Війна, розпочата Росією проти України, гостро ставить питання про місце України в архітектурі світу. Зрозуміло, що за результатами війни воно зміниться. У першу чергу йдеться про економічний аспект як ресурсний фундамент для інших складових, а також про роль нашої країни в безпеці регіону. Нове місце України передбачатиме іншу якість міжнародних відносин, новий рівень взаємодії з ключовими глобальними гравцями та найбільшими економіками світу. З огляду на це, на сьогодні для України пошук довгострокових партнерів та союзників є пріоритетом номер один, як ніколи раніше.
Дивно, але як у наші дні, так і раніше з фокусу уваги наших політичних еліт випадала Японія, третя за величиною економіка світу, ВВП якої становив 4,9 трлн дол. США у 2021 році. Член G7, який невдовзі головуватиме в цій організації, одна з провідних країн світу, Японія - це країна, близька Україні не тільки через невирішені територіальні конфлікти з Росією, а й тому, що шукає нових можливостей і союзників з огляду на зростання потужності й загрози від Китаю.
Економічна взаємодія між нашими країнами вкрай обмежена. Зовнішня торгівля між Україною та Японією зводиться здебільшого до незначних обсягів експорту української сировини, зокрема зерна та металургійної продукції, та недиверсифікованого імпорту з Японії, зосередженому на автомобілях та деяких інших машинах. Не зважаючи на низку спільних проєктів, зокрема будівництво терміналу в аеропорту «Борисполь» та довгу епопею з реконструкцією Бортницької станції аерації, що триває з 2015 року, масштаб можливостей Японії та потенціалу того, що може запропонувати Україна, ніяк не відповідають нинішньому рівню взаємодії між країнами.
В розширеному інтерв’ю в 2021 році посол Японії в Україні Такаші Кураї в делікатній манері, властивій японцям, вказав на основні проблеми, що стримують економічну співпрацю між нашими країнами. Передовсім це повільний перебіг структурних реформ та несприятлива система оподаткування. Ввічливість, властива японцям на національному рівні, не дозволяє їм прямо вказати на одну з основних гострих проблем України – всепоглинаючу корупцію, яку політичні еліти вже навіть не соромляться виносити на рівень міжнародних скандалів. Один із основних прикладів, який зачіпає Японію, – явно корупційне освоєння коштів за договорами купівлі-продажу квот на викиди парникових газів в межах Кіотського протоколу, укладеними з японськими компаніями. Незважаючи на те, що в східній дипломатичній традиції такими фактами не прийнято тикати в обличчя, вони можуть перекреслити будь-які перспективи співпраці.
Разом з тим, попри всі наявні внутрішні проблеми України навіть під час війни Японія продовжує надавати нашій країні істотну гуманітарну допомогу. Це дає шанс на перезавантаження економічних взаємовідносин на новому, взаємовигідному рівні. Однак, щоби скористатися цим шансом, безумовно, Києву доведеться проводити кардинальні реформи державного управління, а в дечому і змінювати ставлення до партнерів та стратегічного партнерства.
Дотепер Японія зазвичай практикувала так звану низькорівневу підтримку – фінансування проєктів поза міждержавними договорами. Із 2002 року японський Уряд реалізує в Україні близько 10 таких проєктів на рік за різними напрямками, зокрема медичне обладнання для лікарень, освітні проєкти, допомога місцевим громадам тощо. Найцікавішими для Японії перевагами України донедавна були високий рівень технологій та спеціалістів в інженерній сфері, а також вигідне географічне розташування.
Однак з огляду на масштабну трансформацію світового ринку, зумовлену пандемією COVID-19, а потім війною Росії проти України, ситуація динамічно змінюється. Уже зараз провідні індустріальні країни переглядають країни розташування виробництв критичних компонентів (наприклад, напівпровідників) не тільки з економічних міркувань, але з огляду на питання безпеки (так званий friend-shoring). І тут можливість для України полягає в тому, що Японія переосмислила свою стратегію національної безпеки, визначила потенційні загрози й тепер навіть планує поступово збільшити удвічі видатки на оборону. Відповідно до нової безпекової доктрини Японії виявляється, що в наших країн подібні загрози, а ніщо так не зближує, як спільні проблеми. Тому Україна могла би стати стратегічним партнером Японії не тільки як майданчик для технологічних виробництв, зокрема зі значною безпековою складовою, для європейського ринку, враховуючи підписану 17 липня 2018 року двосторонню Угоду про торговельне партнерство між Японією та ЄС, яке охоплює майже третину глобального ВВП. У довгостроковій перспективі нашим країнам цілком до снаги розвивати й безпекову, навіть військову співпрацю з огляду на стратегічні загрози, які перед ними стоять.
Україна платить кров'ю та стражданнями своїх громадян за відданість західним цивілізаційним цінностям, але, на жаль, поки що стоїть осторонь тектонічних зрушень глобальної економічної системи. Зрозуміло, що фокус уваги українського уряду повністю зосереджений на сьогоднішній війні. Однак треба дивитися вперед. Україна повинна зайняти те місце у глобальних економічних процесах, яке їй належить по праву відповідно до цінностей, які вона відстоює в цій війні. І міжнародні економічні відносини між Україною та Японією – це важливий пункт у цьому напрямку.
Відкритість Японії до фінансування невеликих проєктів попри складність їх адміністрування відкриває можливість для більш широкої взаємодії об’єднань малого та середнього бізнесу України в частині отриманого проєктного та грантового фінансування від японських фінансових інституцій вже зараз.
Стратегічно Японію цікавлять інфраструктурні проєкти в Україні, а також участь у її відновленні після війни. Взагалі кажучи, Україна досі ніяк не позиціонувала себе в міжнародних інфраструктурних проєктах, наприклад китайському «Один пояс – один шлях». Однак з огляду на зростання протистояння Китаю зі Сполученими Штатами, які є стратегічним союзником України, та, більшою мірою, на нейтральну позицію Піднебесної в російсько-українській війні, реалізація подібних ініціатив навряд чи буде доречною. Утім, Китай не єдиний глобальний гравець у реалізації системних інфраструктурних проєктів. Починаючи з 2011 року, японські посольства і генеральні консульства були призначені «офіцерами зв’язку» для інфраструктурних проєктів. Станом на 2017 рік розвитком цієї сфери займалися 200 дипломатів в 73 країнах світу.
Японська економіка працює на високому технологічному рівні в умовах надзвичайно низького рівня безробіття та постійного рівня зайнятості, який без урахування незначних флуктуацій не змінюється протягом останніх 5 років. Для досягнення високих темпів розвитку їй бракує людського ресурсу. З огляду на те, що світ стоїть на порозі нового технологічного укладу, враховуючи значний технологічний потенціал Японії, їй потрібен полігон для відпрацювання нових технологій, джерело натхнення для їх продукування, та якісна робоча сила, яка би могла це все реалізувати. Усе це Країна сонця, що сходить, може знайти в Україні. І з огляду на кореляцію безпекових інтересів японців та українців існують мінімальні ризики того, що потенційна співпраця між нашими країнами буде зруйнована через розворот геополітичного вектора України. Отже, за умови проведення в Україні структурних реформ стратегічна співпраця між Україною та Японією може стати безпрограшним сценарієм розвитку подій для обох країн.
Не зважаючи на величезну різницю між культурами та колосальні відстані, Україна та Японія мають набагато більше спільних стратегічних інтересів, ніж може здатися на перший погляд. Для того, щоб стати відкритою для японського співробітництва та інвестицій, Україні необхідний більш глибокий та вдумливий підхід до партнера, що вже пережив повоєнну руйнацію економіки, переосмислення свого місця у світі і стрімке економічне зростання, яке зробило Японію одною із країн - безперечних світових лідерів.