. Треба спробувати збагнути, як він сприймає світ. Треба вивчити, хто його справжні наставники і вчителі. Треба розкусити, як він думає і що ним дійсно рухає. Тоді є шанс перемогти.
Звичайно, якщо ми сформулюємо переконливу світоглядну альтернативу «ринковому фундаменталізму Зеленського», а не просто волатимемо до хрипоти «Зелю геть!»
Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook