Що не так з Україною та Росією – 2: взаємне самознищення

На початку 2024 року соцопитування в Польщі показало, що 27,4% польських респондентів вважають найбільш ймовірним наслідком російсько-української війни знищення як України, так і Росії.

Цієї точки зору також дотримуються багато західних інтелектуалів, які бачать руйнівні наслідки від війни, перш за все, демографічні і економічні для України з Росією. Зараз для західних еліт путінська Росія перестала знаходитись в їхньому пріоритеті, питання, які стосуються путінського режиму, російських еліт, наступників Путіна, російської опозиції, абсолютно не цікавлять політиків на Заході.

Західні еліти прагнуть лише відгородитися від непередбачуваної путінської Росії, яка, потрапивши в пастку, застрягла в Україні, чекаючи на те, що рано чи пізно через дію санкцій, які посилюють технологічне відставання РФ, роблячи її неконкурентоздатною, російською елітою буде прийнято рішення про повернення до партнерських відносин з Заходом.

Україна ж в цій геополітичній грі лише ресурс для досягнення Заходом (США і Західна Європа) вигідних домовленостей з Росією.

Зараз же Кремль не збирається заморожувати війну без згоди української влади на реалізацію путінського ультиматуму, який передбачає відмову від українських територій, окупованих Росією та, де-факто, демілітаризацію України, фактично втрату її суб’єктності.

З точки зору російських технократів, ресурсів Російської Федерації ще вистачить на декілька років повномасштабної війни з Україною, санкції ж матимуть вплив лише в довгостроковій перспективі, навіть зниження цін на нафту не буде здатне відразу призвести до завершення війни, яка, з точки зору представників російської еліти, ведеться не з Україною, а з Заходом.

Головною ж проблемою Росії, як вважають російські технократи, є дефіцит робочої сили, який збільшується через війну з Україною, перегрів економіки та посилення економічної залежності від Китаю, здатне перерости за 5 років в політичну залежність Росії від Піднебесної.

Тож руйнування російськомовних міст України, мешканці яких масово виїхали до інших українських регіонів, та жахливі втрати серед російських військовослужбовців не допоможуть Російській Федерації стати третім полюсом світу, поділивши його на сфери впливу разом з Китаєм та США, не допоможуть вирішити демографічні проблеми, не допоможуть нанести геополітичну поразку Америці.

Яскравим фактом, який свідчить про демографічні проблеми Росії, є масове завезення на окуповані території України мігрантів з Центральної Азії, коли зараз мешканці українського Маріуполя називають своє місто Нью-Душанбе, - мабуть, так, з точки зору російських імперіалістів, шовіністів, традиціоналістів, повинен виглядати “русский мир”.

Рекомендуємо прочитати першу частину статті "Що не так з Україною та Росією"

Спочатку Кремль обміняв контроль над усією Україною на незаконну анексію українського Криму, потім в 2022 році путінський режим обміняв можливість геополітичного домінування в Європі на авантюру Путіна, тому зараз у адекватних представників російської еліти є простий вибір: або вони зупинять агресію Росії без висунення ультиматуму нашій країні, що дозволить їм відновити свій вплив у європейських країнах, послабивши тим самим свою залежність від Китаю, або руйнівна війна для колись братських народів буде продовжена.

Українській же еліті, хоча б для власного самозбереження, необхідно вже осінню провести зустріч для встановлення домовленостей про нові правила гри, їхнє дотримання та зменшення своїх “апетитів”, оскільки Кремль збирається восени підвищувати ставки, в тому числі за рахунок дестабілізації українського тилу, особливо коли українська влада з опозицією неусвідомлено активно сприяють реалізації цього сценарію.

Коли Ігор Коломойський знаходиться у СІЗО, Фірташ де-факто перебуває під домашнім арештом в Австрії, Жеваго втік до Франції, а Рінат Ахметов отримав, з його слів, найгіршу санкцію, не маючи можливості ходити по рідній донецькій землі, українській еліті, нарешті, вже потрібно зробити висновки, поки ще є час для цього.

Так само потрібно зробити висновки і українському середньому класу, зрозумівши, що без створення партії, сплати членських внесків, донатів на партію, фінансової підтримки адекватних політиків, їхні інтереси ніхто не буде захищати, оскільки парламент є представницьким органом влади, де лобіюються інтереси тих українців та груп впливу, які усвідомлюють важливість підтримки політиків. Бо, як відомо, хто сплачує, той і замовляє музику.

Дуже показово, що навіть після заяви відомого американського сенатора Ліндсі Грема про те, що Україна могла би бути найбільш багатою країною Європи, маючи запаси корисних копалин на 10-12 трильйонів доларів, жоден український політик не запропонував громадянам дізнатись, а де і скільки цих багатств знаходиться під ногами українців.

В той час коли американські політики розповідають виборцям про створення робочих місць, зниження інфляції, промислову політику, захист національного товаровиробника - все те, що резонує з інтересами виборців, українські політики продовжують мобілізовувати свій “ядерний електорат”, використовуючи примітивні гасла, проявляючи тим самим свою антидержавницьку сутність.

Ще в 2021 році в своїй статті “Про Україну – без ілюзій” я детально описав, як саме мала позиціонувати себе наша країна для виграшу часу та до яких жахливих наслідків для України призведе перебування в зовнішньополітичних ілюзіях українського суспільства, нерозуміючого важливості україноцентризму.

Нинішні ж помилки Заходу чимось нагадують помилки представників фашистського путінського режиму, які не розуміли ментальності українців. Якщо західні політики і інтелектуали вважають, що Україна буде знаходитись роками в сірій зоні, стримуючи імперіалістичну Росію без реальних гарантій безпеки, то вони в цьому випадку, рано чи пізно, від українців почують слова з відомої пісні української співачки Клавдії Петрівни: “Я тобі брехала, я тебе не кохала”.