Міхеїл Саакашвілі загруз у болоті

Грузинський екс-президент Міхеїл Саакашвілі на посаді губернатора Одеси відзначився кумівством і боротьбою за владу.

Коли Владислав Давідзон почув новини з батьківщини, він залишив свою непогану посаду кореспондента у Парижі та повернувся до Одеси, міста, де народилася його мати. Сам Давідзон народився в Узбекистані, але провів у портовому місті на Чорному морі сім років свого дитинства. І коли трохи більше як рік тому через місто, як вихор, пронісся новий губернатор, він відчув атмосферу нового початку. Міхеїл Саакавшвілі, який після періоду свого президентства у Грузії став у себе вдома порожнім місцем, спробував розпочати другу політичну кар’єру – в Україні. Але одразу після свого повернення доддому Давидзон помітив, що новий носій народних надій почав здобувати в Одесі не тільки друзів.

Одеса випромінює шарм космополітичного міста, яке завжди було чимось особливим. Під бронзовим пам’ятником Катерині Великій, яка заснувала місто 1794 року, купки туристів витягають телефони, щоби зробити селфі. Широкі сходи, які поєднують центр міста з портом, виглядають не так видовищно, як у культовому фільмі Сергія Ейзенштейна «Броненосець „Потьомкін“», знятому 1925 року. У кнайпах на пляжі подають дорогі напої під музику у стилі диско.

У липні відбувається міжнародний кінофестиваль, який приваблює кіномитців з усього світу. Українські фільммейкери використовують цю можливість для того, щоб поміж міжнародними творами показати і свої найновіші художні та документальні фільми.

Контрабанда і культура

Одеса – не тільки неофіційна культурна столиця України; вона також є розсадником корупції та організованої злочинності. Ще у царські часи порти були перевалочними місцями для найрізноманітнішої контрабанди. Про це добре розповідав у своїх оповіданнях народжений в Одесі Ісаак Бабель. А сьогодні, за словами публіциста Ніка Холмова, там активно працює як російська мафія (через посередників), так і вірменські заправили кримінального світу та українські олігархи, які відмивають мільйони сумнівних грошей.

У травні 2015 року президент Петро Порошенко призначив Саакашвілі губернатором Одеської області. Глава держави, який свого часу навчався разом із грузином у Києві, спочатку залучив старого друга в якості радника, а потім надав йому українське громадянство. Бо на своїй батьківщині новий уряд позбавив екс-президента громадянства. Йому закидають перевищення повноважень. Ордер на арешт, виданий щодо нього, не дозволяє йому повернутися. Від українського президента Саакашвілі отримав карт-бланш на залучення довірених осіб. Тож він поставив на чолі поліції та прокуратури своїх грузинських співвітчизників. Митницю він передав у руки 26-річної Юлії Марушевської, філолога за освітою, яка не має жодного досвіду роботи в економіці або державному управлінні.

В Одесі Саакашвілі знали як головну діючу особу грузинської революції троянд, людину, яка прийшла до влади, маючи авансом кредит довіри від Заходу та отримавши майже 90 % голосів на виборах. Його імідж жорсткого управлінця був непорушний. Вітер змін в Одесі привабив і молоду депутатку Світлану Заліщук, яка разом із однодумцями заснувала антикорупційний рух «Чесно». Вона бачила у грузині можливого партнера, з яким можна співпрацювати: «На його рахунку – великі здобутки у пострадянській державі, тож він для України взірець». Йшлося навіть про можливе укладення альянсу, щойно Саакашвілі заснує свою партію. Але станом на тепер ентузіазм Заліщук помітно згас: «Ми очікували намацальних змін [в Одесі]. Але вони так і не прийшли».

Несправджені очікування

Саакашвілі, який завжди виглядає так, ніби прийняв щось стимулююче, почав з купи обіцянок. Він модернізує занепалий аеропорт радянських часів, подолає корупцію, побудує автодорогу до міста Рені на кордоні з Румунією, тобто швидкий шлях сполучення з Європейським Союзом, створить центр адміністративних послуг, де кожний швидко отримуватиме документи без хабарів. Роком пізніше журналістка Валерія Івашкіна простежила долю усіх цих далекосяжних планів. Її висновки нищівні. «Я навіть не чіпала вочевидь невиконувані обіцянки: подолати корупцію за два тижні». З автодороги, за словами Івашкіної, готові поки що лише 17 кілометрів. А гроші, між тим, закінчилася. Бо велику частину витрат, що загалом складають 2,6 мільярди доларів, мало бути профінансовано за рахунок додаткових митних надходжень. Але ці надходження так і не матеріалізувалися, бо нова керівниця митниці більше не пропускає російських перевізників.

Новий центр адміністративних послуг також вилився у невідомо що, каже журналістка-розслідувачка. Обіцянку, що там можна буде швидко і безкоштовно вирішити офіційні питання, не було дотримано. «Багато людей радше дадуть хабар, щоб отримати документи без бюрократичної тяганини». І замість того, щоб розмістити цю установу в якійсь готовій будівлі з числа тих, що перебувають у комунальній власності, губернатор за грубі гроші винайняв офісне приміщення у будинку, що належить одному олігарху. Платити за це мусить місто. Олігархи Борис Кауфман і Аднан Ківан, як кажуть, роблять за допомогою Саакашвілі непоганий бізнес і за це створюють йому можливості вести недешеве життя у люксових квартирах і з перельотами на приватному літаку.

Самого Саакашвілі майже ніколи не застанеш у його офісі. Його часто бачать у Києві, де він мешкає в елітній квартирі. Нещодавно він викликав кпини громадськості тим, що оселився у наметі на дорозі до Рені, щоб мати кращу можливість наглядати за роботами.

Нік Холмов не хоче судити його аж так суворо. Принаймні у Саакашвілі є певна розважальна цінність; йому також вдалося поламати монополію авіалінії одного олігарха на внутрішні авіаперевезення з/до Одеси. З того часу ціни на квитки впали. Саакашвілі, на його думку, міг би довести до розуму набагато більше, якби зосереджувався на своїй роботі замість плести інтриги. Його спроба спровокувати нові вибори, щоб стати прем’єр-міністром, закінчилася невдачею. План поставити свою людину на чолі Одеської міської ради на минулих місцевих виборах теж провалився. Мер Геннадій Труханов є його суперником і не особливо допомагає у просуванні намірів губернатора. Дати нам інтерв’ю Труханов відмовився. Причиною, за словами джерела з оточення мера, стало «поточне напруження у відносинах між міською радою та губернатором».

Джерело: австрійський тижневик Die Furche, випуск 35/2016, 31 серпня 2016 р.