Офицер ВСУ рассказала о «скотских условиях» службы

Офицер украинской армии из 72-бригады рассказала Елена Игоревна (позывной Киев) рассказал об ужасных условиях службы, которые демотивируют нормальных людей служить в армии.

Об этом она написала на своей странице в Facebook.

Пост заслуживает того, чтобы опубликовать его целиком.

«Доконають армію!
Невдовзі залишаться самі бомжі і алкоголіки!
Вірите, що немає ресурсів?
Ресурсів достатньо — мозку і совісті бракує!
Поясніть хтось мені тупій чому у військовослужбовців ЗСУ умови гірші ніж у худоби в ЄС? Нормально поясніть!
Не тицяючи в синю книжечку 50-х років затверджену сталіним згідно якої на полігоні повинні бути скотські умови, на яку посилаються від полковника і вище, а поясніть нормально враховуючи що ІІІ тисячоліття!
І не треба стандартну відмазку – війна… в Київській області війна? В Львівській? В Миколаївській війна? Нормально поясніть, не треба нам парити про війну на війні в нас кращі умови, бо полковники і генерали в наших бліндажах не з’являються і не заважають створити собі нормальні умови.
І не треба розповідати що грошей немає в країні де сплачується примусовий військовий податок. Красти не треба і використовувати ефективно, поясніть нормально, артилерія вміє рахувати!
Поясніть чому більше року військовослужбовці, котрі рік провоювали не можуть отримати УБД? Реально провоювали, а не на пару днів за УБД приїхали?
Поясніть чому потрібно 60 документів щоб вистріляти 6 мін за місяць. Документів які ніхто ніколи не прочитає. Це не перебільшення реально 59 документів треба надрукувати і роздрукувати (і 5 карт намалювати)! Компами, принтерами, папером не забезпечують і картриджі не заправляють («армію забезпечили всім»)! Поясніть яке мають право вимагати те засобами для здійснення чого не забезпечили? Об’єктивно вистачило б десятка! Раніше їздила на пару днів з одним єдиним папірчиком про заходи безпеки і стріляла 40 мін.
Поясніть навіщо навідника вчити 2 місяці??? Якщо людина геть тупа її ніколи не навчити, а якщо є невеликі ознаки інтелекту вистачить три дні, а потім в підрозділ на злагодження. 2 місяці, чорт забирай, вчити солдат і сержантів які від року до трьох провоювали з мінометом для отримання папірчика без якого тепер не можна стріляти з міномета, після того як три роки стріляли?!. Яка людина не поповнить ряди 93% від цього непрохідного маразму? Єдина користь, мої приїхавши на курси навчили інструктора наводити.

Поясніть це цілеспрямоване знищення армії, чи тупість?

4 місяці голоду на ППД. На чорта стільки сидіти на ППД? Чому не можна годувати на ППД? Хто крім бомжів прийде? Романтики і патріоти в 15-му майже всі закінчились. Є звісно бати з нормальним керівництвом, де о/с комфортно, або з міцним здоровим колективом, але це виключення радше, а не правило.
4 місяці Української паперової армії! Цілий день не продихнути і 2/3 липа і фікція для галочки. Нескінчене тупе безглуздя!
Далі полігони, чи міжнародні навчальні центри, байдуже однакове лайно. 3 місяці, якщо пощастить не 4-5, гнити і вкриватись коростою.
Полігон (збірна з усіх відвіданих мною полігонів, зазвичай не тривалі відвідини — щастило, але цього разу схоже на довго):
— житло – намет, чи пліснявий барак,
— непрохідна муляка навесні та восени,
— 220 — відсутня по книжечці часів сталіна – нєположено, лише 24, або 36 для паскудненького освітлення намета. Розумію якби тягти 220 за 10 км., а тут воно є просто нєположено,
— в машини залили такий непотріб, що не дійшли своїм ходом більше половини, навіть шишарик з новісіньким двигуном (лише перед виїздом поставили, берегли, не навантажували, на залишках старого бензину працював ідеально, на отриманому в дорогу відмовився заводитись взагалі), як ремонтувати (що своїм коштом зрозуміло, як це технічно можливо в умовах полігону і відсутності запчастин в радіусі 50-100 км.?).
— туалет – вуличний сортир з гіркою, що стирчить з дірки,
— вода – відсутня, або крижана і на всіх не вистачило, або замерзла, добре коли є сніг потерти руки і обличчя.
— баня раз на тиждень і йти до неї 2 км. і назад мокрим 2 км. по морозу, а були приколи, що йти до бані 2 км. і кожен несе собі дрова, бо баню тре топити.
Якщо якась падла питає чому не голені – хочеться вбити.

21 століття, туристи мандрують космосом, а ми в центрі Європи миємось раз на тиждень. До казки про ВСІМ ЗАБЕЗПЕЧИЛИ («забезпечувачі» хоч би те що купувати не можливо видали), додали казку СТВОРИМО УМОВИ, побудуємо казарми, так-так стіну вже побудували… мільйони, чи мільярди виділили…
Терпіти не можу коли ниють та безперестану скаржаться, особливо дядьки і нічого не пропонують.
Пропоную, поки щось збудують через 20-30 років, елементарний мінімум щоб зберегти хоча б частину людей:
1. Електрифікувати намети. Мільйони на це не виділиш, бо коштує копійки, отже багато не вкрадеш, але буде можливість зарядити рації, набрати і роздрукувати нафіг не потрібні документи (потрібні виключно щоб не отримати догани), зателефонувати рідним.
2. Забезпечити гарячою водою. Проблема побудувати сарайчик під помивку о/с з будь-якого мотлоху (поруч з наметами стоять напівзруйновані будівлі розібрати і перекласти, або добудувати, можна розбірний з сендвіч панелей і переносити при потребі, якийсь вагончик притягти). Поставити в середину сарайчика великий бак вкрутити в нього тен і ось люди миються!
3. Приганяти періодично копалку (в кожній частині є якщо не екскаватор, то трактор з ковшем) викопати нову траншею, перенести кабінки, засипати стару траншею.
Елементарні речі! Це що дуже складно? Це капець як дорого? На це потрібні роки?
4. З технікою складніше. Совєцький непотріб на якому воюємо потребує перманентного ремонту. В мене було коло 20 ГАЗ-66, перевірено — шишарики їздять виключно на ентузіазмі підрозділу. 2 місяці напівголодний, пригнічений паперовою армією підрозділ вкладав свою енергію, здоров’я (цілий день на морозі, під машинами на бетоні, хоча не складно і не дорого придбати бригаді і за потреби видавати в тимчасове користування теплові гармати) відривав від родин кошти щоб техніка працювала (так частину запчастин видали зі складу, навіть видали новий двигун на один шишарик, так багато чим допомогли волонтери – так-так, ті волонтери які вже не потрібні, бо нас всім забезпечують, але тисячі вклали в техніку з своїх зарплат, які при теперішніх цінах надто малі щоб і за комуналку не підйомну заплатити, бо УБД рік не дають – пільг половина підрозділу не має і родину прогодувати і самому нормально харчуватись).

Так на ентузіазмі попри мороз, голод і брак коштів майже вся техніка нормально рушила з ППД на полігон! І ці суки дають такий бензин що більша частина техніки безнадійно стає. Та гори вона пропадом! Хай стоїть, тягайте як хочете. З мене досить.

Ми втрачаємо людей шаленими темпами. Йдуть найкращі, не шкодуючи і не обертаючись. Приходять, краще б не приходили! Серйозно, мені не треба великий відсоток комплектації, бо вимагають згідно штату, а штат на n% баласт. Хто буде виконувати задачі? Так їх виконуватимуть класні хлопці за себе і алкаша, і косаря, і хронічно хворого (хтось взагалі в курсі що для певних спеціальностей є обмеження по стану здоров’я), і жінку (кількість жінок сильно побільшала, а користь для нашого роду військ переважно нульова). Через скільки часу класний хлопець задовбеться тягти ще одного/одну-двох-трьох..? І хто лишиться? А вимагати будуть як з повноцінного підрозділу!
Люди наше все без них техніка не їздить і міномети не стріляють. Та важлива не лише кількість, а й якість. І якісним людям важливо щоб на них не забивали, інакше вони йдуть! Елементарні умови, не п’ятизірковий готель, елементарні!

Я точно знаю як не схибитись на війні, але не знаю як витримати ППД і полігони, бо ніколи довго там не затримувалась. Через тиждень тактичні навчання. Мені вперше за 3,5 роки пофіг, що техніка не їде – це не моя провина і не мого підрозділу, ми зробили все можливе. Догана дешевше ніж ремонт через чиюсь жадібність. Мені вперше пофіг, що не можу виконати задачу тактичних навчань, скільки можна робити це на ентузіазмі, розриватись самій, витягувати подвійну-потрійну роботу з людей, а потім ще й вигрібати? Так ще й задача яку без спецзасобів не виконати і ані придбати ці спец засоби, ані через волонтерів дістати неможливо.

На попередніх навчаннях моя батарея виконала задачу з нулем штатних водіїв, нулем штатних навідників, 3-4 військовослужбовцями в розрахунку замість 5-ти – виконала бездоганно. І що я отримала на мене кричали півгодини, як могла виїхати на машинах з лисою гумою, посадити не водіїв за кермо, як могла поставити не навідників… і взагалі все не так! На питання, що мала робити, відповідь – написати рапорт! Рапорт, уявляєте, рапорт. Наче я їх не писала і типу це колись допомагало (хіба що від доган). Окупантам напишу рапорт: дійсним доповідаю відправили по вам 480 ОФ.
Все дістало!

Об офицере: Минометчица 72-й бригады Елена Игоревна (позывной «Киев») — экономист по образованию, с лета 2014 непрерывно на войне, боевой офицер. Доброволец, боевой офицер, удостоена почетной награды «Народный Герой Украины».

Фото: Юлия Матвиенко

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, страницу «Хвилі» в Facebook.