Как пенсионеру-предпринимателю вернуть удержанные 15% пенсии

Начиная с апреля 2015 г. пенсионерам, зарегистрированным предпринимателями, выплачивается пенсия в размере 85%. Мне удалось в суде доказать, что эти действия Пенсионного фонда Украины являются противоправными.

Иск рассматривался в Орджоникидзевском районном суде г. Запорожья. Дело №335/5975/17, ознакомиться с которым можно в Едином государственном реестре судебных решений. Анализ действующего законодательства и судебная практика подтверждают противоправные действия ПФУ. Поэтому мы подготовили практические рекомендации по возврату денежных средств, удержанных с пенсии. Несмотря на то, что с октября 2017 г. пенсия выплачивается в полном размере, пенсионеры-предприниматели, пострадавшие от противоправных действий ПФУ, могут вернуть уже уплаченные средства.

Необходимо отметить, что те пенсионеры, которым пенсия в размере 85% выплачивается в течение шести месяцев до момента подачи иска, смогут вернуть все незаконно удержанные деньги, подав одно исковое заявление. А вот пенсионерам, которым «урезанная» пенсия выплачивается более шести месяцев до момента подачи иска, придется составлять два иска.

На первом этапе следует подать административный иск, по которому с ПФУ будет взыскана недоплаченная пенсия за шесть месяцев до момента подачи иска. После того как действия ПФУ будут признаны судом незаконными, подается второй иск о возмещении убытков в виде недополученной пенсии.В связи с тем, что это гражданский иск, исковая давность по которому составляет три года, пенсионер сможет вернуть все деньги, удержанные с апреля 2015 г.

На сегодняшний день в государственном реестре судебных решений находятся десятки решений суда, согласно которым действия ПФУ по выплате 85% пенсии признаны противоправными. Анализ судебных решений показал, что практически единственным аргументом ответчика в пользу налогообложения пенсии является то, что если пенсионер зарегистрирован предпринимателем, то он является работающим на других работах/должностях.

На примере законодательных актов, которые легли в обоснование исков, покажем, что понятия «лица, работающие на других должностях/работах (работники)» и «физические лица-предприниматели» не тождественны.

Гражданин, в соответствии с Конституцией Украины, может осуществлять свои права в двух правовых статусах: как работающее лицо (ст. 43 Конституции Украины) и как субъект предпринимательской деятельности(ст. 42 Конституции Украины). В каком статусе осуществлять свои права, решает сам гражданин. Выбор гражданина в этом случае подтверждается или записью в трудовой книжке, или свидетельством о государственной регистрации физического лица-предпринимателя.

Следует указать, что согласно Налоговому кодексу Украиныфизические лица — налогоплательщики имеют правовые статусы или работника, или самозанятого лица, которое может быть физическим лицом-предпринимателем или лицом, ведущим независимую профессиональную деятельность. Кстати, Закон Украины
«Об общеобязательном государственном пенсионном страховании» отделяет физических лиц-предпринимателей от работников и лиц, ведущих независимую профессиональную деятельность.

В соответствии со ст. 11 ЗУ «Об общеобязательном государственном пенсионном страховании«, общеобязательному государственному пенсионному страхованию подлежат:

1) граждане Украины… работающие на предприятиях… на условиях трудового договора (контракта) или работающие на других условиях, предусмотренных законодательством, или выполняющие работы на указанных предприятиях, в учреждениях, организациях или у физических лиц по договорам гражданско-правового характера;

2) физические лица-предприниматели…».

Согласно ст. 7 этого же закона общеобязательное государственное пенсионное страхование осуществляется по принципу обязательности страхования лиц,

1) работающих на условиях трудового договора (контракта) и других основаниях, предусмотренных законодательством,

2) обеспечивающих себя работой самостоятельно,

3) физических лиц-предпринимателей.

В «Основах законодательства Украины об общеобязательном государственном социальном страховании«,в частности положениях ст. 5, физических лиц-предпринимателей также отделяют от работающих лиц и лиц, обеспечивающих себя работой самостоятельно.

Конечно, при рассмотрении дела в суде ответчиком будет подано возражение, где он может ссылаться на определенные обстоятельства, которые могут повлиять на решение суда. В частности, если пенсионер уже подавал аналогичный иск против ПФУ и проиграл его в суде, то ответчик может просить суд закрыть производство в деле согласно п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС, ссылаясь на решение суда в деле, которое раньше проиграл пенсионер. В этом случае истцу следует предоставить суду объяснения на возражение ответчика про отсутствие основания для применения п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС, поскольку в исках разные предметы и основания иска. В объяснении следует дать таблицу, в которой сравнить предметы и основания исков, и привести следующее разъяснение Пленума ВАСУ в постановлении от 29 сентября 2016 г. №14 «Об обобщении практики применения административными судами первой инстанции глав 1–4 раздела III Кодекса административного судопроизводства Украины во время рассмотрения и решения административных дел»:

«В пункте 4 части первой статьи 157 КАС Украины отсутствует установленный перечень определений, наличие которых может быть основанием для закрытия производства в деле. Основными условиями для закрытия производства являются:

— тождественность спора (основания, предмет иска и стороны совпадают);

— окончательное решение тождественного спора постановлением или определением, которое препятствует повторному обращению в суд (об отказе в открытии производства или закрытии производства; об оставлении искового заявления без рассмотрения в связи с пропуском срока обращения в административный суд (кроме случаев, когда такое определение вынесено до открытия производства в административном деле);

— обретение судебным решением в другом деле законной силы.

Закрытие производства в деле в этом случае возможно только при условии, что постановление или определение, вступившее в законную силу, постановлено по иску, который является тождественным рассматриваемому иску, то есть совпадают стороны, предмет и основания исков. Нетождественность хотя бы одного элемента не является препятствием для заинтересованных лицам обратиться в суд с иском и не дает суду оснований закрывать производство в деле».

Если ответчик в возражении к иску ссылается на решение суда в аналогичных делах, в которых пенсионерам отказали, то следует подать в суд соображения об учете правовой позиции вышестоящих судов. В соображении следует указать, что решения вышестоящих судов, являющиеся приложениями к административному иску, и решения, на которые ссылается ответчик, имеют одинаковую юридическую силу. В связи с чем возникает вопрос, какие решения вышестоящего суда следует учитывать суду при принятии решения в деле: приведенные в административном иске или предоставленные ответчиком?

Ответ на этот вопрос содержится в разъяснении Пленума ВАСУ в п. 9 постановления от 20 мая 2013 г. №7 «О судебном решении в административном деле»: «Суды должны иметь в виду, что одна лишь ссылка в мотивировочной части на положение законодательства без надлежащего приведения мотивов применения определенных норм права или неприменения других норм, на которые ссылается сторона при обосновании своих требований, не может считаться надлежащей юридической квалификацией. В случае необходимости в мотивировочной части судебного решения может содержаться толкование правовой нормы, на основании которой суд принимает решение или которой руководствуется, а также должно отмечаться, почему суд не учитывает (не применяет) положение законодательства в случае ссылки лиц на такие нормы для подтверждения своих доводов или возражений».

Следует отметить, что в мотивировочной части решений вышестоящих судов, приведенных в административном иске, дается толкование понятия «в период работы на других должностях/работах», а в мотивировочной части решений, которые ответчик считает основанием для отказа в удовлетворении иска, отсутствует толкование понятия «в период работы на других должностях/роботах». В этих решениях суд просто указывает на то, что если пенсионер является физическим лицом-предпринимателем, то он является работающим лицом.

В некоторых случаях ответчик может, ссылаясь на п. 2.21 «Порядка подачи и оформления документов для назначения (перерасчета) пенсий в соответствии с ЗУ «Об общеобязательном государственном пенсионном страховании», утвержденного постановлением правления ПФУ от 25 ноября 2005 г. №22-1 (далее — Порядок), утверждать, что физическое лицо-предприниматель является работающим лицом, поскольку документом, подтверждающим, что лицо не работает, являются сведения об отсутствии информации о государственной регистрации физического лица-предпринимателя. Тогда следует подать в суд соображение о применении нормативно-правовых актов, в котором указать, что это утверждение ответчика не соответствует действительности, так как ответчик по своему усмотрению растолковал содержание п. 2.21 Порядка.

А истец считает, что в п. 2.21 перечисляются:

— документы, подтверждающие, что лицо не работает (этим документом являются трудовая книжка, индивидуальные сведения о застрахованном лице, предоставленные отделом персонифицированного учета по форме согласно приложению 1 к положению, а в случае необходимости — по форме согласно приложению 3 к положению),

— и документы, подтверждающие, что лицо не осуществляет деятельность по получению дохода (сведения об отсутствии информации о государственной регистрации физического лица-предпринимателя).

Следует отметить, что различная точка зрения истца и ответчика на содержание п. 2.21 Порядка вызвана неоднозначным трактованием разделения документов на те, которые подтверждают, что лицо не работает, и на те, которые подтверждают, что лицо не осуществляет деятельность по получению дохода. Пленум ВАСУ в постановлении от 20 июня 2011 г. №4 «Об анализе практики применения административными судами ст. 40, 42 ЗУ «Об общеобязательном государственном пенсионном страховании» разъясняет:

«Как указал Пленум Верховного суда Украины в постановлении от 1 ноября 1996 г. №9 «О применении Конституции Украины при осуществлении правосудия» (пункт 5), судам необходимо исходить из того, что нормативно-правовые акты какого-либо государственного или другого органа (акты президента Украины, постановления Верховной Рады Украины, постановления и распоряжения Кабинета министров Украины, нормативно-правовые акты Верховной Рады Автономной Республики Крым или решения Совета министров Автономной Республики Крым, акты органов местного самоуправления, приказы и инструкции министерств и ведомств, приказы руководителей предприятий, учреждений и организаций и т.п.) подлежат оценке на соответствие как Конституции, так и закону. Если при рассмотрении дела будет установлено, что нормативно-правовой акт, подлежащий применению, не соответствует или противоречит закону, суд обязан применить закон, регулирующий эти правоотношения».

На указанное обращает внимание и Европейский суд по правам человека.

В окончательном решении от 14 октября 2010 г. в деле «Щекин против Украины» Европейский суд по правам человека обращал внимание, что жалобы заявителя на незаконность применения в правоотношениях инструкции, являющейся подзаконным актом, и неприменение декрета Кабинета министров, имевшего силу закона, не были удовлетворены национальными судами, и отмечал нарушение прав заявителя, гарантированных статьей 1 Первого протокола к Конвенции о защите прав человека и основоположных свобод. Суд пришел к такому выводу в связи с тем, что, во-первых, соответствующее национальное законодательство не было четким и согласованным и, таким образом, не отвечало требованию «качества» закона и не обеспечивало адекватности защиты от своевольного вмешательства в имущественные права заявителя; во-вторых, национальными органами не было соблюдено требование законодательства о применении подхода, который был бы наиболее благоприятным для заявителя — налогоплательщика, когда в его деле национальное законодательство допускало неоднозначное трактование».

Несмотря на то, что ниже приводится образец искового заявления, пенсионерам-предпринимателям следует привлекать к делу адвоката.

Образец административного иска

Суд

Позивач

Відповідач

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ

про визнання протиправними дій
Управління Пенсійного фонду України

в _________ районі м. _______щодо виплати пенсії в розмірі 85 відсотків від призначеної пенсії за віком та зобов‘язання здійснити перерахунок пенсії з _________ (вказати місяць, з якого треба перерахувати пенсію) відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення» без обмежень у вигляді відрахування (утримання) від призначеного розміру пенсії за віком і виплатити недоплачену (утриману) пенсію з ________(вказати місяць, з якого треба виплатити недоплачену пенсію).

______ (вказати дату, з якої призначена пенсія) мені була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV.

Див. Додаток 1. Копія пенсійного свідоцтва.

З ________ я не працюю, так як звільнився з роботи, про що я вказав у заяві, яку разом з копією трудової книжки надав __________ в Управління Пенсійного фонду в _________ районі м. __________.

Див. Додаток 2. Копія стор. ________ трудової книжки.

Оригінал трудової книжки буде надано в суді.

З ________ по теперішній час я є фізичною особою-підприємцем.

Див. Додаток 3. Копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

З _______ мені виплачується пенсія в розмірі 85 відсотків призначеного розміру пенсії за віком як особі, які працює на інших посадах/роботах, відповідно до абзаців другого і четвертого частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 р. №1774-VIII:

«Тимчасово, по 31 грудня 2017 р…

у період роботи на інших посадах/роботах пенсія (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність».

У ________ з Єдиного реєстру судових рішень я дізнався, що дії Відповідача з виплати пенсії в розмірі 85 відсотків призначеного розміру пенсії за віком пенсіонерам, які є фізичними особами-підприємцями, є протиправними.

Вважаючи ці дії Відповідача протиправними, я _______ звернувся до Відповідача з заявою, в якій просив роз’яснити причини, через які мені виплачують пенсію не в повному обсязі, та надати відомості про розмір призначеної мені пенсії за віком і фактично нараховану з ________ по _______ включно та відомості про відрахування з пенсії в цей період.

Див. Додаток 4. Копія заяви до Управління Пенсійного фонду _______.

_______ Відповідачем було надано відповідь на вказану заяву.

Див. Додаток 5. Копія листа Управління Пенсійного фонду _________.

Листом від ________ Відповідач повідомляє, що у зв’язку з тим, що я зареєстрований як фізична особа-підприємець, то я вважаюся працюючою особою, і тому згідно з цим статусом на мене поширюється ст. 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Вважаю дії Відповідача з виплати мені пенсії в розмірі 85 відсотків призначеного розміру пенсії протиправними, так як Відповідач застосував до фізичної особи-підприємця абзаци другий і четвертий частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 р. №1774-VIII, які не підлягають застосуванню.

Відповідач зобов’язаний застосовувати Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Закон України «Про пенсійне забезпечення» без обмежень у вигляді відрахування (утримання) від загального розміру пенсії за віком.

Зупинимося на законодавчих актах, які спростовують ствердження Відповідача про те, що наявність відомостей про державну реєстрацію мене як фізичної особи-підприємця й зайняття мною підприємницькою діяльністю підтверджує те, що я працюю на інших посадах/роботах.

Громадянин відповідно до Конституції Україні може здійснювати свої права у двох правових статусах:

1) як працююча особа (ст. 43 Конституції України);

2) як суб’єкт підприємницької діяльності(ст. 42 Конституції України).

В якому статусі здійснювати свої права, вирішує сам громадянин. Вибір громадянина в даному разі підтверджується:

— записом у трудовій книжці;

— реєстрацією особи, яка провадить незалежну професійну діяльність (забезпечує себе роботою самостійно);

— свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

Слід зазначити, що згідно з Податковим кодексом України фізичні особи — платники податків мають такі правові статуси:

1)працівник;

2)самозайнята особа;

2.1)фізична особа-підприємець;

2.2)особа, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Запис у трудовій книжці працівника підтверджує факт роботи особи на «…інших посадах/роботах…». Такій особі «після звільнення з роботи виплати пенсії відповідно до цього закону поновлюються» (абзац 5 частини 1
ст. 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).

На таку особу поширюється законодавство про працю, а саме — Кодекс законів про працю України, Закон України «Про оплату праці» та інші законодавчі акти про працю.

«Кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час» (ст. 45 Конституції України).

«Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі — підприємство)»(ст. 2 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. №504/96-ВР).

Таким чином, на відміну від особи (працівника), яка виконує роботи на інших посадах/роботах відповідно до трудового договору, фізична особа-підприємець не виконує роботу за трудовим договором, а тому не має права на відпустку як працівник.

Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи-підприємця (ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від15 травня 2003 р. №755-IV у редакції 01.01.2007 р.).

Виключення фізичної особи-підприємця з Єдиного державного реєстру не є звільненням з роботи, і, таким чином, виплати пенсії не можуть бути поновлені. Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» це не передбачено.

До підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця застосовуються нормативно-правові акті, які регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб (ст. 51 Цивільного кодексу України).

«Підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку» (частина 1 ст. 42 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України фізична особа-підприємець є суб’єктом господарювання, а тому до підприємця застосовуються ті ж положення нормативно-правових актів, що й до юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом.

Фізична особа-підприємець не влаштовується на роботу і не звільняється з роботи, а здійснює підприємницьку діяльність за умов державної реєстрації як підприємця без статусу юридичної особи (частина 1 ст. 128 Господарського кодексу України).

Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» відокремлює фізичних осіб-підприємців від працівників та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (забезпечують себе роботою самостійно).

Згідно із ст. 11 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»:

«Загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають:

1) громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об’єднаннях громадян, у фізичних осіб-підприємців та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб-підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру…

3) фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), і члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;

4) особи, які забезпечують себе роботою самостійно — займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов’язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності…».

Згідно із ст. 7 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» загальнообов’язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципом обов’язковості страхування осіб,

1) які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством;

2) які забезпечують себе роботою самостійно;

3) фізичних осіб-підприємців.

«Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» також відокремлює фізичних осіб-підприємців від працюючих осіб та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.

Згідно зі ст. 5 «Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» загальнообов’язкове державне соціальне страхування громадян України здійснюється за принципом обов’язковості страхування

1) осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю;

2)осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок);;

3) громадян — суб’єктів підприємницької діяльності.

Згідно із ст. 7 цих Основ загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту);

2)особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок);

3)громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 р. №2464-VI також відокремлює фізичних осіб-підприємців від працівників та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (у редакції від 09.12.2015 р.)

«Платниками єдиного внеску є:

1) роботодавці…

2) працівники — громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надала Верховна Рада України) та особи без громадянства, які працюють…

4) фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

5) особи, які проводять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які проводять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності…».

Слід зазначити, що з 01.01.2016 р. з платників єдиного внеску виключили працівників.

Таким чином, на момент вступу в силу змін до статті 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (зміни внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213-VIII) поняття працівник, особа, яка проводить незалежну професійну діяльність (забезпечує себе роботою самостійно), і фізична особа-підприємець не є тотожними згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. №5067-VI також відокремлює фізичних осіб-підприємців від працюючих осіб.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. №5067-VI зайнятість населення забезпечується шляхом:

1) встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами);

2) провадження підприємницької діяльності;

3)інших видів діяльності, не заборонених законом.

Таким чином, згідно із наведеним законодавством видно, щоне є тотожними поняття:

— «особи, що працюють на інших посадах/роботах (працівники)»;

— «особи, які забезпечують себе роботою самостійно (здійснюють незалежну професійну діяльність)»;

— «фізичні особи-підприємці».

Викладена позиція позивача підтверджується судовою практикою в Україні.

«…суд не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на те, що факти державної реєстрації позивачки з 18.12.2006 р. у якості фізичної особи-підприємця та зайняття нею підприємницькою діяльністю не є підставою для того, щоб здійснювати виплату пенсії позивачу у розмірі 85 відсотків від призначеного розміру, оскільки дія абз. 2 п. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розповсюджується тільки на тих пенсіонерів, що працюють на інших посадах/роботах…

Враховуючи те, що період державної реєстрації позивачки у якості фізичної особи-підприємця та зайняття підприємницькою діяльністю не є періодом роботи на інших посадах/роботах, та те, що висновки відповідача ґрунтуються лише на припущеннях та невірному тлумаченні законів України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі».

Постанова Київського районного суду м. Одеси від 17.12.2015 р. у справі №520/10642/15-а. Рішення суду набрало законної сили.

Ухвала Вищого адміністративного суду України від
03 червня 2016 р. №К/800/11424/16 (джерело: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58160032).

Див. Додаток 6. Роздруківка Постанови Київського районного суду м. Одеси від 17.12.2015 р. у справі №520/10642/15-а.

Див. Додаток 7. Роздруківка таблиці з інформацією щодо стадії розгляду судової справи №520/10642/15-а.

Є десятки аналогічних рішень суду, які визнають дії ПФУ протиправними. Наведемо деякі з них.

1. Постанова Зарічненського районного суду Рівненської області від 30 червня 2016 р. у справі №561/311/16-а. Рішення суду набрало законної сили.

Ухвала Житомирського Апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2017 р. (джерело: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65623961).

Див. Додаток 8. Роздруківка Постанови Зарічненського районного суду Рівненської області від 30 червня 2016 р.
у справі №561/311/16-а.

Див. Додаток 9. Роздруківка таблиці з інформацією щодо стадії розгляду судової справи №561/311/16-а.

2. Постанова Зарічного районного суду м. Суми від 20 липня 2016 р. у справі №591/3100/16-а. Рішення суду набрало законної сили.

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 06 грудня 2016 р. №К/800/33350/16 (джерело: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/63719379).

Див. Додаток 10. Роздруківка Постанови Зарічного районного суду м. Суми від 20 липня 2016 р. у справі №591/3100/16-а.

Див. Додаток 11. Роздруківка таблиці з інформацією щодо стадії розгляду судової справи №591/3100/16-а.

3. Постанова Орджонікідзевського районного суду
м. Запоріжжя від 13 травня 2016 р. у справі №335/4456/16-а.Рішення суду набрало законної сили.

Ухвала Дніпропетровського адміністративного суду від 05 липня 2016 р. (джерело: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59449126).

Див. Додаток 12. Роздруківка Постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2016 р. у справі №335/4456/16-а. Рішення суду набрало законної сили.

Див. Додаток 13. Роздруківка таблиці з інформацією щодо стадії розгляду судової справи №335/4456/16-а.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 2, 6, 10, 11, 17, 71, 87, 94, 158–163 КАС України,

ПРОШУ:

1.Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду в _______ м. _______ щодо виплати пенсії в розмірі 85 відсотків від призначеної пенсії за віком.

2. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду в _______ районі м. _______ здійснити перерахунок пенсії _____________ (ідентифікаційний код ________) з ______ відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення» без обмежень у вигляді відрахування (утримання) від призначеного розміру пенсії за віком і виплатити ______________ недоплачену (утриману) пенсію з ________.

3. Стягнути з Управління Пенсійного фонду в _______ районі м. _______ на користь позивача понесені судові витрати.

Додатки:

1. Копія пенсійного свідоцтва.

2. Копія стор. _______ трудової книжки.

3. Копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

4. Копія заяви до Управління Пенсійного фонду _____.

5. Копія листа Управління Пенсійного фонду __________.

6. Роздруківка Постанови Київського районного суду
м. Одеси від 17.12.2015 р. по справі №520/10642/15-а (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54415454).

7. Роздруківка таблиці з інформацією щодо стадії розгляду судової справи №520/10642/15-а.

8. Роздруківка Постанови Зарічненського районного суду Рівненської області від 30 червня 2016 р. у справі №561/311/16-а (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58715854).

9. Роздруківка таблиці з інформацією щодо стадії розгляду судової справи №561/311/16-а.

10. Роздруківка Постанови Зарічного районного суду
м. Суми від 20 липня 2016 р. у справі №591/3100/16-а (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59082824).

11. Роздруківка таблиці з інформацією щодо стадії розгляду судової справи №591/3100/16-а.

12. Роздруківка Постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2016 р. у справі №335/4456/16-а (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57692511).

13. Роздруківка таблиці з інформацією щодо стадії розгляду судової справи №335/4456/16-а.

14. Копія паспорта.

15. Копія ідентифікаційного номера.

16. Квитанція про сплату судового збору.

Источник: ZN.ua, Владимир Коваленко