Все більшого резонансу набуває питання референдуму у Нідерландах стосовно підтримки місцевим населення Угоди про асоціацію ЄС з Україною. Ряд експертів вбачають у ньому пряму загрозу інтеграційним очікуванням нашої держави та б’ють в тривогу стосовно можливості «підриву» процесів розвитку політично-економічного співробітництва між Україною та Євросоюзом. Проте, наскільки реальна небезпека приховується за майбутнім волевиявлення та чи може це безпосередньо вплинути на українсько-європейський діалог? Переконливу відповідь на зазначене питання може дати ґрунтовний аналіз соціально-політичної обстановки у Нідерландах та нормативно-правової бази, яка регулює політичне життя країни.
Якщо врахувати, що політично-правова культура Нідерландів, як європейської країни, знаходиться на високому рівні, а суворість місцевих законів не пом’якшується необов’язковістю їх виконання, можна вважати, що запланований на 6 квітня референдум проходитиме у правому полі, а кількість голосів не перевищить кількість наявного у країні населення, як подекуди трапляється в пострадянських країнах. Саме тому, будь-який результат враховуватиметься керівництвом країни слідуючи букві закону, а законодавча база розкриває нам наступний порядок: у разі перемоги противників асоціації з Україною, Уряд Нідерландів зобов’язаний взяти до уваги громадське рішення та піти двома шляхами – або денонсувати ратифіковану раніше угоду або направити запит у Парламент для повторного голосування відносно підтримки асоціації.
Якщо вірити показникам соцопитувань, наразі, для українців спостерігається дещо негативна тенденція, оскільки кількість противників асоціації переважає над числом прихильників. При цьому, за різними соціологічними даними, від 35 до 50% громадян готові проголосувати проти угоди. Варто згадати, що у відповідності до законів Нідерландів, референдум буде рахуватись недійсним, якщо кількість голосуючих буде менша від 30%. Знову ж таки, якщо повірити соціології, яка інколи як непередбачувана жінка, може давати похибку, то поки лише 21% громадян вже рахують дні календаря, щоб встигнути віддати свій голос – а цього поки не достатньо. Тому політичним силам, які зуміли зібрати достатньо підписів для ініціювання зазначеного референдуму варто повторно мобілізуватись для забезпечення належної участі своїх прихильників у голосуванні, для того щоб їх зусилля були не даремні. Постає логічним питанням, які у них для цього є ресурси та хто ці сили, які настільки не бажають бачити Україну в числі політично-економічних партнерів ЄС?
До числа об`єднань, які виступають противниками асоціації входять Партія свободи і Соціалістична партія, в ході популяризації ідеї референдуму до них приєднались Партія захисту тварин, учасники якої мабуть вважають, що асоціація з Україною загрожуватиме природі Нідерландів, а безвізовий режим, на їх думку, поширюватиметься не тільки на населення, але й на українську фауну. Розповсюдженню поглядів зазначених політичних сил, сприяє інформаційна платформа «GeenStijl», на сайті якої часто трапляється безпідставна та відверто провокаційна критика політичної ситуації в Україні.
Останнім часом, популярною тенденцією стало позв’язувати діяльність антиукраїнських політичних сил з російською підтримкою. Зокрема, лідера Партії Свободи Герта Вілдерса багато європейських видань відносить до категорії «європейських друзів Кремля», а сам політик відзначається дещо одіозними поглядами націоналістичного характеру, які щоправда, більш критично спрямовані на поширення Ісламу у Європі, ніж на політику розширення ЄС, хоча його і записують до когорти «радикальних євроскептиків».
Безсумнівно, Москва зацікавлена у відстоюванні власних національних інтересів та створенні додаткових проблем для інтеграційних спрямувань Києва (хоча останнім часом ми й самі з цим успішно справляємося). Не виключається і можливість активізації керівництвом Кремля власних пропагандистських механізмів, які передбачають не тільки легітимне використання лояльних ЗМІ, але й застосування «чорної» пропаганди. Згадаймо відеоролик, у якому нібито бійці «Азову» на літературній українській мові звертаються до населення Нідерландів, потім зрозумівши, що мало нідерландців можуть читати «Кобзаря» в оригіналі і не зовсім розуміють, що їм намагаються сказати, дублюють слова англійською з щирим «лондонським» акцентом, після чого чомусь вирішують спалити прапор країни, до громадян якої вони тільки що звертались за допомогою.
Насправді відсутні докази, які б дозволили говорити про причетність якихось третіх сил до цього шедевру кінематографу, поряд з яким навіть ролі геніального Леонардо ді Капріо знаходяться в тіні, але є підстави вважати, що ніхто із свідомого українського громадянського суспільства не став би автором такого фейку.
Не зважаючи на інтерес Російської Федерації змінити вектор зовнішньополітичних уподобань України, мабуть не варто шукати «тіньову змову» між згаданими нідерландськими партіями і Володимиром Путіним та голосити про те, що вони є повною креатурою Кремля і зроблять все, щоб не допустити асоціації з Україною. Навіть у разі їх дійсного зв’язку з російськими партнерами, праворадикальні політичні сили у першу чергу переслідують власні інтереси.
Не можна не визнавати те, що з урахуванням численних проблем економічного, політичного і соціального характеру серед населення країн Європи зростають «євроскептичні» погляди. Зараз є реальний попит на ідеї реформування ЄС та посилення ролі національної держави у зовнішніх відносинах, чим ефективно користуються відповідні політичні сили для отримання бажаних політичних дивідендів.
Швидше за все, аналогічну ціль переслідують нідерландські праворадикали, а референдум для них є не стільки реальним механізмом обмеження інтеграційних процесів України, а радше технологію підкреслення своєї політичної позиції та здобування прихильності власного електорату. Такий хід може створити їм додатковий політичний піар напередодні парламентських виборів у Нідерландах та надати перевагу у рамках боротьби з Народною партією за свободу і демократію та Партією праці, які лояльно ставляться до політики ЄС у всіх її проявах, в тому числі українському.
Враховуючи усі обставини навколо майбутнього референдуму змоделюємо чотири можливих сценарії:
- Незначна увага нідерландської преси до зазначеної події та низький рівень політактивності призведе до зриву референдуму, оскільки кількість учасників голосування не перевищить 30%. Це завдасть значного удару політичним амбіціям праворадикальних політичних сил. Проте, поки вірогідність такого розвитку подій досить низька.
- Прихильники України у Нідерландах проявлять неочікуваний рівень активності, а кампанія на підтримку асоціації, яку за словами ЗМІ активно фінансує через власний фонд Джордж Сорос, матеріалізується у необхідні голоси, у результаті чого референдум несподівано завершиться перемогою громадян які скажуть «так». Знову ж таки, це стане суттєвим «промахом» опозиційних політичних сил та провалом російських сподівань. Але поки реальність такого оптимістичного сценарію також на низькому рівні.
- Противники асоціації здобудуть значну перевагу, не в останню чергу завдяки низькому рівню активності проукраїнськи налаштованих громадян. Уряд Нідерландів прийме сенсаційне рішення про денонсацію ратифікованої угоди та спровокує тривалий конфлікт з управлінськими органами ЄС, які намагатимуться заблокувати його, не взявши до уваги. Розпочнеться резонансне протистояння всередині Євросоюзу, яке активізує розмови про «розвал» об’єднання. Можливість такого варіанту, наразі, видається ще меншою ніж два попередніх.
- Нарешті, найбільш вірогідний сценарій продовження ситуації з квітневим референдумом є досить сприятливим для України. Противники асоціації все ж таки здобудуть перемогу. Уряд візьме результати до уваги, після чого Парламент буде зобов’язаний провести повторне голосування, у рамках якого угоду буде знову ратифіковано. Євроскептичні політичні сили «зіграють на цьому», щоб отримати додаткову підтримку громадян напередодні виборів, акцентуючи увагу на тому, що діюча влада ігнорує думку нідерландського населення. По суті, такий розвиток подій влаштовуватиме майже всіх, окрім Кремля: Україна зможе й надалі декларувати свої євроінтеграційні наміри, ЄС не отримає небажаних проблем для своєї стратегії на українському напрямі, місцеві праворадикальні політичні сили зможуть «пропіаритись» напередодні виборів.
Таким чином, більшість об’єктивних і суб’єктивних чинників вказує на те, що майбутній референдум, має усі підстави завершитись для українських сподівань «безболісно». Політичні та економічні еліти, які зосередили свої інтереси навколо ситуації в Україні не допустять провалу здійсненої роботи та зроблять усе можливе, щоб заблокувати реалізацію не сприятливих сценаріїв.
Хоча референдум несе у собі «локальну ідею», яка полягає у визначенні ставлення нідерландського населення до асоціації з Україною, голосування може мати дещо глобальніше значення та перевірити спроможність органів влади ЄС вчасно реагувати на внутрішньосистемні виклики і знаходити порозуміння з політичними елітами країн-учасниць.
Ваші банківські дані під загрозою: де не можна використовувати Wi-Fi
Нова пенсійна формула: як зміняться виплати для 10 мільйонів українців
Українцям доведеться реєструвати домашніх тварин: що зміниться з нового року
Банки не приймають 50 і 100 доларів: українців попередили про можливі труднощі
Поки в Нідерландах вирує політичне життя, нам тим часом, залишається спостерігати за ходом голосування, а українським політикам сподіватись, що референдум лише виправдає свій юридичний статус – «консультативний».