Прослухавши новий альбом репера Face спіймав себе на алюзіях сучасних російських митців зі співаками перебудови. Роскомнадзор і ФСБ намагаються змінити саму логіку протесту, проте очевидно, що застарілі цензори не встигають за часом. Вашій увазі огляд творчості російської Монєточки, який писався у червні для арт-телеграм-каналу #Крутознавство. Огляд нового LP репера Face – незабаром.
Монєточка випустила новий альбом. «Расскраски для взрослых» (трохи перегукується з «в твоей квартире другие пластинки»).
Музика стала більш професійною (долучився досвідчений Володимир Ісаєв), однак «закладки» в текстах варті окремого аналізу.
Якщо попередні альбоми були схожі на самодіяльність – новий альбом схожий на мімікрію під сучасне та прогресивне. Так ВИА «Самоцветы» накладали вивірений цензором текст на музику ‘One way ticket’.
Хто ж цей цензор і що ховається за тін-попом з «інтелектуальним порно» російської співачки?
Монєточка: на зламі культурних пластів
Співачка Ліза, відома псевдонімом «Монєточка» — це новий Цой російської культури. Її феномен цікавий нам тим, що для сучасної української публіки російський контекст уже не є однозначно зрозумілим. Спробуємо розібратися!
Монєточка – дітище покоління інтернету, сінті-музики та Росії Володимира Путіна. Мені хотілося потягнути за ниточки її інтертекстів і спробувати вишити хрестиком (улюблене хобі Лізи, якщо вірити інтерв’ю) грона лоскотливих сенсів.
«Пластмасовый мир победил, макет оказался сильней», — Єгор Лєтов помер, коли Монєточці було майже 10 років.
Березень 2007 року. У Парижі помирав Жан Бодрійяр. Співачці Монєточці виповнювалося дев’ять.
Книгу французького філософа «Симулякри і симуляція» тримав у руках Нео з «Матриці». Фільм вийшов на екрани в 1999 році – Монєточка вчилася повзати та говорити перші «Слова».
Творчість Монєточки – це комп’ютерний диск, витягнутий героєм Кіаном Рівзом із постмодерної книги. І вкладений у сувору реальність пострадянського скайріму.
Музика покоління як ключ доступу
В Украине начали действовать новые правила покупки валюты: как теперь обменять доллары
В Киеве усилят меры безопасности и выставят дополнительные блокпосты
Россия разработала план разделения Украины на три части и передаст это Трампу, - СМИ
Водителей штрафуют за номерные знаки: кто может попасть почти на 1200 гривен
Епоха, коли музика була зав’язана на соціальний протест – це хронотоп світу батьків покоління Монеточки. Тим, яким хотілося «Перемен!» (навіть якщо ці зміни були санкціоновані курсом партії на перебудову).
З Монєточки можна зчитати онтологічний код покоління. Хоч і досить грубо.
Сердце не требует перемен
Дремлет в каюте усталый Цой.
Усе свідоме життя Лізи проходить у країні під управлінням Путіна. В країні, де (принаймні офіційно) вітається розвиток технологій і по факту дуже неприйнятною є критика дій влади.
Витоки такої позиції можна прослухати у музиці, яка формувала оточення поетеси. «Люблю слушать Ханну Монтану, Сережа любит группу «Нирвана», Поля любит Ивана Дорна, а Коля звуки норвежского «Корна».
‘Hannah Montana’ – фільм, де головну роль грає провокативна співачка Майлі Сайрус (у порівнянні з зірками «ревучих» 60-х-80-х дівчинка-пай). Дорн відомий своїм виступом у футболці з тризубом на «Новой волне». Курт Кобейн – взагалі ікона з простреленою головою.
На заміну їм прийшов «психоделічний клауд-реп» — вигадані світи «вітч-панку» та пошук себе десь всередині. Головне – не вийти за межі допустимого.
Юнацький максималізм присутній, однак цей бунт є законним – у рамках соціальних мереж, дбайливо перебрених Роскомнадзором:
Сохрани песенку себе на стене
И расскажи одноклассникам в классе!
Найгірший Інший – не той, що проти тебе. Симулякр переріс у реальності. Ніжним голосом і дитячою грою на піаніно нам в очі заглядає порожнеча, для якої інші думки – це внутрішній «Імануїл Ґолдштайн», ворог номер один Океанії з «1984».
Мішель Фуко та яблучний Спас
Що таке «ковчег»? Найперший зоопарк. В’язниця, де Ной оголошує, що має право забрати свободу в тварин під ідеями їх захисту.
Разбитый ковчег
Всплывает со дна
И вечно жить нам
И вечно плыть нам-
Искать счастье там
Где плачут даже
Иконы страшных пятиэтажек
У Джованні Піранезі є цикл гравюр, які називаються ‘Carceri’ («В’язниці», «Карцери»). Будівлі навантажені механікою для тортур. Ісая Бентам, сучасник Піранезі, тяжів до іншої концепції тюрми – паноптикуму – де один вартовий може бачити всіх.
Мішель Фуко розвив ідею паноптикуму як невидимої структури влади, де порожнеча насправді є втіленням найбільш реального наглядання.
Метафора паноптикуму – це і велика «хмарна технологія» закони роботи якої усе-одно пишуть у владних кабінетах. А за порушення яких кидають за досить реальні грати з металу та цементу.
Чи можна було би вирватися звідти. Теоретично так. Але тут постає питання опори на символи Росії. «Где у них яблочный спас? Где у них нефть, где у них газ?»
Світ Монєточки, «рекомендовані відео» після перегляду її кліпів і ‘related tracks’ в затишному «саундклауді» — це і є лагідне дихання невидимого Брата.
«Німфоманка» і імпотенція
Активізм? Будь ласка, але це має бути фронда та каталізація енергії на ті об’єкти, які не несуть загрози владі.
У перших альбомах уже було задано тренд. «Мы ходим с ним на митинги в защиту белых крыс, а простые пацаны — это не модно!» — Говорить лірична героїня, дівчина «Самого клевого анархо-коммуниста». Анархіст як модель для наслідування протестною молоді зручний бюрократам тим, що ніколи не зможе зорганізуватися. Отже, попри певний шик, є безпечним.
У новому альбомі не демонструється більше сили. Статеве дозрівання відбулося, однак що робити з цим не знає:
Горло глушит спирта склянка
Ой, вылижи мне душу, нимфоманка.
Трагічно проглядується у треку «Нимфоманка» образ загиблого в сталінських таборах поета Осипа Мандельштама – символ інтелігенції, яка свого часу програла вітальному, готовому до дії хлопцю з заводу – «простого, но клевого ржаного сухаря». Він здатний проявити дію:
Я превращу тебя в пюре из картошки,
Твой уродливый нос я начищу!
Але без усвідомлення себе («Живу в своём пакете, кислородом не дыша») – він лише ще одна молекула паноптикуму.
До чого тут Крим і Гоша Рубчінскій?
Мене як громадянина України зацікавила пісня «Украинский вопрос». Основними антагоністами є тато дівчинки, який вважає, що «Крым – не наш». «Крым – наш», — говорить Монєточка. Класична, описана Ханною Арендт банальність зла.
Родинна суперечка вказана у форматі насилля. Тато бере до рук «калаш», лірична героїня – ніж. Мама (о, як класично для патріархальної культури) «ушла бомжевать в шалаш».
На украинский вопрос ответ
Мы не находим уж много лет
Я говорю: там отключат свет,
Он говорит, что нет.
Метафора світла якнайкраще передає бажання авторки. Кого зазвичай дратує світло та гучні звуки від сусідів? Зазвичай, незадоволених життям людей, яким завтра потрібно як солдатики бути на посту своїх виробничих функцій. ‘People leave those kids alone’, — співали Pink Floyd.
«Пожалуйста, выключте свет и будьте потише», — старечим голосом говорить двадцятирічна співачка.
Хоча ні. У новому альбомі є тяга до світла:
Свети, свети нам, фонарь, истрать весь керосин
Включи нам фары, трамвай, сожги нас блеск витрин.
На жаль, шлях до світла виявляється дорогою до «наливайки». До «Ночного ларька»:
Тут все молчаливы, тут все в тоске
Закончилось пиво в ночном ларьке.
Життєва сила України хвилює російську інтелігенцію. Пригадайте той же «S.N.U.F.F.» Віктора Пєлєвіна – ерос і танатос, гормони життя та смерті – лише підглядаючи за цим Біг Біз («Великий Візантій», метафора Росії) знаходить себе. Не вірите?
Жоден випуск російських новин не обходиться без того, що в Україні знову проблеми. Чому? «Если ты проснулся и у тебя ничего не болит, значит ты мертвый!»
У Росії теж була молодість. І цей сум за юнацькою дикістю є в пісні «90» з нового альбому. Однак і там радість від вітру свободи лякає смертю. Щоб не захотілося повторити:
Меня зачали в видеосалоне где-то под стрельбой
Под лай и вой
Отвёрткой угрожали беспризорники: «Слышь, диск давай»
І жартівлива пісенька з кітчевого Гоші Рубчинського закінчується некромантичним: «Это же очень небанально, так одеваться оригинально в то, что носил твой дед». Так, ви не помилилися. Саме цьому «деду» «спасибо за победу».
Монєточка – не краща та не гірша за нас і наше покоління. Вона прояв. Дивлячись їй у очі ми маємо побачити себе. Головне – не залишитися там.
Підписуйтесь на канал «Хвилі» в Telegram, сторінку «Хвилі» в Facebook