Ми живемо в часи великих пертурбацій, катаклізми глобального масштабу на підході. В такій ситуації логічним буде відкинути все тимчасове й зосередитися на найважливішому.

Якщо порівнювати з точки зору загальної здатності до пристосування жінок і мужчин, то загальний консенсус полягає в радикально вищій пластичності прекрасної статі. Це пов’язане з тим, що основним фактором поведінки жінок є функціональний, в народі відомий як «гормони».

Людина за своєю біологічною суттю є істотою емоційною, наділеною розумом. Емоції, відчуття, потяги, переживання спрямовують думки людини в певному напрямку, а розум людини підказує їй, як в цьому напрямку оптимально рухатися. Оскільки людські емоції та потяги є функцією гормонального фону, то нічого дивного чи особливого в тому, що людська діяльність визначається гормонами, за визначенням, немає.

Специфіка жіночої статі в тому, що вона більш збалансована органічно, більше тяжіє до «золотої середини», тому індивідуальні розбіжності менш помітні, а «гормони» набирають визначальної ролі.

Ця особливість яскраво виявляється в переломні моменти, коли викинуті зі звичного життя мужчини апатично вилежуються на диванах, в той час як їхні «половинки» активно хапаються за будь-яку роботу.

Вирішальна залежність від функціональних параметрів життєдіяльності, однак, має і свій негативний бік.

В гормональному сенсі в кожній жінці живе «Єва» – ніжна й ласкава мати, вірна дружина, полохлива й залежна подруга, суворий апологет традиційних цінностей та природнього існування, що не уявляє собі життя без гармонії з мужчиною; з одного боку, та «Ліліт» – пихата, агресивна, владна та стервозна амазонка, самодостатня й незалежна, сексуально активна й успішна в усіх видах діяльності, окрім сімейно-репродуктивних.

«Єва» – відображення високого рівня суто жіночих гормонів. Ці гормони націлені, насамперед, на народження та виховання дітей, для чого, очевидно, необхідна достатньо сприятлива й комфортна ситуація. Відповідно, чуйна, ласкава, врівноважена та тілесно красива «феміна» – результат хороших генів та доброго виховання в гармонійній сім’ї.

Більшість сучасних українських молодиць згаданого виховання були позбавлені, одні в дитинстві, інші – в підлітковому віці, опинившись під інформаційно-пропагандистським впливом сучасного українського мейнстріму. Цей мейнстрім є не просто фундаментально ворожим до «Єви», він ще й претендує на безальтернативність, намагаючись знищити всяку гармонію у стосунках статей в самому зародку.

Відповідно, сучасні українські жінки дуже рано привчаються до того, що мужчини, за своєю суттю, «казли» й гвалтівники, узурпатори й експлуататори, неотесані хами й т.п., отже єдиний спосіб самореалізуватися в цьому світі – невпинно поборювати це зло в усіх його найменших проявах...

В давні часи, коли шліфувався генотип Homo sapiens, агресивне зовнішнє середовище стимулювало виділення гормонів стресу й таким чином «Єва» перетворювалася на «Ліліт», ласкава дружина – на жінку-мисливця. Жінка-мисливець трактувала зовнішні об’єкти в полі свого зору не як захисника й батька своїх дітей, а як смертельну загрозу чи, навпаки – здобич. Від смертельної загрози слід якнайпрудкіш втікати, здобич, навпаки, переслідувати й нещадно експлуатувати, не звертаючи уваги на її переживання чи відчуття.

Те саме відбувається й зараз. Сучасна типова мешканка пересічної «цивілізованої» країни, де переміг фемінізм, трактує мужчин або як щось шкідливе, або як те, з чого можна отримати якийсь зиск.

Специфіка функціонального пристосування полягає в тому, що гормональний фон, одного разу пристосувавшись до умов зовнішнього середовища, надалі відтворюється, якщо немає якихось незвичайних чинників зворотньої спрямованості. Тому жінка, раз ввійшовши в раж мисливця, навряд чи з нього коли-небудь вийде. Особливо зважаючи на те, що такий її гормональний фон формує її загальне відношення до навколишнього світу, отже – відповідну життєву ідеологію та стереотипи поведінки, отже – й відповідну реакцію навколишнього світу, що формує її стресовий гормональний фон. Таким чином жінка-мисливець входить у вир безнастанної ненависті й боротьби...

Популярные статьи сейчас

"Большая сделка": Трамп встретится с Путиным, в США раскрыли цели

Маск назвал Шольца "некомпетентным дураком" после теракта в Германии

Украинцам придется регистрировать домашних животных: что изменится с нового года

Банки Украины ужесточат контроль: клиентам придется раскрыть источники доходов

Показать еще

В наших далеких предків існував ефективний метод вирішення цієї проблеми. Перший етап – тодішні мужчини, «альфа-самці», не надто зважали на настрій своїх «половинок», тому занадто агресивні з останніх мали шанс померти занадто молодими, а занадто самодостатні – не репродукувалися з відомих причин.

Протизачаткових засобів в нашому розумінні тоді не було, як правило, було відсутнє навіть розуміння взаємозв’язку між статевою активністю та народженням дітей, тому основним станом тодішніх жінок були вагітність і материнство. Й те, й інше, в сенсі гормонального фону, те саме – що хороша лазня в сенсі тілесного очищення.

Відповідно, «Ліліт», отримавши від «альфа-самця» й завагітнівши, гормонально врівноважувалася й поверталася до стану «Єви», всіма любимої, захищуваної й поважаної.

Тому протягом всієї історії розвитку цивілізації відносна чисельність «Ліліт» коливається в межах 10-15% жіночої статі. З одного боку – це усталює природні стосунки статей в якості традиційних, з іншого боку – ніколи й ніде не припиняється боротьба проти цих традиційних стосунків, що, проте, в силу обмеженої чисельності «боркиць», життю суспільства в цілому особливо не загрожує.

Дане природнє співвідношення не зберігається, однак, у фінальній фазі «комунізму», коли «раб стає царем», «дурень наїдається», «блудниця виходить заміж», а «служниця займає місце пані своєї». В сучасній реальності «цивілізованих» країн, що повторює шлях усіх попередніх культур та цивілізацій, методи предків, з відомих причин, не можуть бути застосовані, тому те, що раніше коригувалося на рівні індивідуальних трагедій, зараз вирішується колапсом цивілізації в цілому.

Переламний момент в цьому відношенні в країнах Заходу настав в 1960-х, в Україні, не в останню чергу завдяки зусиллям країн Заходу, він відбувається на наших очах...

Може виникнути слушне запитання: а навіщо все це? Навіщо зараз обговорювати якихось «Єв» з «Лілітами», якщо вирішується доля України? Допоможе це нам відстояти Бахмут чи вигнати москаля з Криму ще до кінця цього року?

Судіть самі.

Якщо хтось Вам скаже, що людину створила праця – плюньте йому в лице.

Цю тезу вигадав К. Маркс, який вірив, що перші люди з’явилися в Древньому Єгипті.

Ті, хто тиражує подібні теорії – очевидно на тому самому інтелектуальному рівні.

Лапи єнота чи макаки – не менш вправні, ніж руки більшості тих, хто виробляв радянський ширпотреб, а проте жодних трудових навиків за цими тваринами не зауважено.

Наші предки-троглодити триста тисяч років тому мали більший мозок, ніж більшість сучасних землян, неандертальці були ще «мозковитіші», однак трудову діяльність як таку «сапієнси» провадять лише яких тисяч десять років.

Якщо ж спитати дотичних вчених, завдяки чому нащадки пацюків раптом виеволюціонували у «вінець природи», заселили всю Землю й перевершили всіх інших тварин на ній чисельністю на кілька порядків, то адекватна відповідь буде лише одна – виключна репродуктивна стратегія.

ВИКЛЮЧНА РЕПРОДУКТИВНА СТРАТЕГІЯ, Карл.

Коли оцінити конкурентоздатність людини як біологічної істоти, то неминуче прийдеш до висновку, що вона нікчемна. В природніх умовах всяка тварина, комаха чи вірус людину в цьому сенсі перевершує кардинально. Відповідно, якщо людина житиме за традиціями приматів – її місце буде в самому низу біологічної ієрархії.

Приблизно, як в академіка в буцегарні.

Саме так воно й було.

Перші Homo sapiens ховалися у важкодосяжних місцях кільканадцять тисяч років, доки не випрацювали оригінальну, лише їм доступну соціальну організацію. Адже будь-яке зіткнення з палеоантропами – тодішніми господарями життя серед гомінід – перетворювало «сапієнсів» на практично певну здобич.

Після чого знадобилося ще пару з лишком сот тисяч років, щоб нарешті вийти на рівень домінуючого хижака. І сталося це практично одномоментно, з переходом на племінну соціальну організацію.

А вже коли Homo sapiens спромігся сформувати спільноти на основі формального закону – тоді вже й сама дихотомія «хижак-здобич» втратила актуальність: людина перетворилася на безперечного господаря живого й сущого на Землі.

Отже, людину створила здатність формувати складні соціальні системи. Й навіть не формувати, а творити з нічого.

А при чім тут репродуктивна стратегія?

А при тім, що створення все складніших і потужніших соціальних систем – це і є вдосконалення репродуктивної стратегії.

Все решта – культура, мистецтво, технології, делікатеси, «невідчужувані права» – засоби, бонуси, наслідки, результати...

Життя мужчини починається з того моменту, коли в зародка в утробі матері починає вибухоподібно виділятися тестостерон. Що спричиняє бурхливий розвиток двох сфер – клітин певних відділів кори головного мозку й того, що знайома акушерка називала «краник».

Дане поєднання не випадкове: і на будівництво клітин кори головного мозку, й у виробництво сперми йдуть одні й ті ж білкові сполуки – найскладніші й найдорогоцінніші в організмі мужчини.

Згадані ділянки мозку відповідають за аналітичне мислення. Чим більше тестостерону в організмі – тим вони активніші. Кількість тестостерону в організмі мужчини зростає при статевому утриманні. В народі ця ситуація відома як: «Сперма давить на мозги», й це далеко не таке примітивне твердження, як може виглядати.

Тобто: мозок мужчини тим бадьоріший і тим більш логічний, чим довше в нього не було жінки.

З цього випливає лише один висновок: найбільш досконалі, найбільш потужні, найбільш логічні та інтелектуальні структури в мозку мужчини призначені для знаходження та зваблення жінки.

Тому, якщо Вам хтось заявить, що Бог дав йому якусь геніяльну ідею – не вірте йому. Як кажуть французи: «Шукайте жінку»...

В жінок «краника» немає, тому гормон, аналогічний чоловічому тестостерону, гормон стресу та агресії, інтелекту й енергійності, сексуального потягу й витривалості, жіночу репродуктивність радикально обмежує, що й зрозуміло: не час зачинати, коли вороги навколо. Рятує лише те, що цього гормону в жінок виробляється в десятки разів менше, ніж у мужчин; хоча так само менше й клітин мозку, здатних його утилізувати.

Оскільки аналітичний розум (відомий в антропології як «чоловічий тип мислення») поглинає тестостерон в не менших масштабах, ніж суто репродуктивна діяльність, то серед мужчин, в межах заданого метаболізму, існує сувора дихотомія між статевою та розумовою активністю.

На одному полюсі цієї дихотомії – «альфа-самці», генетичні нащадки троглодитів. В сучасному суспільстві їх можна вирізнити за «трєніками», характерною м’язо-демонструючою поставою, емоційно зарядженою лексикою та намаганням звести все до особистих стосунків: «Ти чьо пасть раскрил – я тєбє лох, что лі?»

Їхні генетичні предки бродили по саванах в гордій самотності, а коли зустрічали собі подібних – били одне одному морди. Адже прогодуватися в межах одного ареалу двом «альфа-самцям» було проблемно.

Втім, наші перші Homo sapiens таки мали виключну репродуктивну стратегію, тому осіб жіночої статі звичайно не били, а навпаки, забирали з собою, годували й захищали. Це гарантувало «альфа-самцям» ласки за першим бажанням і запас свіжого м’яса у випадку скрути, а нам – тяглість їхніх генів.

Жінки не втручалися в розборки своїх «половинок», терпляче чекали результату поєдинку й переходили, зі своїми дітьми та манатками, на бік переможця. Така поведінка успадкована людьми на генетичному рівні ще від протоприматів і є однією з фундаментальних складових нашої виключної репродуктивної стратегії.

Так-так: коли жінки в часи небезпеки хапають дітей і кидаються в безпечне місце, в той час як їхні чоловіки стають грудьми проти супостата – це не правильна поведінка, це – єдино правильна і природня поведінка. «Стереотипи» тут ні до чого: це усталене на рівні безумовних інстинктів. В світлі чого Newspeak-терміни на кшталт «захисниця» слід трактувати як удар по самих основах людського виживання.

Оскільки період домінування «альфа-самців» зайняв 4/5 еволюції Homo sapiens, то зрозуміло, чому сформоване в ті часи ставлення до жінки як до істоти нерозумної, чогось на зразок домашньої тварини, є настільки глибоко й природньо вкорінене в наших генах.

Однак ми вже зауважили, що дихотомія чоловічої статі, на відміну від жіночої, має органічну природу. А органи не можуть бути зневаженими. Це, з одного боку, робить мужчин значно більш спеціалізованими й менш пластичними, а з іншого – завжди виділяє певну расу, «породу» мужчин з певними генетично заданими характеристиками. Й кожна окрема «порода» мужчин далеко менш поступлива в своїх світоглядних цінностях, ніж будь-яка сукупність жінок.

На протилежному до «альфа-самців» полюсі знаходяться чоловіки з надмірною щодо статевих органів масою мозку, «розумники», «генії», більш відомі в сучасній культурі як «ботани».

Там, де «альфа-самець» тупо брав самку за барки й сумлінно виконував, без зайвих емоцій і слів («альфа-самці» не знали мови в нашому розумінні й не сприймали абстрактних понять, всі їхні звуки були емоційними сплесками), свій репродуктивний обов’язок, після чого тут же втрачав до самки інтерес; в тій же ситуації «ботан», реалізуючи свій еволюційний потенціал, відкривав закони Всесвіту, будував палаци, конструював телескопи й пралки, писав симфонії і картини, вірші й романи, проголошував права людини й громадянина, рівноправність статей і народів, та робив чимало інших, безглуздих з точки зору примітивного розмноження речей.

Адже сенс цих речей, всієї цієї цивілізації та культури, стає зрозумілим лише тоді, коли піднявшись на сучасні висоти, можна проаналізувати суть процесу та виділити загальний тренд.

А цей тренд однозначний: вдосконалення статевої поведінки, спеціалізація та кооперація статей на щоразу вищому якісному рівні, всі ці «сексизми», «стереотипи» та «комплекси» традиційної моралі дають приріст ефективності, що завжди перевищує всі витрати й відкриває дорогу до еволюційного успіху.

Але тільки за двох базових умов:

  1. Якщо згадані вище «стереотипи» є стандартами чи, в усякому випадку, загальнообов’язковими нормами суспільного життя.

  2. Якщо ці «стереотипи» не суперечать природньому єству людини.

Як ми вже зауважили, навернути «Ліліт» на праведний шлях в сучасному світі дуже важко, а в масовому, суспільно значному масштабі – практично неможливо. Й це незворотньо: цивілізація може пережити цунамі, неврожай, посуху, льодовик, астероїд чи атомну бомбу – але ще жодна цивілізація не пережила фемінізму.

Таким чином, як раніше наголошувалося («Особливість наших днів»), сучасну модель світової цивілізації очікує колапс.

Єдиним порятунком від цього колапсу може бути лише створення суспільства самореалізації та перехід до нової великої ери.

Такий перехід може бути здійснений лише критичною масою «універсалів» – сучасних «ботанів», безнадійних маргіналів світу цього.

Для того, щоб соціалізуватися на якісно нових принципах, актуальні маргінали мусять стати «новою расою» – популяцією, для більшості представників якої поняття Бога, Всесвіту, Вічності, Нескінченності, усіх оцих струн, флуктуацій і квантів, будуть настільки ж простими й природніми, як для сучасного «щирого» українця «жінка-хата-галушки».

Очевидно, що подібне завдання неможливо вирішити без участі жінок; і очевидно, що долучитись до цього можуть лише жінки, для яких даний тип людей, з усіма їхніми ідеями та складнощами, є найбільш симпатичним.

Які не розуміють, як можна опускатися до рівня примата там, де є можливість піднятися до рівня богів.

Для яких їхня історична місія є не менш привабливою, ніж для для їхніх антиподів – «гендерна рівність».

Виходячи з цього, можна сформулювати лозунг моменту (без претензії на оригінальність):

«РОЗУМНІ ЛЮДИ ПЛАНЕТИ, ЄДНАЙТЕСЯ!»