Перше завдання – найголовніше – як забезпечити армію амуніцією, зброєю та ресурсами. Простіше кажучи, створити оборонну промисловість, яку сьогодні демонтовано через тупість і жадібність
Друге завдання - як забезпечити населення зайнятістю, щоб воно могло покривати базові витрати, щоб економіка країни, яка вирішує завдання забезпечення армії, не розвалилася.
Третє завдання - як захистити критичну інфраструктуру, щоб економіка працювала, а армія отримувала необхідні ресурси для відбиття агресії Росії.
Четверте завдання - як раціоналізувати використання ресурсів, щоб вони тупо не розкрадалися, тому що в умовах війни - це загрожує поразкою та втратами життів десятків, а то й сотень тисяч людей.
П'яте завдання – як підвищити організацію української армії на такий рівень, щоб її менша ресурсність на тлі армії Росії компенсувалася вищим рівнем організації.
Шосте завдання – забезпечити високий рівень підтримки з боку Заходу, який в умовах відсутності оборонної промисловості в Україні (її немає, тому що Україна не здатна себе забезпечити елементарними патронами), визначає темп війни, в якому може рухатися Україна.
Вирішення цих завдань означає, що ми маємо забути про проекти реконструкції шкіл, будівництво лікарень, університетів та чогось там ще, оскільки ми не маємо ресурсів на це. Крім того, це не вирішує завдання 1, 2, 3, 4, 5, 6. Тобто жодне із завдань, які дозволяють нам встояти в боротьбі з Росією не на життя, а на смерть.
Тому, якщо Зеленський не хоче повторити долю Черчілля, який втратив владу, вигравши війну, то потрібно прямо зараз переходити до будівництва військової економіки. Україні потрібний свій Альберт Шпеєр, який проведе тотальну реорганізацію економіки, адаптуючи її під виклики війни.
Для вирішення шести завдань ми пропонуємо зробити три кроки:
Перше, відкатати Конституцію до рівня 1996 року, щоб президент отримав можливість через директиви прискорити ухвалення рішень. Це поверне хребет виконавчої влади. Детальніше дивіться в ефірах із Петром Кульпою.
Друге, створити Генштаб економіки, де формуватимуться економічні рішення, які виконуватиме уряд. Генштаб економіки генеруватиме стратегічні рішення, Кабмін закриватиме оперативність. Більше він не здатний.
Третє, створити міністерство військової промисловості та інфраструктури, яке має безпосередньо підпорядковуватися президенту безпосередньо і вирішуватиме всі завдання, пов'язані з обороною країни. Завдання міністерства виробляти стратегію, координувати все, що пов'язане із обороною країни. Імпотентні міністерства та відомства, які за місяці війни показали свою абсолютну марність (Мінстратпром, Укроборонпром та інші паразити), потрібно закрити, а їхні функції передати новому міністерству.
З цього випливає, що економіка має бути поділена на дві частини, які мають керуватися по-різному.
Перша частина – вирішує питання оборони. Керується швидко, директивно, концентрує ресурси, необхідні для будівництва нових заводів ВПК, об'єктів цивільної оборони, забезпечує випуск зброї та амуніції у тісній кооперації із приватним бізнесом. Міністерство у найкоротший термін має запустити програми виробництва своїх ракет, систем ППО, бронетанкову техніку, виробництво боєприпасів, дронів. Повинно збудувати підземні заводи, організувати евакуацію підприємств ВПК на західну Україну, а також винести виробництва до сусідніх країн-союзників, якщо це буде доцільно з точки зору безпеки та швидкості запуску виробництва необхідної номенклатури зброї. Цей мілітаризований сегмент економіки згодом дозволить зменшити залежність від постачання зброї з боку Заходу та створити базу для появи Ізраїлю Східної Європи.
Друга частина – вирішує зайнятості та стійкості економіки. Тут є максимальна свобода для бізнесу, усунення надмірної регуляторки, впровадження податкової реформи Амеліна-Моніна за принципом 10-10-10. Запуск економічних дослідів. Цим сектором займається Генштаб економіки, який має розгорнути економіку потреб людей. Запустити процеси її модернізації на тлі руйнування старих кластерів економіки. Тут формуватиметься база для довгострокового економічного дива на кшталт Південної Кореї, Сінгапуру та Польщі.
-------------------------------------------------- ------------
Рекомендуємо на тему бесіду Юрія Романенка з Олексієм Арестовичем та послом Ізраїлю в Україні Міхаелем Бродським.