У Центрі економічних стратегій повідомили про те, що біженців з України умовно можна поділити на чотири категорії.

Перша група — це класичні біженці: переважно жінки середнього віку з дітьми, які виїхали до Польщі.

Друга група — це квазітрудові мігранти, що виїхали за кордон не лише через війну, а й для роботи.

Третя група — професіонали, люди, які частіше за інші групи працюють за спеціальністю та менше готові працювати не за нею.

Четверта група — люди із зони бойових дій: це українці, які найбільше постраждали від війни.

Хоча переважна кількість українців, що зараз перебувають за кордоном, кажуть, що планують повернутись та надають перевагу життю в Україні, насправді не всі повернуться. Для цього є багато причин.

По-перше, чим довше триватиме війна, тим більше українців знайдуть роботу за кордоном та адаптуються до життя там.

По-друге, навіть якщо життя в Україні подобається більше, ніж життя за кордоном, деякі українці вважають, що перспективи для їхніх дітей кращі за кордоном, тому готові терпіти тимчасові незручності заради майбутнього дітей.

Окрім того, людям, що виїхали за кордон із зони бойових дій, може бути нікуди повертатись, тож повернення залежить від швидкого відновлення їхніх регіонів або ж надання підтримки для переїзду в інші регіони України.

За розрахунками Центру економічних стратегій, за кордоном можуть залишитись від 860 тис. до 2,7 млн українців. Більш схильними до повернення є люди похилого віку, люди з нижчим рівнем освіти, а також ті, хто працював до війни.

Неповернення українців матиме суттєвий вплив на українську економіку, яка може втратити від 2,55 до 7,71 % свого ВВП.