Як країни ділитимуть вакцину від коронавірусу: співпраця чи «вакциновий» націоналізм

Працівники адміністрації Трампа прирівняли глобальний розподіл вакцини проти коронавірусу до кисневих масок, що допомагають дихати у розгерметизованому літаку. «Спочатку ви одягаєте її самі, а потім якомога швидше допомогаєте іншим», – сказав Пітер Маркс, старший чиновник Управління з контролю за ліками США, який контролював початкові етапи розробки вакцин для уряду США. Основна відмінність, звичайно, полягає в тому, що кисневі маски в літаку не призначені лише для першого класу – що еквівалентно тому, що станеться, коли вакцини з часом стануть доступними.

На початку липня було розроблено 160 вакцин-кандидатів проти нового коронавірусу, з них 21 – у клінічних випробуваннях. Хоча пройдуть щонайменше місяці, до того, як один або декілька з цих кандидатів стануть безпечними, ефективними та готовими до використання. Але деякі країни вже готові розповсюджувати вакцину серед інших держав, звісно за певну суму. І судячи з того, як діяли уряди під час інших епідемій та минулих спалахів, надзвичайно ймовірним є те, що така поведінка збережеться. Відсутність міжнародного, примусового зобов’язання розповсюджувати вакцини глобально справедливим та раціональним способом, призводить до зараження медичних працівників та вразливих груп населення в інших країнах.

Такий тип «вакцинного націоналізму» матиме глибокі та далекосяжні наслідки. Без глобальної координації країни можуть заробляти один на одному, збільшуючи ціни на вакцину та супутні матеріали. Поставки перевірених вакцин будуть обмежені спочатку навіть у деяких багатих країнах, але найбільші страждання зазнають країни з низьким та середнім рівнем доходу. Такі держави будуть змушені спостерігати, як їх заможніші колеги використовують запаси вакцини, і їм доведеться чекати місяців (або довше) для їх поповнення. Тим часом медичні працівники та мільярди людей похилого віку та інших мешканців з найвищим ризиком зараження у бідніших країнах залишаться незахищеними, що поширить пандемію, збільшить кількість загиблих і призведе до руйнування і без того неміцних систем охорони здоров'я та економіки. Прагнучи отримати вакцини, країни, які не мають доступу до її запасів, будуть шукати будь-яку форму важеля, яку вони зможуть знайти, включаючи блокування експорту важливих компонентів вакцини, що призведе до розпаду ланцюгів поставок сировини, шприців та флаконів. Уряди можуть також укладати короткострокові угоди про надання вакцини з несприятливими наслідками для їх довгострокових економічних, дипломатичних та стратегічних інтересів. Результатом стануть не лише непотрібні економічні та гуманітарні труднощі, але й сильна обуреність тими країнами, що мають вакцину, і це перешкоджатиме тій міжнародній співпраці, яка буде необхідна для подолання майбутніх спалахів, не кажучи вже про інші нагальні проблеми, такі як зміна клімату та розповсюдження ядерної зброї.

Ще не пізно, щоб глобальна співпраця взяла гору над глобальною дисфункцією, але вона вимагає від держав та їх політичних лідерів змінити курс. Світові необхідна примусова угода про торгівлю та інвестування у вакцину проти COVID-19, яка полегшить страхи країн-виробників вакцини, які хвилюються, що спільне використання продукції ускладнить догляд за власним населенням. Така угода може бути сформована та підтримана існуючими установами та системами. І це не потребуватиме нових механізмів забезпечення: динаміка виробництва вакцин та глобальна торгівля, як правило, створюють рівні взаємозалежності, які заохочують учасників виконувати свої зобов’язання. Однак для цього потрібне лідерство більшості країн-виробників вакцини, включаючи, в ідеалі, Сполучені Штати.

Переможці та переможені

Мета вакцини – підвищити імунну систему, щоб, коли вакцинована людина зазнає впливу вірусу, імунна система взяла під контроль патоген і людина не заразилася чи не захворіла. Потрібно довести, що кандидати на вакцину проти COVID-19 є безпечними та ефективними спочатку в дослідженнях на тваринах, потім у невеликих випробуваннях на здорових добровольцях і, нарешті, у великих випробуваннях на репрезентативних групах л юдей, включаючи людей похилого віку, хворих та молодих.

Більшість вакцин-кандидатів, які зараз розробляються, не зможуть цього довести. Якщо одна або декілька вакцин виявляться безпечними та ефективними у запобіганні зараженню та достатньо велика частка населення отримує щеплення, кількість сприйнятливих особин впаде до такої міри, що коронавірус не зможе поширитися. Цей захист, або так званий «груповий імунітет», приніс би користь кожному, незалежно від того, щеплений він чи ні.

Поки не ясно, чи можливо досягнення групового імунітету за допомогою цього коронавірусу. Вакцина проти COVID-19 може виявитись більше схожою на вакцини, що захищають від грипу: важливий інструмент охорони здоров’я, який знижує ризик зараження хворобою, відчуває її найважчі симптоми та гине від неї, але це не повністю запобігає поширення вірусу. Тим не менше, враховуючи потенціал вакцин припинити або утримати найбільш смертельну пандемію за століття, світові лідери готові поширювати ліки за межі своєї країни. Президент Франції Еммануель Макрон, президент Китаю Сі Цзіньпін та Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш назвали вакцини глобальними суспільними благами – ресурс, який повинен бути доступним для всіх, при цьому використання вакцини в одній країні не заважає її використанню в іншій.

Однак принаймні спочатку це не буде реальністю. Протягом періоду, коли глобальні поставки вакцин проти COVID-19 залишаються обмеженими, надання їх одним людям обов’язково затягне доступ для інших. Цей часовий проміжок перешкодить будь-якій вакцині стати справді світовим суспільним благом.

Виробництво вакцин – це дорогий, складний процес, при якому навіть незначні зміни можуть вплинути на чистоту, безпеку або ефективність кінцевого продукту. Ось чому регулюючі органи ліцензують не тільки готову вакцину, але і кожен етап виробництва та кожну установу, де вона відбувається. Виготовлення вакцини передбачає очищення сирих інгредієнтів; формулювання та додавання стабілізаторів, консервантів та допоміжних речовин (речовин, що підвищують імунну систему); та упаковувати дози у флакони або шприци. Кілька десятків компаній у всьому світі можуть здійснити цей останній крок, відомий як «наповнення та закінчення». І набагато менше людей можуть отримати продукт якісного виробництва з активних інгредієнтів – особливо для нових, складних вакцин, у виробництві яких історично домінували лише чотири великі транснаціональні фірми, що базуються в США, Великобританії та Європейському Союзі. Приблизно десяток інших компаній зараз мають деякі можливості виробляти такі вакцини, таких як Інститут сироватки крові в Індії, найбільший у світі виробник вакцин. Але більшість – це дрібні виробники, які не зможуть виробляти мільярди доз.

Ще більше ускладнює картину те, що деякі з провідних кандидатів на вакцину проти COVID-19 базуються на нових технологіях, які ніколи раніше не були ліцензовані. Розширення виробництва та забезпечення своєчасного затвердження цих нових вакцин буде складним завданням навіть для багатих країн із досвідченими регуляторами. Все це говорить про те, що виробництво вакцин проти COVID-19 буде обмежене кількома країнами.

І навіть після того, як вакцини будуть готові, низка факторів може затримати їх доступність до країн, що не виробляють ліки. Влада країн-виробників може наполягати на вакцинації великої кількості людей власного населенні, перш ніж ділитися вакциною з іншими країнами. Також можуть виявитись технічні обмеження щодо кількості доз та супутніх вакцинних матеріалів, які компанії можуть виробляти щодня. А бідні країни можуть не мати адекватних систем для доставки та введення будь-яких вакцин, які їм вдається отримати.

Протягом цього неминучого періоду затримки буде багато програвших, особливо серед бідних країн. Але постраждають і деякі багаті країни, в тому числі ті, які прагнули розробляти власні вакцини, але робили ставку виключно на неправильних кандидатів. Відкинувши співпрацю з іншими країнами, ці країни зіграли б у своєму національному здоров’ї на підставних поглядах на власну винятковість.

І навіть «країни-переможці» будуть без потреби страждати за відсутності примусової схеми розподілу перевірених вакцин. Якщо системи охорони здоров’я колапсує під напругою пандемії, а іноземні споживачі хворіють або вмирають, глобальний попит на літаки та автомобілі буде менше. Якщо іноземні працівники будуть заблоковані і не зможуть виконувати свою роботу, транскордонні ланцюги поставок будуть порушені, і навіть країни, які постачають вакцини, будуть позбавлені імпортних деталей та послуг, необхідних для підтримки їх економіки.

Глобальний підхід щодо розвитку вакцини

Прогнози показують, що пандемія коронавірусу може вбити 40 мільйонів людей та зменшити обсяг світової економіки на 12,5 трильйонів доларів до кінця 2021 року. Якнайшвидше припинення цієї пандемії всім на руку. Однак у більшості столиць заклики до глобального підходу залишились без уваги.

Насправді перші місяці пандемії передбачали рішучий зсув у неправильному напрямку. В умовах глобальної нестачі спочатку Китай; потім Франція, Німеччина та Європейський Союз; і, нарешті, США накопичили запаси респіраторів, хірургічних масок та рукавичок для використання у власних лікарнях. Загалом, понад 70 країн плюс Європейський Союз запровадили експортний контроль за місцевими поставками засобів індивідуального захисту, вентиляторів або ліків протягом перших чотирьох місяців пандемії. До цієї групи входить більшість країн, де виробляються потенційні вакцини проти COVID-19.

Таке накопичення не є новим. Всього за сім місяців було розроблено вакцину проти пандемії 2009 року вірусу грипу A H1N1, також відомого як свинячий грип, від якого загинуло 284 000 людей у ​​всьому світі. Але заможні країни скупили практично всі запаси вакцини. Після того, як Всесвітня організація охорони здоров’я звернулася за пожертвами, Австралія, Канада, США та шість інших країн погодились поділити десять відсотків своїх вакцин із біднішими країнами, але лише після того, як визначили, що їх залишок буде достатнім для задоволення внутрішніх потреб.

Неурядові та некомерційні організації прийняли дві обмежені стратегії зменшення ризику такого націоналізму щодо вакцин у випадку COVID-19. По-перше, CEPI (Коаліція з питань інновацій щодо готовності до епідемій), Фонд Білла і Мелінди Гейтс, неурядове партнерство з вакцин, відоме як Gavi, та інші донори розробили плани щодо скорочення черги на вакцини шляхом раннього інвестування у виробничі та розподільчі потужності перспективних кандидатів , ще до того, як була встановлена ​​їх безпека та ефективність. Сподіваємось, що це зменшить затримки з нарощуванням поставок у бідних країнах. Цей підхід є розумним, але конкурує з національними ініціативами з кращими ресурсами для об’єднання наукових знань та збільшення виробничих потужностей. Більше того, скорочення черги таким чином може виключити такі країни із середнім рівнем доходу, як Пакистан, Південна Африка та більшість держав Латинської Америки, які не відповідають критеріям отримання донорської допомоги. Також не вдалося б врахувати той факт, що уряди країн-виробників можуть захопити більше запасів вакцин, ніж їм потрібно.

Альтернативний підхід – спробувати повністю виключити чергу. Понад десяток країн і благодійників, які спочатку пообіцяли 8 мільярдів доларів, прискорює доступ до інструментів COVID-19 (дія), ініціативі, присвяченій швидкому розвитку та справедливому впровадженню вакцин, терапевтичних засобів та діагностики для COVID-19. Однак прискорювач ACT досі не зумів залучити основні держави-виробники вакцин, включаючи США та Індію. Натомість у США адміністрація Трампа виділила майже 10 мільярдів доларів на операцію Warp Speed – програму, розроблену для доставки сотень мільйонів вакцин проти COVID-19 до січня 2021 року – але лише для американців. Тим часом Адар Поонавалла, керівник Інституту сироватки крові Індії, заявив, що «принаймні спочатку» будь-яка вакцина, яку виробляє компанія, надійде 1,3 мільярду людей в Індії.

Враховуючи відсутність впевненості в тому, що будь-які зусилля спільної роботи зможуть подолати такі перешкоди, все більше і більше країн намагаються забезпечити власні поставки. Франція, Німеччина, Італія та Нідерланди створили Альянс інклюзивних вакцин для спільних переговорів із розробниками та виробниками вакцин. Зараз цей союз є частиною більших зусиль Європейської Комісії щодо ведення переговорів з виробниками від імені держав-членів ЄС щодо організації попередніх контрактів та резервування доз перспективних кандидатів. У травні Сі сказав учасникам Всесвітньої асамблеї охорони здоров'я, органу, який приймає рішення Всесвітньої організації охорони здоров'я, що якщо Пекіну вдасться розробити вакцину, він поділиться результатами зі світом, але він не сказав коли. У червні Ентоні Фаучі, директор Національного інституту алергії та інфекційних хвороб США, висловив скептицизм щодо цієї заяви та сказав The Wall Street Journal, що він очікує, що китайський уряд використовуватиме свої вакцини «переважно для дуже великого населення Китаю». Цього літа Сполучені Штати викупили практично всі запаси ремдезивіру, одного з перших препаратів, який, як було доведено, діє проти COVID-19, не залишивши жодного для Великобританії, ЄС чи решти світу.

Важкий шлях

Глобальна співпраця щодо розподілу вакцин буде найефективнішим способом зупинити поширення вірусу. Це також стимулюватиме економіку, уникатиме зривів ланцюга поставок та запобігатиме непотрібним геополітичним конфліктам. Однак якщо всі інші країни-виробники вакцин є націоналістами, ніхто не матиме стимулу відмовитись від цієї тенденції. У цьому відношенні розподіл вакцин нагадує класичну проблему теорії ігор, відому як «дилема ув'язненого» – і країни поводяться як прислівницький в'язень.

«Якщо ми щось дізналися про епідемію коронавірусу та свинячого грипу H1N1 2009 року», - сказав Пітер Наварро, якого президент Дональд Трамп призначив у березні керувати реагуванням на ланцюги поставок вакцин до США, «це те, що ми не можемо обов’язково залежати від інших країн, навіть близьких союзників, які постачають нам необхідні товари, від масок до вакцин». Наварро доклав усіх зусиль, щоб усі інші також засвоїли цей урок: незабаром після того, як він зробив цю заяву, Білий дім вдарив про обмеженню експорту хірургічних масок, респіраторів та рукавичок, вироблених у США, в тому числі для багатьох бідних країн.

Не розробивши плану координації масового виробництва та розповсюдження вакцин, багато урядів, включаючи уряд США, списали потенціал глобальної співпраці. Така співпраця залишається можливою, але для цього потрібно, щоб велика кількість країн взяла на себе примусове зобов'язання щодо спільного використання вакцин, аби подолати страхи лідерів щодо внутрішньої опозиції.

Часу для більшості політичних лідерів не багато, особливо для тих, хто стикається з неминучими виборами. Багато людей залишаються невпевненими в тому, що виборці зрозуміють, що довгострокові наслідки для здоров'я та економічні наслідки поширення коронавірусу за кордоном перевищують безпосередню загрозу, пов’язану з необхідністю чекати вакцинації вдома у них чи їхніх близьких.

На щастя, є способи посилити стимул до співпраці. По-перше, політики могли б виявити більше бажання відмовитися від імунізації всього свого населення, щоб ділитися вакцинами з іншими країнами, якби існували надійні дослідження, що вказують кількість та розподіл доз, необхідних для досягнення найважливіших цілей охорони здоров’я вдома, таких як захист медичних працівників, військовослужбовці та працівники будинків престарілих; зменшення поширення на людей похилого віку та інших вразливих груп населення; і розривання ланцюгів передач. Наявність такої інформації дозволить обраним керівникам взяти на себе зобов'язання ділитися поставками вакцин з іншими країнами лише за умови, що їх вдома достатньо для досягнення цих цілей. Цей тип досліджень вже давно є частиною національного планування проведення імунізаційних кампаній. Наприклад, виявлено, що, оскільки вакцини проти грипу викликають відносно слабку імунну реакцію у людей похилого віку, люди похилого віку набагато краще захищені, якщо вакцинація дітей, які є головними розповсюджувачами, має пріоритет. Такі дослідження ще не існують для COVID-19, але повинні бути частиною прискорених клінічних випробувань, які компанії проводять в даний час для кандидатів на вакцину.

Рамкова угода про спільне використання вакцин також мала б більший шанс на успіх, якби вона була укладена через створений міжнародний форум. Кроки до досягнення такої угоди вже зроблені робочою групою міністрів торгівлі G-20, але ці зусилля потрібно розширити, щоб включити посадових осіб охорони здоров'я. Результатом має стати угода про торгівлю та інвестування вакцин COVID -19, яка повинна включати інвестиційний фонд для завчасної закупівлі вакцин та розподілу їх, як тільки вони доведуть свою безпеку та ефективність, виходячи із потреб громадського здоров’я, а не розміру гаманця будь-якої окремої країни. Участь найбідніших країн має бути суттєво субсидована або безкоштовна. Така угода може використати міжнародні організації, які вже існують для придбання та розповсюдження вакцин та ліків від ВІЛ/СНІДу, туберкульозу та малярії. Угода повинна містити обов’язкове зобов’язання з боку країн-учасниць не встановлювати експортних обмежень на постачання вакцин та супутніх матеріалів, призначених для інших країн-учасниць.

Угода може передбачати, що якщо мінімальна кількість країн-виробників вакцин не бере участі, вона не вступає в силу, зменшуючи ризик для підписантів. Деякі виробники будуть вагатись подавати загальний план розподілу, якщо уряди, що беруть участь, не зобов’язуються відшкодувати збитки, не дозволяють використовувати страхування відповідальності за товар або не погоджуються на обмежену програму компенсації шкоди для зменшення ризику виробників. Пов’язання угоди з існуючими мережами регуляторів, таких як Міжнародна коаліція регуляторних органів з питань лікарських засобів, може допомогти полегшити такі занепокоєння, а також допоможе створити більш прозорий шлях до ліцензування вакцин, вселити глобальну довіру, зменшити витрати на розробку та пришвидшити доступ на менш дохідних ринках.

Те, чого ви не знаєте може вам допомогти

Навіть якщо політики можуть переконатись у перевагах спільного використання, співпраця залишатиметься невдалою, ніщо не заважає країнам відмовитись від угоди та захопити місцеві поставки вакцини, як тільки це буде доведено, що вона безпечна та ефективна. Співпраця відбудеться лише тоді, коли країни переконаються, що її можна використовувати.

Головне зрозуміти, що розподіл вакцин проти COVID-19 не буде одноразовим досвідом: з часом може з’явитися безліч безпечних та ефективних вакцин, кожна з яких має різні переваги та недоліки. Якби одна країна відмовила іншим у доступі до ранньої вакцини, можна було б очікувати, що ці інші країни отримають взаємність, відмовившись від потенційно більш ефективних вакцин, які вони можуть розробити пізніше. І теорія ігор дає зрозуміти, що навіть для самих егоїстичних гравців стимули до співпраці покращуються, коли гра повторюється, і гравцям можуть загрожувати швидким та ефективним покаранням за обман.

Яка вакцина виявиться найбільш ефективною, може залежати від цільової групи пацієнтів та обставин. Деякі з них можуть більше підходити для дітей або для місць з обмеженим холодильним обладнанням. Однак, оскільки різні кандидати на вакцини, які ще перебувають у розробці, потребують різних інгредієнтів та різних типів виробничих потужностей, жодна країна, навіть США, не зможуть побудувати всі об'єкти, які можуть стати корисними.

Сучасні ланцюги поставок вакцин також є неминуче глобальними. Країна, якій пощастило виготовити першу перевірену вакцину, навряд чи матиме всі необхідні ресурси для збільшення та підтримки виробництва. Наприклад, ряд кандидатів на вакцину використовують той самий ад'ювант, речовина, вироблена з природної сполуки, видобутої з чилійського дерева. Ця сполука в основному походить з Чилі та переробляється у Швеції. Хоча Чилі та Швеція не виробляють вакцин, вони могли б покластися на свій контроль обмеженого постачання цього матеріалу, щоб забезпечити доступ до кінцевої продукції. Ланцюги поставок вакцин рясніють такими ситуаціями. Оскільки наука не визначилася з тим, яка вакцина буде працювати найкраще, неможливо повністю передбачити і тим самим підготуватися до всіх неочікуваних обставин.

Адміністрація Трампа, як і деякі в Конгресі, звинуватила неспроможність Сполучених Штатів забезпечити величезними запасами всього необхідного для реагування на COVID-19. Але коли мова заходить про створення міжнародної угоди про вакцини, яку слід виконувати, складні транскордонні ланцюги поставок – це особливість, а не помилка. Навіть країни, які не мають потужностей з виробництва вакцин, можуть загрожувати затримкою поставок в США або інші країни-виробники вакцин, якщо вони беруть участь у націоналізмі вакцин.

Адміністрації Трампа нагадали про цю динаміку в квітні, коли президент послався на Закон про оборонне виробництво і погрожував заборонити експорт до Канади та Мексики респіраторів виробництва США. Якби Трамп це зробив, Канада могла помститися, зупинивши експорт целюлози лікарняного класу, необхідний американським компаніям для виробництва хірургічних масок та суконь. Або Канада могла завадити канадським медсестрам та працівникам госпіталів перетнути кордон із Мічиганом, де вони вкрай потребували лікування американських пацієнтів. Зі свого боку, Мексика могла припинити постачання двигунів та інших компонентів, необхідних американським компаніям для виготовлення вентиляторів. Білий дім, здавалося, не знав про ці потенційні уразливості. Як тільки він набрав швидкості, адміністрація відступила.

Звичайно, Білий дім повинен знати, що торгові партнери – навіть історичні союзники – бажають і можуть швидко і ефективно помститися один одному, якщо хтось порушить угоду. На початку 2018 року це, мабуть, було невідомо – принаймні для Наварро. Пояснюючи, чому Трамп планував встановити тарифи на сталь і алюміній, Наварро заспокоїв американців: «Я не вірю, що в світі є якась країна, яка збирається помститися», – заявив він. Після того, як Трамп запровадив мито, Канада, Мексика та Європейський Союз, а також Китай, Росія та Туреччина негайно помстились. ЄС пройшов подібний досвід навчання у березні. Європейська комісія спочатку наклала широкий набір експортних обмежень на засоби індивідуального захисту. Була змушено швидко їх масштабувати, усвідомивши, що відрізання країн, що не є членами ЄС, таких як Норвегія та Швейцарія, може погіршити потік деталей, необхідних компаніям, що базуються в ЄС, для постачання медичних товарів власним державам-членам ЄС.

Американські та європейські політики зараз розуміють – або принаймні повинні розуміти – що те, що вони не знають про транскордонні потоки, може їм зашкодити. Парадоксально, але цей брак інформації може допомогти переконати скептично налаштованих політиків зберегти взаємозалежність, необхідну для боротьби з пандемією. Невідомість того, чого вони не знають, зменшує ризик того, що уряди завтра відмовляться від угоди, яку в їхніх власних інтересах підписати сьогодні.

Єднання зусиль

Коли кисневі маски опускаються в розгерметизовану площину, вони падають одночасно в кожну частину літака, оскільки час є надважливим і тому, що це найкращий спосіб забезпечити безпеку всіх на борту. Те саме стосується глобального, справедливого розподілу безпечних та ефективних вакцин проти COVID-19.

Націоналізм щодо вакцин не лише морально та етично осудливий: він суперечить економічним, стратегічним та політичним інтересам кожної країни. Якщо багаті, потужні країни виберуть цей шлях, переможців не буде – зрештою, кожна країна стане невдахою. Проте світ не приречений. Існують усі необхідні інструменти для укладення угоди, яка заохочуватиме співпрацю та обмежуватиме привабливість короткозорих підходів «насамперед у моїй країні».

Але час іде: чим ближче світ наближається до дня появи перших перевірених вакцин, тим менше часу на створення справедливої, примусової системи їх розподілу. Для першого кроку коаліція політичних лідерів з країн, що представляють щонайменше 50 відсотків світового потенціалу виробництва вакцин, повинна зібратися разом і доручити своїм посадовим особам охорони здоров’я та міністрам торгівлі вийти зі своїх кабінетів і працювати разом. Об'єднавши зусилля, вони повинні скласти короткострокову угоду, яка формулює умови спільного використання вакцини. Такий крок призведе до того, що ще більша кількість країн-виробників підпишуть угоду. Страх втратити доступ до вакцини, у разі невдачі власних вакцин-кандидатів, може бути тим, що потрібно для тиску навіть на найохочіших керівників до співпраці.

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook, страницу «Хвилі» в Instagram.