Новий міграційний закон у Німеччині: наслідки для України

На початку тижня Німеччина ухвалила довгоочікуваний закон про імміграцію, який матиме великі наслідки для країн Східної Європи та майбутнього розвитку німецького ринку праці. Він спрощує процедуру отримання іммігрантами трудових віз, а також розширює для них можливості переїхати до ФРН і знайти тут роботу. Закон довго обговорювався у високих кабінетах Берліна. Партії-партнери по коаліції намагалися досягти компромісу, не здаючи своїх позицій щодо міграційної політики. Час для ухвалення закону про імміграцію доволі ризикований – німецька влада якраз перебуває під шквалом критики через невизначеність щодо міграційної політики, а її опоненти лише й чекають, щоб уряд зробив помилку. Тим не менше, канцлер ФРН Ангела Меркель все-таки вирішила піти на цей ризик, адже від цього залежить майбутнє економіки країни та її соціальної моделі.

За підрахунками німецького Федерального агентства праці, кожне друге робоче місце у країні зайняте іноземцем. На момент вересня цього року, у Німеччині вже зареєстровані 1,5 млн. трудових мігрантів з країн Східної Європи. Серед них 422 тисячі поляків і 349 тисяч румунів. Ще 614 тисяч працевлаштованих іноземців – громадяни Греції, Іспанії, Італії і Португалії. Серед трудових мігрантів чимало й українців.

Така величезна кількість іноземців, які обслуговують німецьку соціально-економічну машину, пояснюється демографічною кризою, у якій опинилася уся Європа. Починаючи з 1980-х років на тлі становлення нового науково-технологічного укладу, переходу від однієї світової системи до іншої та загального підйому рівня життя у європейських країнах, кількість населення на континенті почало зменшуватися. Старіння націй, збільшення тривалості життя, міграційний тиск і зниження рівня народжуваності у багатьох країнах Європи призвело до демографічної кризи. З кожним роком кількість молодого працездатного населення зменшувалася, натомість зростала кількість пенсіонерів. Це змусило чимало країн відкрити двері для мігрантів з інших частин Європи та інших регіонів світу. Насамперед, це стосувалося пострадянського простору, мешканці якого після 1991 року були готові до переїзду у багатші, більш просунуті країни «західного блоку».

Демографічна криза, а з нею і криза самої ліберально-демократичної системи, дуже яскраво проявилася у Німеччині протягом останніх 8-10 років, коли традиційний політичний ландшафт почав змінюватися під тиском глобальних трансформацій і піднесення альтернативних анти-глобалістських сил. Поки старі післявоєнні ліберальні еліти культивували політику «відкритих дверей» та спрощення міграційного законодавства для заповнення «дірок» на ринку праці, їхні опоненти з числа націонал-популістів використали цю тему для просування своїх поглядів, базованих на ідеях націонал-консерватизму, анти-глобалізму та антилібералізму. Вибори 2017 року у ФРН остаточно засвідчили цей розкол.

Тим не менше, попри політичну штовханину на виборах, необхідність стабілізувати демографічний баланс і вирішувати питання нестачі трудових ресурсів все одно переслідує правлячі кола, навіть опозиційні. Закон про імміграцію, який ухвалили днями, є компромісом політиків щодо того, як подолати кризу, але при цьому не відкриваючи двері для мігрантів з Близького Сходу та Африки. Німецьке міграційне законодавство є одним з найлегших для іммігрантів з високим рівнем освіти. Отримати німецьку трудову візу набагато легше, аніж британську, канадську чи австралійську, або навіть французьку. Чимало біженців зі сходу, власне, користувалися цим, щоб з легкістю в`їхати до ФРН під час міграційної кризи 2014-2015 років.

Новий закон про імміграцію, підготовлений Міністерством внутрішніх справ на чолі з Хорстом Зеехофером, додав нові критерії відбору іноземців на роботу. Відтепер, вони мають не лише підтвердити свою кваліфікацію у Німеччині, але й знати німецьку мову. Однак з іншого боку, окрім посилення критеріїв, законодавство полегшили для іммігрантів середнього рівня освіти. Це якраз та категорія людей, які необхідні для німецької економіки: вихователі дитячих садків, медсестри, будівельники, електрики тощо. За даними МВС, вони складають нині близько 60% німецького ринку праці. Закон також зосереджений на точковий пошук кваліфікованих робітників з-за кордону. Людина, яка бажає працевлаштуватися у Німеччині, отримає візу після того, як заповнить анкету зі своїм резюме, отримає запрошення від роботодавця і буде затверджена компанією. Подібна система багато років діє у багатьох скандинавських країнах.

Крім того, закон про імміграцію не поширюється на біженців. Це явна поступка уряду Меркель своїм консервативним партнерам по коаліції – Християнському Соціальному Союзу, а також консервативному крилу партії самої канцлера. Закон полегшив для Німеччини процес залучення трудових ресурсів з країн Східної Європи, де існує велика кількість молодих спеціалістів середньої ланки – саме ті, хто потрібен німецькій машині на нинішньому етапі її розвитку.

Закон став особистою політичною перемогою для Ангели Меркель та її хиткого коаліційного альянсу. Вона зуміла вирвати від своїх партнерів необхідний для політичної стабільності компроміс, і разом із цим зуміла уникнути непопулярних кроків з полегшення імміграції для біженців і убезпечила себе від шквалу критики з боку опозиції. Крім того, закон допоможе Німеччині вийти з демографічної кризи у стратегічній перспективі, абсорбуючи все більше мігрантів зі сходу. Для країни, яка є локомотивом розвитку всього Євросоюзу стабільність економіки є найпершим пріоритетом.

Однак затвердження нового закону – погана новина для країн Східної Європи. Німеччина включає свій «пилосос» і буде з подвійною силою висмоктувати трудові ресурси держав, які самі потерпають від нестачі робочої сили та старіння нації. Більше того, відкриття німецького ринку саме для робітників середнього рівня освіти – інженерів, будівельників, медсестер – ще більше погіршить ситуацію у Східній Європі, де цих самих робітників уже не недостатньо. Особливо важким удар буде по Угорщині, Румунії, Польщі та Словаччині.

Однак це погані новини і для України, адже тут так само спостерігається гостра нестача кваліфікованої робочої сили, а молоде працездатне населення масово виїжджає закордон протягом останніх 20 років. Україна вже зараз страждає від нестачі робочої сили через те, що значна частина українців віддають перевагу сусіднім Польщі, Словаччині, країнам Балтії і Румунії. Чимало громадян України виїжджають й у Західну Європу, а також в Італію, Іспанію і Грецію. А кількість охочих отримати «грін-кард» у США цього року побило всі рекорди.

Тепер, коли Німеччина відкриє ще й свій ринок для українців, це стане потужним ударом по ринку праці в Україні та її демографії. Це стратегічна загроза національним інтересам України та її економічному розвитку. Чим більше людей, здатних продукувати додану вартість, виїжджатиме закордон, тим більш уразливою стане уся соціальна система в Україні. Демографічна криза, на мій погляд, один з найбільших викликів для України в останні десятиріччя.

У таких умовах, Україні варто зосередити свою увагу (політичну, дипломатичну та медійну) на проблемах демографії та міграції. Необхідно шукати шляхи стримування потоків мігрантів закордон через підвищення ефективності держаних інститутів, залучення інвестицій, створення робочих місць, стабілізації економіки та підтримання малого і середнього бізнесу з метою його заохочення і надалі розвиватися в Україні. На жаль, поки що основний інформаційний дискурс в Україні циркулює лише навколо духовно-гуманітарних і культурних питань, таких як мова, історія і релігія. Якщо демографічна тенденція триватиме, то дуже скоро в Україні просто не буде кому розмовляти українською чи вивчати історію.

Фото: Federico Gambarini/AFP

Источник: Факти ICTV

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, страницу «Хвилі» в Facebook