Чому українські інтелектуали не є ефективними

Дозвольте запропонувати інтелектуальній спільності України наступну гіпотезу. Інтелектуальний клас України не є ефективним через небажання змінюватися.

Гіпотеза багатьох інтелектуалів: головна причина у вкоріненні інтелектофобії в суспільстві, та інтелектуальній деградації правлячого класу.

Модель інтелектуалів “піраміда”, яку складають: суспільство, креативний клас, владні еліти, інтелектуали.

Базова робоча соцінженерна модель – це таксон, там є нюанси.

Багато хто з інтелектуалів говорить про “мережевість” всього і вся, але спостерігаючи за розвитком суспільства з “піраміди”, навіть з її вершини, нічого окрім “підлаштовування” під радикальний конструктивізм вони побачити не можуть.

Роботи над оптимальним наближенням до об’єктивної інстини, як правило, не ведеться.

Аналіз невдач інтелектуальних зусиль призводить до невірних висновків та маргіналізації.

Лозунг інтелектуалів: “створюй нові смисли”.
Лозунг соц. інженерів: “Cut the crap”, досить вигадувати.

Тому, соц. інженери зараховуються інтелектуалами або в інтелектуалофоби, або в креативний клас – це помилково.

Заклик “не вигадувати” не означає припинити мислити.
Соц. інженери принципово не вірять у незалежне мислення, тому що вважають всі думки обумовленими, отже важливим є не сама генерація нових смислів заради їх генерації, але впровадження існуючих, найбільш якісних, верстка самого середовища, яке неминуче призведе й до створення необхідних смислів, які будуть найбільш затребуваними та ефективними на кожному конкретному етапі розвитку суспільства.

Нікому ще не вдалося уникнути конкретності речей, – як казав Ван Фучжи.

Або так:

“Якщо в лісі, де нікого не має, впало дерево, то чи був звук?”

Не інтегрований смисл не має смислу.

Тому інтелектуали в пошуках смислів, а соц. інженери в пошуках атракторів.

Наприклад, Сергій Дацюк звернув увагу на одну з найвідоміших соц. інженерних провокацій, міфологію серіалу “Зоряні війни” і цілком вірно знайшов там достатньо смислових колізій.

Але ж без врахування коефіцієту “інтеграції” та реального впливу, такий аналіз навіть не має сенсу. Це ж Сергій Дацюк коментує експерименти Джорджа Лукаса, а не Джордж Лукас роботи Сергія Дацюка, так?

У вченнях Шакьямуні теж достатньо колізій.
Парадокс – важливий інструмент соц. інженерії.

Пастка “пророка”, тобто робота для нащадків, небезпечна, є вдоволенням крихтою самадхі, “сліпий веде сліпого” – ескапізм.

Замість “нереальних драконів” – get real, мофакос, замість “майбутнє майбутнього” – тут і зараз, замість розробки громіздкого інструментарію стратегування майбутнього – гнучка методологія Agile, замість футурошоку – “о, ми всі про це давно знали, але боялися сказати!”

Нехтуючи соціальною інженерією, інтелектуали стають жертвами умовних “темних” соц. інженерів.

Із нових смислів розроблених інтелектуалами та викладених передчасно, “виїдаються” тільки нові меми, що стають основою для подальших профанацій провладного креативного класу, з інтелектуалів “виїдається” імідж пройдисвітами, які стають новими дезінформаторами.

Можна констатувати, що в деяких випадках така інтелектуальна робота навіть шкодить.

Коли інтелектуалів запрошують на ефіри чи на зустрічі, здебільшого їх смисли нікому не цікаві, важливо показати, хто був поруч, залучити відповідну аудиторію до якоїсь ТВ-програми, якою потім можна маніпулювати, тобто використати інтелектуалів “в темну”.

Інтелектуальна спільнота настільки втратила потенцію, що вона навіть не може провести анкетування політиків, сформувати загальноприяняті правила відкритих громадянських політичних платформ, інтегрувати ці вимоги в мейнстрім.

Де конкретні запитання українських інтелектуалів до конкретних українських політиків та політичних сил з пропозицією піти геть з політики, якщо відповіді не влучні або не має реакції?

Наприклад, ось питання від групи “Pro.Капіталізм”, де питання від інтелектуалів?

Це така криза смислового управління? Таке буває, і це нормально, тому що насправді це можливість її вирішити.

Суб’єктність визначається тим, що ви можете творчо зруйнувати, панове інтелектуали.

Не можете зруйнувати владу олігархії? Руйнуйте олігархічну опозицію. Теж не можете? Руйнуйте нові політичні сили, що зрадили Революцію Гідності. Не можете зруйнувати їх? Руйнуйте статус відомих медіа-покемонів, що дезінформують найбільш активну частину громади.

Атакуйте їх без жалю і суму, не підбираючи слів, не жаліючи статусів, без страху маргінальності – руйнуючи їх, ви навпаки здобуваєте суб’єктність, бо інакше залишитеся кормом для системи тотальної брехні.

Якщо суспільство не бачило ефективних інтелектуалів, тоді, можливо, суспільна інтелектофобія до інтелектуалів, що не здатні змінюватися, має простіше пояснення?

Тому довіртеся мудрості українського народу та змінюйтесь.

Завжди ваш, “квазімозковий” соцінженерний центр “Pro.Капіталізм”.