Президент Бразилії Лула да Сілва не вперше заявляє про необхідність переговорів про припинення війни в Україні. Водночас він сказав, що Україна має залишити Кримський півострів Росії, тому що президент Володимир Зеленський не може отримати все. Досить дивна заява для глави країни-члена ООН, де всі держави повинні дотримуватися принципу територіальної цілісності. Україна є засновником ООН серед перших 51 членів Організації і до неї мають ставитися не гірше, ніж це передбачено Статутом ООН та міжнародними конвенціями. При цьому Російська Федерація незаконно зайняла в ООН місце СРСР, не пройшовши формальну процедуру набуття членства в Організації, і зараз порушує фундаментальні принципи ООН і дискредитує світовий порядок своїм нинішнім головуванням у Раді Безпеки.

Російська Федерація почала війну проти України з метою знищення її державного суверенітету, але їй це ніколи не вдасться. Бразильський президент, схоже, вирішив бути мирним посередником із пропозицією, яка залишає Україні право на існування, проте без частини власної території. Російський ведмідь хоче здобичі, і ось да Сілва опинився під рукою Кремля. Хоча він і засудив напад Росії на Україну, але вважає, що РФ повинна отримати щось для себе, щоб Володимиру Путіну, який наважився почати війну проти народу, який століттями Москва називала найбільш дружнім, не був посоромлений своїми громадянами. Бразилія розпочала операцію з порятунку найбільшого Zлочинця сучасності, на якого виписано ордер на арешт міжнародним кримінальним судом за крадіжку українських дітей. Крім того, Путін ще відповість за Zлочини війни в Україні перед спеціальним міжнародним трибуналом, але це не надто турбує президента найбільшої латиноамериканської країни. За його словами, було б справедливо, якби Україна добровільно відмовилася від власної території, щоб тепер була можливість укласти мирну угоду з Кремлем. Можливо, заради справедливості, да Сілва відмовився від частини бразильської території, яка була відібрана військовим шляхом у Болівії і Перу 120 років тому, коли Бразилія у 1903 р. силою відібрала у цих двох країн територію Акко, яка була дуже багата на природні ресурси.

Можливо, да Сілва «купився» на вигадану Путіним казочку про нібито історично російський Крим і тому підтримує його в питанні, деталей якого він не знає. А як завжди, диявол криється в деталях. Слід зазначити, що Росія окупувала Крим військовим шляхом у 1783 році. До цього у Москви не було історичних контактів з півостровом, який має багату культурно-історичну спадщину. Для бразильських дипломатів повідомимо, що з останніх 3200 років існування півострова, коли ми маємо точні письмові та археологічні свідчення його соціального та політичного розвитку, Крим був частиною Росії менше 170 років. Тобто з 1783 по 1917 рік і після кількох років громадянської війни з 1921 по 1954 рік.

При цьому у 1941-1944 роках Крим перебував під нацистською окупацією. У травні 1944 року півострів визволили бійці 4-го Українського фронту, більшість з яких становили українці. Тому для порівняння, Крим більше 700 років перебував під владою скіфських племен іранського походження, а після третього століття н.е. настала епоха панування на півострові племен тюркського походження. Крім того, в гірській частині Криму жили германські племена готів (IIІ—XV ст.), які прийшли зі Скандинавії. На морському узбережжі Криму ще в давнину було засновано численні давньогрецькі міста.

Та наприкінці XVIII століття (1783 р.) Росія змінила назви більшості міст Криму. Скажімо, з 530 року до н.е. місто Керч мало давньогрецьку назву Пантікапей, а Севастополь — з 5-го ст. до н.е. як давньогрецьке місто мало назву Херсонес Таврійський. Тож лише ці два міста мають понад 2500-річну історію, тому менше 170 років російського панування не означає нічого. Кримське ханство як держава кримських татар панувало на півострові з 1449 по 1783 роки, тобто 334 роки. Київ управляв Кримом з 968 по 1094 роки через Тмутараканське князівство, яке входило до складу Київського та Чернігівського князівств, і від 1954 року до тимчасової російської окупації у 2014 році, а це разом майже 190 років. Отже, історично Крим – аж ніяк не російський.

Володимир Путін розуміє, що коли він втратить більшу частину тимчасово окупованих українських територій, він матиме можливість політично вижити лише в тому випадку, якщо йому вдасться зберегти та легалізувати окупацію Криму. Для Путіна втрата півострова означає втрату власної голови і гордого титулу нового імператора, яким був Петро I. Кремль зараз відшукує всіх своїх прихильників по всьому світу, щоб якось вибратися з пастки, в яку сам потрапив. Декларативно він вимагає утримання всіх тимчасово окупованих українських територій «відповідно до нових реалій», але насправді погодився б лише на російську легалізацію Криму. Це те, що власне да Сілва називає компромісним рішенням. Повернення України в міжнародні кордони – це не отримання чужого. Про це говорять усі чинні міжнародні конвенції та Статут ООН.

Москва відкрито плює на діюче міжнародне право. Чи хоче бразильський президент зробити те саме? Ця війна реально почалася з незаконної російської окупації Криму наприкінці лютого 2014 р., тоді на півострові вона і має закінчитися повною деокупацією та поверненням синьо-жовтого прапора. Як заявив президент України Володимир Зеленський, «тільки тоді, коли в Криму замайорить український прапор, у міжнародні відносини повернуться гідність і порядок». Той, хто цього не розуміє, фактично виступає за ведення чисельних війн протягом усього 21 століття. Це входить в плани Кремля, але ніяк не всього міжнародного співтовариства.