Дамаск вже впав. Ця інформація з'явилася у мене кілька годин тому. Зараз йде конкуренція за те, хто візьме столицю Сирії та офіційно заявить про це, оскільки це визначить позиції у розкладі після Асада. У пресу вже просочилася інформація про переговори повстанців з мухабаратом (службою безпеки Сирії).
За Дамаск борються ССА, яка йде з півдня і за якою стоять Ізраїль зі США, та "Хайят Тахрір аш-Шам", які наступають з півночі, розпочавши з Ідлібу. "Хайят Тахрір аш-Шам" спирається на підтримку Туреччини, але має достатню автономність. При цьому Ізраїль почав переговори з курдами, які перейшли на схід Євфрату і зайняли ряд міст. Інтрига в тому, що Туреччина сама виявилася не готова до такого радикального успіху "Хайят Тахрір аш-Шам". Силовий вакуум, що виник у Сирії, всі сторони поспішають заповнити.
Для Анкари найнебезпечніше - якщо курди посилять свої позиції та розширять зону впливу не тільки в Сирії, але й спробують об'єднатися з курдським анклавом в Іраку. Якщо ССА встановить кордон з курдами, а останні домовляться з Ізраїлем, який візьме на себе роль головного союзника курдів після можливого виходу США з північного сходу Сирії, то курди отримають вихід на Ізраїль та Йорданію, що зробить їх більш стійкими до тиску Туреччини. Тиск вже почався: на півночі йдуть бої між курдами і турками.
Ізраїль розмірковує, як обмежити вплив Туреччини, щоб не отримати додаткові проблеми після серйозного ослаблення Ірану. Туреччина думає, як не допустити посилення курдів, які є постійною проблемою. Курди, побоюючись залишитися сам на сам з турками, шукають союзу з Ізраїлем та ССА, що не має зобов'язань перед Туреччиною. "Хайят Тахрір аш-Шам" не є маріонеткою Туреччини, хоча й отримала від неї допомогу. Тому угруповання шукатиме підтримки таких країн, як Катар або Саудівська Аравія, щоб урівноважити вплив Туреччини.
Іран спробує розіграти карту незалежності алавітів на узбережжі Сирії, щоб зберегти залишки впливу. Християни побоюються переслідувань з боку ісламістів з "Хайят Тахрір аш-Шам", і незрозуміло, хто зможе їх захистити в цій складній ситуації. Все це віщує постасадівській Сирії непрості часи, де конфліктів практично не уникнути.
Україні необхідно уважно стежити за цією ситуацією, оскільки вона може вказувати на можливий розвиток подій у недалекому майбутньому. Зеленський припускається помилок, схожих з асадівськими. Військові втратили мотивацію воювати, не бачачи сенсу в кровопролитті, що триває вже 13 років. Крім того, армія почала відступати, отримуючи накази, що вказують на те, що частина еліти за спиною Асада домовилася з опозицією, розуміючи, що Асад вже не може забезпечити баланс, що призвело країну до крайнього виснаження. Перенапруження в Україні ще не таке сильне, як у Асада, але воно може стати фатальним, якщо Україна залишиться без підтримки США, а європейська буде недостатньою.
Вплив зовнішніх гравців на внутрішні процеси в Україні такий же сильний, як і в Сирії, а внутрішня політика наповнена образами та невдоволенням, які в будь-який момент можуть призвести до конфлікту.
Тому українцям необхідно уважно стежити за подіями в Сирії і намагатися не повторити її трагічну долю.