Що не так з Україною та Росією – 3: імперський пафос

Ні для кого з представників путінського режиму не є секретом, що головною метою агресії Росії було встановлення повного політичного контролю над Україною, посилення впливу в Європі та геополітичне послаблення США, але реальний результат авантюри міжнародного злочинця Володимира Путіна виявився зовсім іншим.

Україна стала ще більш антиросійською, фактично, Путін політично знищив проросійський електорат нашої країни, рейтинг підтримки Володимира Зеленського різко збільшився після повномасштабного російського вторгнення, вплив Росії в Європі зменшився, натомість США посилили свої геополітичні позиції в європейських країнах.

Росія не стала третім полюсом світу на рівні зі США та Китаєм, отримавши лише геополітичну маргіналізацію через геноцидну війну проти України, хоча ще до авантюри російського фюрера дипломати з Франції і Німеччини казали своїм російським колегам, що еліти їхніх країн зацікавлені в створенні геополітичної вісі з Москвою, якщо вона буде проводити більш адекватну і проєвропейську зовнішню політику.

Маючи раніше надприбутки від продажу нафти, контролюючи через корупцію західних політиків, експертів, журналістів, в той час коли США здійснюють розворот до Азії, у Кремля були всі можливості лише за рахунок м'якої сили встановити геополітичне домінування Росії в Європі, якій на заваді стала українофобія російської еліти.

Головним же наслідком путінської авантюри стало перенесення війни на територію Російської Федерації, тому окрім імперського пафосу і геополітичних понтів у Кремля більше нічого немає. Якщо представники російської еліти заявляють, що Росія воює з Заходом, то чому тоді РФ не здійснила агресію проти хоча б однієї країни члена НАТО, натомість перетворюючи на руїни російськомовні міста Донбасу?

Коли президентом України є етнічний єврей, міністром оборони етнічний кримський татарин, а головнокомандувачем ЗСУ став етнічний росіянин, абсолютно абсурдним є кремлівський наратив про боротьбу з українським нацизмом, в той час коли за Росію воюють неонацисти з диверсійно-штурмової групи "Русич" на чолі з Олексієм Мільчаковим, який публічно заявляв, що він російський нацист, а один з найбільш відомих російських філософів Олександр Дугін раніше співпрацював з прихильниками нацизму в Росії.

На жаль, зараз у російської еліти відсутня готовність виводити з окупованих територій нашої країни Збройні сили Російської Федерації, незважаючи на геополітичну, економічну і демографічну вигоду для Росії від цього раціонального рішення. Чомусь серед представників російської еліти з'явилось переконання, що Кремлю вдасться нав'язати Україні ультиматум, хоча, насправді, ані українське суспільство, ані влада з опозицією не погодяться на його реалізацію.

Кремлівський ультиматум лише буде продовжувати руйнівну як для Росії так і для України війну, в той час коли найбільшу геополітичну вигоду від російської агресії отримують США та Китай. Тож справжнім пророцтвом для росіян стало висловлювання 2016 року відомого інтелектуала, близько знайомого з представниками російської еліти Олександра Невзорова: "Публіка скучила по державності, тобто по фронтах, катівнях та картках".

Посилення впливу чекістів рано чи пізно призведе до репресій проти представників еліт в Росії, яку силовики хочуть перетворити на цифровий концтабір, де все буде контролюватись державою, тому в найближчий рік стане зрозуміло, чи спрацює інстинкт самозбереження у впливових росіян, які дуже сильно ризикують не наважуючись на демонтаж путінізму.

Дуже часто прокремлівські американські експерти заявляли, що українці прагнуть спровокувати Третю світову війну, отримавши дозвіл на здійснення ударів ракетами ATACMS по території Росії, але військова спецоперація ЗСУ в Курській області показала весь блеф ядерних погроз Кремля.

Коли російські авіабомби щоденно знищують українські міста та фортифікаційні споруди ЗСУ, неотримання дозволу від американської влади на завдання ударів по російських військових аеродромах, свідчить лише про те, що Україна залишається для США полігоном, який виснажує путінську Росію ціною життів українців.

Європейські політики періодично полюбляють заявляти про стратегічну автономію Європи від США, в той час коли Великобританія і Франція дотепер не дозволивши бити своєю далекобійною зброєю по військовій інфраструктурі на території Російської Федерації, чудово показали, що без "відмашки" з Вашингтону вони не здатні самостійно діяти. Тож стратегічна автономія Європи зараз є лише геополітичною утопією.

Однією ж з найбільших політичних проблем України є відсутність ідеологічних партій, створених знизу за рахунок ініціативи представників середнього класу. Всі нинішні парламентські партії, фактично, є бізнес-проектами, між якими немає абсолютно ніякої різниці, оскільки на регіональному рівні партійні керівники продають осередки, місця в обласних та міських радах українцям, які використовуючи партійний бренд, лобіюють свої бізнес-інтереси.

Також в жодній із парламентських партій не працюють соціальні ліфти для талановитих українців, які без знайомств, родинних зв'язків та великих грошових сум, незважаючи на всі свої таланти, не мають жодних політичних перспектив в становій державі.

Партія "Слуга народу" є справжнім відображенням українського суспільства, коли звичайні українці, які ніколи не займались політичною діяльністю, потрапивши до Верховної Ради були швидко корумповані, зрозумівши, що вони отримали єдину можливість в своєму житті для власного збагачення.

Керівництву ж партії "Європейська солідарність" абсолютно комфортно перебувати в опозиційній "ніші", мобілізуючи свій "ядерний" електорат гаслами про захист української мови, церкви, вступ до НАТО та ЄС. Парадоксально, що маючи гарне фінансування, маючи партійні телеканали ця партія не здатна збільшити свій рейтинг через непрофесійну роботу політтехнологів та медіаменеджерів, які створили "бульбашку" для Петра Порошенка, розповідаючи про його велич.

Головну ж політичну ставку команда Порошенка робила на прихід до влади Валерія Залужного, який, ставши президентом, призначив би на посаду Прем'єр-міністра Петра Порошенка. Фактично, українські опозиціонери підставили Залужного розповсюджуючи наратив про його президентські амбіції під час війни, коли росіяни намагалися зіграти на протиріччях між представниками української влади.

Українським реформаторам необхідно зрозуміти, що без підвищення рівня життя українських громадян всі антикорупційні реформи будуть малоефективні, наприклад, навіть незважаючи на успішні антикорупційні розслідування в Румунії проти представників Соціал-демократичної партії, її представники на деякий час повернулись до влади, так само як і Роберт Фіцо, уряд якого звинувачували у зв'язках з італійською мафією.

Найбільше громадян цих країн, як і грузинів, які привели до влади прокремлівського олігарха, хвилювали питання які стосувались низького рівня життя, тому українським реформаторам потрібно вивчити висловлювання Франкліна Рузвельта: "Справжня особиста свобода неможлива без економічної безпеки і незалежності. Голодні та безробітні люди – це кадри для диктатури".