Після заколоту ПВК "Вагнер" американський аналітичний центр "Атлантична рада" (Atlantic Council) розгляднув чотири сценарії майбутнього Росії.
Відповідно до першого сценарію, Росією продовжує правити ослаблений Путін. Проте "фасад порядку і стабільності", який він побудував за два десятиліття свого правління, буде зруйновано. Нейтралізація Пригожина відлякує потенційних опонентів від наслідування його прикладу, але Путін змушений приділяти більше уваги стримуванню різних олігархічних груп.
Внутрішні процеси в Росії залежатимуть від воєнних дій в Україні. Путін зосереджує сили на стримуванні українського контрнаступу. Проте Україна може досягти важливих успіхів.
При цьому Путін стає дедалі залежнішим від Китаю, що закріплює статус Росії як молодшого партнера КНР.
Другий сценарій – становлення нового режиму. Влітку 1991 року прихильники жорсткої лінії Кремля здійснили спробу державного перевороту, який провалився, але президент СРСР Михайло Горбачов був ослаблений і до кінця року втратив владу.
За цим сценарієм, на Путіна чекає подібна доля. Його політична позиція зазнає непоправної шкоди та швидко погіршується. Внутрішні конкуренти вишиковуються в чергу, консолідують сили й чекають слушної нагоди для удару.
Зіткнувшись із внутрішніми загрозами, Путін мусить відтягнути сили з України для боротьби з конкурентами. Водночас контрнаступ набирає обертів. Українські війська прориваються через слабкі місця в російських лініях, відвойовуючи значні території і розриваючи сухопутний коридор із Кримом. Моральний дух російських військ падає, і незадоволені солдати повертаються в Росію, люті на політичне керівництво країни, яке відправило їх на війну.
У цей момент противники Путіна завдають йому удару. Націоналістичні сили можуть скористатиься незадоволенням війська, щоб створити власні мініармії. Путіна вбивають або змушують піти у відставку.
Новий режим швидко консолідує владу, запобігаючи громадянській війні та відновлюючи порядок. Війна в Україні не закінчується миттєво, але необхідність встановлення порядку зменшує ймовірність нових російських наступальних дій, влада зосереджується на збереженні деяких здобутків війни. Водночас вона може шукати стабільності у відносинах з іншими державами.
Як зазначається, цей сценарій створює небажану невизначеність для Китаю. Цілком імовірно, що новому керівництву не захочеться залишатися молодшим партнером Пекіна, і відносини між двома країнами послабляться, хоча й збережеться спільна неприязнь до Сполучених Штатів.
Третій сценарній – громадянська війна. Противників Путіна підбадьорює його очевидна слабкість, яка посилюється погіршенням ситуації на полі бою в Україні. Росія розпадається на конкурентні силові блоки. Путін зберігає владу й лояльних йому людей у деяких частинах Росії, тоді як націоналістичні лідери створюватимуть квазіфеодальні володіння в інших місцях.
Росія має тисячі ядерних боєголовок, і громадянська війна відкриває можливості для різних акторів скористатися хаосом та отримати доступ до цієї зброї. Прагнучи уникнути такого розповсюдження, Сполучені Штати й НАТО намагаються стримати громадянську війну в межах російських кордонів.
Що стосується війни в Україні, то і цьому разі буде перекреслено всі попередні здобутки РФ, указують в Атлантичній раді.
"Велика угода": Трамп зустрінеться з Путіним, у США розкрили цілі
Українцям загрожують штрафи за валюту: хто може втратити 20% заощаджень
Українцям доведеться реєструвати домашніх тварин: що зміниться з нового року
Банки України посилять контроль: клієнтам доведеться розкрити джерела доходів
Цей сценарій особливо поганий для Китаю, оскільки його головний стратегічний партнер зазнає дезорганізації.
Відповідно до четвертого сценарію, моментом користуються реформатори та приходять до влади. Як і в попередніх двох сценаріях, тимчасове послаблення напруженості після заколоту "Вагнера" змінюється новими викликами правлінню Путіна, прискореним погіршенням ситуації на полі бою.
Путіну вдається утримати владу до президентських виборів у березні 2024 року, які проходять із фальсифікаціями й оцінюються населенням як нелегітимні. Демократично налаштована опозиція отримує достатню народну підтримку, а мітинги й протести по всій Росії сприяють змінам. Під сильним тиском кремлівські еліти висловлюють симпатію реформаторам, і Путін зрештою іде у відставку, на позачергових виборах перемагає лідер-реформатор.
Новий уряд прагне якнайшвидше завершити війну в Україні, водночас зосереджуючись на проведенні антикорупційних і політичних реформ у самій Росії.
Китай вважає такий сценарій катастрофічним, оскільки його сусід більше симпатизує Заходу. Цей сценарій, однак, аналітики Атлантичної ради вважають найменш імовірним, "оскільки Росія вже давно довела свою стійкість до масштабних політичних реформ".
Зазначається, що Путін виявився напрочуд стійким лідером і водночас іще ніколи не виглядав слабшим, ніж нині. Тож зовнішній тиск, спричинений успіхами України на полі бою, може сприяти його падінню.
Джерело: Укрінформ