Пишу в продовження своєї статті «Путін бере Донбас під контроль». Останнім часом стало остаточно зрозуміло, яким чином буде здійснена ця схема.
Взяття під контроль означає встановити владу в регіоні. А влада річ серйозна і простим проголошення її своєю не характеризується. Для цього потрібно два основних чинника: легітимність та апарат примусу. Звісно, перший є річчю гармонічною та властивою владі відповідальній, що має серйозну підтримку народу. В нашому випадку ДНР, як план Кремля, повної легітимності немає. Бо суспільство Донбасу у сепаратистському питанні не таке однорідне як здається, а апарату примусу у сепаратистів практично немає. Через це ДНР дуже схожа на Директорію в часи українських визвольних змагань початку минулого століття. Як ви знаєте, є прекрасне висловлювання: «У вагоні Директорія, під вагоном територія». Так от це сказано, на сьогодні, про любу владу в Донецькій області. Українська влада формальна, а влада ДНР там, де є її бойовики.
Для встановлення контролю потрібні потужні людські ресурси. Російська сторона гадала, що у випадку розкручення масового психозу за допомогою демонізації та перебільшення впливу «Правого Сектору», вона підштовхне суспільство Донеччини та Луганщини до масового та активного підтримування ДНР. З першим на початку можливо вийшло, а от з другим ні. Цю тезу ілюструє виступ Гіркіна, котрий жалівся на тутешнє населення та вже бачить вихід у мобілізації жінок Донбасу.
Єдиний шлях у Росії – це ставка на власні кадри, котрі показали свою відданість за 2 місяці. То й ж Стрілок цьому явне підтвердження. Коли місцеві сепаратисти не одностайні в своїх прагненнях воювати за ДНР та озираються на місцевих олігархів, російські люди виконують усі потрібні накази.
Як зазначалося у минулій статті, Путін збільшує російський елемент створюючи ресурс схожий на військове угруповання в Криму. Цим і спробує встановити владу. На сьогодні, лавиноподібно, його військовий ресурс просувається до Донецька, використовуючи випробувану тактику. Його завдання є створення як умога більше «Слов’янськів». Вони, мов фортеці, наводнені бойовиками та укріпленнями, будуть встановлювати владу та давати змогу подальшого просування областю. Вже взято повністю під контроль місто Сніжне, де встановлюються бойові точки та окопуються війська. Введені БТРи та інше. На початку пролунала думка, наче Сніжне буде воротами для відступу російських найманців. Але для чого сьогодні в Торезі починається такий самий процес «Слов’янізації»?
На моє глибоке переконання відповідь одна – це просування до міста Донецька, встановлюючи владу в кожному місті по дорозі. Таким чином, буде потрібний силовий апарат, котрий і стане владою. Небезпеку взяття Донецька та перетворення його у великий Слов’янськ має на сьогодні усвідомити все українське суспільство та влада. У самому місті Слов’янську наші сили сковуються, коли найманці просуваються.
Наші силовики мають якнайшвидше покінчити з бойовиками у окупованому місті та швидко просуватися до Донецька, аби запобігти найгіршому сценарію. Бо блокувати усі міста на Донбасі, особливо такі великі, як Донецьк, буде просто неможливо.
Для цього в українській армії відкрилися певні нові перспективи. За моїми даними запуск вищезгаданого процесу у Сніжному не аби як налякало місцеве населення. І взагалі, війна на Донбасі витверезила багатьох, що значно зменшує легітимізацію дій російської та сепаратистської сторони. Люди просто хочуть миру, а адекватні дії Нацгвардії в Красному-Лимані показує, що Україна його забезпечити може.
Отже, діяти треба надзвичайно швидко. Адже у випадку уповільнення, влада ДНР на Донбасі вже ну буде мати характер МММ. Є надзвичайна небезпека процесу чеченізації Донбасу для нас. Такий фактор не аби як послабить нашу сторону у процесі переговорів з Росією. І найгірше те, що сценарію української Чечні можна запобігти, бо він є штучний та імплементований ззовні. І для його зупинення є всі можливості.