Швейцарія продовжує приймати та підтримувати біженців з України. Два роки тому у країні почав діяти міграційний статус S – програма тимчасового захисту.
Як передає "Хвиля", про це пише schwingen.net.
Так, через війну, яку розпочала Росія проти України 22 лютого 2022 року, велика кількість громадян залишили країну у пошуках притулку. При цьому багато хто з них живе у Швейцарії, де Федеральна рада два роки тому вперше в історії країни ввела в дію спеціальний міграційний "статус S". З таким статусом українець може залишати територію країни та повертатися без оформлення додаткових документів. Також він дозволяє офіційно працювати або ставати самозайнятою особою.
За словами заступника директора Державного секретаріату у справах міграції (SEM, підрозділ Мін'юсту Швейцарії), альтернативи міграційному статусу S вони просто не мали. Створений у 1990-ті роки в період війни в Югославії, цей статус замислювався як оперативна відповідь міграційних властей країни на раптове виникнення масових потоків біженців, які прагнуть залишити регіон, в якому ведуться активні бойові дії.
Рішення про міграційний формат, який віддає перевагу порятунку життів, а не бюрократичним процедурам, було ухвалено у зв'язку з тим, що в таких ситуаціях неможливо довго і ретельно перевіряти клопотання кожного біженця. Особливо враховуючи те, що продовжаться активні бойові дії, які надають людям пряму і безпосередню загрозу.
Оскільки війна у Югославії швидко закінчилася, всі думали, що "статус S" і залишається теоретичним варіантом. Однак потім почалася російська агресія проти України і до Європи, в тому числі і до Швейцарії, хлинули багато біженців. У зв'язку з цим у Швейцарії і ухвалили рішення про введення в дію "статусу S".
Зокрема, українським біженцям не потрібно проходити стандартні міграційні процедури. Країна їх тимчасово приймає, надає дозвіл на роботу та право отримувати соціальну допомогу.
"Те, чого досягли кантони, громади та міста на першому етапі кризи, дуже вражає", - підкреслила Клаудіо Мартеллі.
Як зазначила, система надання притулку збудована у Швейцарії відповідно до принципів федералізму за напрямом зверху донизу. Тобто, рішення про надання притулку приймає федеральна влада, у їхньому розпорядженні є федеральні центри прийому та первинного розміщення біженців. У цьому суб'єкти федерації, кантони, мають обов'язкові квоти розміщення в себе біженців. У результаті саме кантони і несуть основне навантаження щодо фінансування проектів із остаточного розміщення та соціальної інтеграції осіб, яким було надано статус біженця. Однак так працює ця система тільки в "мирний час".
Слід зазначити, що через два роки після початку російської агресії, станом на початок березня 2024 року, у Швейцарії проживає близько 66 тисяч осіб з ВНЖ категорії S. Політичне керівництво країни, зокрема уряд, Федеральна рада, вважає за необхідне на даному етапі зосередити пріоритетному порядку і всі свої зусилля та зусилля кантонів на сфері зайнятості.
До того ж, на даний момент постійну роботу мають лише 20% українських біженців працездатного віку мають постійну роботу. Це, незважаючи на те, що економіка Швейцарії ситуації за фактом нульового безробіття відчайдушно потребує робочої сили. При цьому українські біженці мають у середньому вищий рівень освіти, ніж навіть самі швейцарці, а також не стикаються з особливими труднощами щодо культурної інтеграції у швейцарське суспільство. Тому Федеральна рада ставить за мету подвоїти кількість українців та українок, які мають роботу, вже до кінця 2024 року до показника 40%. Такі плани Кабмін озвучив ще в листопаді минулого 2023 року.
Українцям відповіли, чи зміниться тариф на електроенергію у грудні: названо ціну за кіловат
"Путін сьогодні слабший, ніж на початку війни": Сікорський про перемогу Трампа, майбутнє України та російський колапс
Морози з хуртовинами вдарять після потепління: синоптик Діденко попередила про погіршення погоди
Не Самсунг і не Айфон: назван "найживучіший" смартфон 2024 року
Було навіть проведено науково-практичну конференцію, організовану в Берні в середині березня 2024 року, на якій розглядалися проблеми в галузі інтеграції українців у швейцарський ринок праці.
Так, біженці з України Єлизавета Глинко та Петро Мозолевський, у відповідь на питання, у чому причини щодо низького рівня трудової зайнятості українців у Швейцарії, сказали, що одна з основних проблем – відсутність механізму визнання у Швейцарії дипломів та інших кваліфікаційних документів, виданих в Україні.
Наприклад, той, хто працював психологом в Україні, не може просто так влаштуватися на аналогічну роботу у Швейцарії. Ще одним припятством є незнання мови.
"Ніхто не очікував, що війна триватиме так довго, тому ніхто не думав про необхідність організовувати для біженців мовні курси та запускати програми професійного перенавчання, все це не вважалося абсолютно необхідним", - зазначив Андрій Лушницький, почесний консул України у Швейцарії.
Однак якби біженці були готові дещо змінити свій трудовий профіль та взятися за дещо іншу роботу, то тоді вакансій вони знайшли б у достатній кількості.
Таке ж переконання висловила і Даніелла Лютцельшваб (Daniella Lützelschwab) із Швейцарської асоціації роботодавців (Schweizerischer Arbeitgeberverband). Проблеми є й у роботодавців, які часто не знають, де ці люди і як їх знайти. Крім того, малі та середні підприємства, що утворюють на 99% основу економіки Швейцарії, просто не мають необхідних ресурсів для запуску рекрутингових процесів та професійного пошуку кандидатів серед українців.
"Вирішити цю проблему можна було б із опорою на потенціал галузевих асоціацій та об'єднань", - сказала вона.
Петер Мозолевський висловив думку, що та сама проблема існує і на боці самих українців.
"Багато хто навіть не знає про можливості, що існують у Швейцарії. Їм не вистачає інформації та комунікації", - підкреслив він.
А ось Філіп Бергер (Philipp Berger), керівник відділу SEM, який займається питаннями дозволів на роботу (Abteilung Zulassung Arbeitsmarkt), стверджує, що федеральний уряд бачить та визнає наявність цієї проблеми.
"В даний час ми працюємо над цілим пакетом пропозицій і заходів, які стосуватимуться як підбору кадрів, причому тут ми задіємо, у тому числі, і об'єднання роботодавців і працівників, так і власне комунікації. Це якраз і є один із викладених нами уроків: треба говорити та повідомляти про те, що вже створено, приділяючи увагу, наприклад, соціальним мережам та україномовним ЗМІ", - сказав він.
На додаток до цього у березні 2024 року обидві палати парламенту, Національна рада та Рада кантонів, прийняли рішення спростити процедурний бік питання та замінити вимогу отримувати дозвіл на роботу довідковою онлайн-реєстрацією факту знаходження біженцем роботи або роботодавцем працівника чи робітниці з числа біженців.
"Передусім, нам потрібна передбачуваність. Важко наймати працівників, не маючи жодного поняття про те, як довго вони ще пробудуть у Швейцарії або як довго ще діятиме сам міграційний статус S. І хотілося б, щоб федеральний уряд заздалегідь повідомляв нам про всіх своїх рішеннях у цій сфері", - зазначила Даніелла Лютцельшваб.
Крім того, було б непогано поширювати і передовий досвід, наприклад кантона Во. Там рівень зайнятості біженців з України був значно нижчим (10%), ніж у середньому по німецькомовній Швейцарії, тому кантон розробив свій власний підхід до цієї проблеми. Про це розповіла Ізабель Море (Isabelle Moret), депутат кантонального парламенту та голова Департаменту (міністерства) економіки кантону.
За її словами, українці, на відміну від інших біженців, явно не мають наміру провести залишок свого життя в Швейцарії. Основну увагу приділяється тепер короткостроковим практично орієнтованим програмам навчання та перенавчання тривалістю в кілька тижнів, закінчивши які люди відразу могли б приступати до роботі.
Нині разом із галузевою асоціацією GastroVaud кантон реалізує пілотний проект із набору працівників для індустрії громадського харчування.
"Такий підхід особливо доцільний у всіх тих галузях, де спостерігається висока плинність кадрів", - сказала вона.
При цьому Ізабель Море не вважає особливо доцільним кроком квоту, встановлену Федеральною радою на рівні 40%.
"Насправді якимось чином влаштовані можуть бути всі сто відсотків біженців, причому необов'язково як чорнороби. Неповнолітні біженці повинні навчатися в школі, 18-25-річні могли б здобувати вищу освіту, ті, хто страждає на психічні або фізичні захворювання, повинні лікуватися, а не працювати. Важливими є мовні курси, крім того, є ще й матері, яким потрібно доглядати своїх дітей, а у Швейцарії з цим і без того важко", - розповіла вона.
За словами Ізабель Море, у кантоні Во, наприклад, проживає приблизно 3600 людей з України віком від 18 до 65 років.
"Причому нам зовсім невідомо, що роблять приблизно 2000 осіб із цього списку. Вони не зареєстровані на біржі праці (RAV), вони не зверталися за дозволом на роботу. Можливо, вони працюють звідси віддалено на українські компанії чи відвідують якісь курси, Ми просто нічого про це не знаємо, тому ми пропонуємо цим двом тисячам для початку зареєструватися, щоб допомогти людям індивідуально і підтримати їх, нам потрібно елементарно знати, яка їх поточна ситуація. Той, хто не виконає прохання про реєстрацію, повинен буде заплатити штраф, але це не тому, що ми хочемо зобов'язати їх працювати, а для того, щоб нам краще розуміти їхню ситуацію", - додала депутат.
Раніше повідомлялося, що парламент Швейцарії підтримав передачу заморожених активів РФ Україні.