Україні потрібно вийти з Мінських домовленостей та заморозити конфлікт на Донбасі

Зима підходящий час поговорити про заморожування.Зараз лунають коментарі, що запропонований Путіним Франції і Німеччині план — це план заморожування конфлікту, і це є неприйнятним.Тут треба розібратися, що ж насправді є неприйнятним. Я не про останні пропозиції Путіна (вони вже відкинуті), а загалом.

Багато хто каже, що не існує воєнного вирішення ситуації на Сході України. Я найчастіше відповідаю, що політичного теж немає. Але що таке в даному разі «вирішення конфлікту»?

Якщо виходити з мирного плану Порошенка і Мінських домовленостей, то врегулювання — це поновлення контролю Україною над окупованими територіями Донбасу. Я згоден, що військовим шляхом цього досягти неможливо. Занадто насичена там оборона і занадто кволими є насьогодні Збройні сили України.
Але продовжую наполягати, що мирного шляху вирішення цього завдання теж немає. Ну, чому Росії чи ДРН і ЛНР з доброго дива відмовлятися від того, що здобуте кров»ю?

Тобто, теоретично ми би могли повернути контроль над Донбасом. Але на практиці це може відбутися лише на умовах Росії. Наразі умови Росії про які ми знаємо і можемо здогадуватися є, з моєї точки зору, неприйнятними.

Якщо вірити ЗМІ, то наразі в російських пропозиціях мова йде про «позаблоковість» і «федералізацію» (власне кажучи, вони про це талдичать з часу женевської зустрічі).

Що б росіяни не мали на увазі під цими термінамм, такі пропозиції є нездійсненними для України.
Щодо «позаблоковості». Це загалом тема для політичної гри. Пообіцяти це можна. Але як реалізувати? В країні склався консенсус щодо вступу в ЄС, і вперше маємо більшість населення, яке підтримує ідею членства в НАТО. Обіцяти росіянам реалізацію в законодавстві (або окремими законами, або через конституцію) ідеї «позаблоковості» може або дуже розумна людина, або самовбивця. Самовбивця пообіцяє, спробує виконати, і буде викинутий на політичний смітник українським суспільством.

Розумна людина може пообіцяти реалізувати ідею позаблоковсті через плебисцит — референдум. Далі можна провести цей референдум з майже гарантованою впевненістю програти його, і сказати «паортнерам» — я хотів, але не зміг. Дуже ризикована гра, яка не дозволяє у підсумку досягти жодного результату, але дозволяє виграти час. Я би не брав на себе ризик такої гри.

Тому загалом приходжу до висновку про те, що «позаблоковість» є неприйнятним для України сценарієм.
Тепер про федералізацію. Вони бувають різні. Буквально. І США, і РФ є федераціями. Тому звичайно справа в наповненні.

Яке потрібно наповнення Росії ми розуміємо. Росії потрібна легітимізація нинішніх терористів ДРН і ЛНР у вигляді місцевої влади суб»єктів якоїсь там української федерації. Тобто створення цілком підконтрольного РФ анклаву, за який платить Україна, а використовує Росія. Що це буде за земля, і з якими порядками — це вже видно. Її роль — бути якорем, який утримуватиме Україну на стоянці «позаблоковість». Для мене, колишнього «завсєгдатая» різних урядових будинків в центрі Києва, ця федералізація візуалізується у вигляді кортежу броньованих джипів під кабміном, і делегацією на чолі з яким-небудь Захарченком у приймальній прем»єра. При чому з великою кількістю охорони, які хитро посміхатимуться навколишнім, згадуючи скількох хахлов вони особисто замочили. При цьому, цим людям ніхто нічого не зможе сказати чи заперечити. Вони вибиватимуть гроші з центрального уряду, а далі перерозподілятимуть їх на місцях до своїх кишеней. Зайве сказати, що методи перерозподілу нас вражатимуть. І не лише нас. Бо ситуація, скажімо, з правами людини в цьому регіоні буде такою, що вже не ми, а Росія запропонує виключити нас з Ради Європи.

Отже, заморожування конфлікту через позаблоковість і федералізацію — це навряд чи придатний для нас метод. Оце і є уособлення тези про мир за будь-яку ціну. Ціною в цьому разі буде не стільки ганьба для усієї України, скільки розвал країни.

То що ж робити?

Заморожувати!

Іншого виходу немає, бо відбити силою чи на переговорах не можемо.

Заморожувати на своїх умовах.

Основною метою при цьому має бути спроба тимчасово винести конфлікт на Донбасі поза рамки української внутрішньої ситуації. Тобто, Росія намагається не стільки повернути нам наші території, скільки заморозити конфлікт на території України. А нам треба цей конфлікт виштовхати за межі контрольованої нами території. На той період, поки не знайдемо кращого розв»язку.

Як це зробити я вже писав.

1. Вийти з Мінських домовленостей, звинувативши у їх зриві РФ. Виходити треба, бо саме Мінські домовленості диктують логіку продовження війни до встановлення контролю над Донбасом.

2. Надати територіям, контрольованим ДНР, ЛНР статус «тимчасово окупованих», як це було зроблено з Кримом.

3. Відбити решту атак РФ (ще якийсь час Путін продовжуватиме).

4. Досягти замороження конфлікту. Отримати змогу без додаткового ідеологічного і кримінального баласту розвивати Україну.

5. Провести реформи, зміцнити ЗСУ та повернути Донбас і Крим на своїх (підкреслюю, — на своїх, а не на російських) умовах.

Так що — морозимо. Нічого страшного в цьому немає. Ампутація — це теж лікування.

Facebook автора

Изображение: Entrance