В Італії відбувається активна підготовка до дострокових парламентських виборів, які фокусують увагу українських політиків. Інтерес насправді доволі простий і полягає в тому, що означена виборча кампанія може спричинити перестановку ролей в політичній системі країни.

Правляча Демократична партія під час своєї каденції втратила великий відсоток прихильності і не має особливих шансів на перемогу. Політичну силу в черговий раз очолив колишній прем’єр-міністр Матео Ренці, який подав у відставку після невдалого конституційного референдуму і поступився місцем своєму однопартійцю Паоло Джентілоні. Одна з визначальних проблем полягала у боротьбі за зміну виборчого законодавства, що супроводжувалось численними дискусіями і суперечками.

В результаті, виборчу реформу таки зуміли протягнути, але дискусії навколо неї досі не закінчуються. В основу нової системи закладено законопроект «Розенлатум-2», який впроваджує змішану виборчу систему, де 64% мандатів в обох палатах парламенту будуть розподілені за пропорційним принципом, а 36% — за мажоритарним. Закон невигідний для «Руху 5 зірок» представники якого висловлюють обурення стосовно його суті та зазначають на тому, що ряд політичних проектів намагаються забезпечити для себе фору всупереч принципам відкритої конкуренції.

Для об’єктивності варто зазначити, що претензії мають раціональну основу. Важливий аспект нової виборчої системи полягає у тому, що голоси за представників конкретної політичної сили по мажоритарному списку будуть автоматично зараховуватись визначеній партії на національному рівні. Така модель виграшна для політичних сил, які мають потужних регіональних лідерів та велику партійну мережу.

Однак, результати прихильності італійців дійсно залишають більше питань ніж відповідей для Брюссельських чиновників та політтехнологів. Згідно результатів соціологічних досліджень, «Рух 5 зірок» може розраховувати на підтримку 30% виборців, але цього не вистачить для одноосібного формування нового уряду.

Лідер партії Луїджі Ді Майо продовжує говорити про те, що проект не планує входити до складу будь яких політичних союзів оскільки подібні дії ідуть в розріз з програмою Руху. В даному випадку не потрібно сприймати такі меседжі надзвичайно серйозно. Зрозуміло, що у випадку перемоги в парламентській гонці «Рух 5 зірок» сповна використає наявні можливості та розпочне пошук потенційних союзників. Додам, що на політичній карті країни популяризувалися ряд інших політичних сил, які відзначаються критичною позицією щодо ЄС. До них потрібно віднести проект екс-прем’єр міністра Сільвіо Берлусконі «Вперед Італіє», який зберігає підтримку на рівні 16%.

Високі рейтинги зуміла отримати «Ліга Півночі» на чолі з Маттео Сальвіні, яку неодноразово звинувачували в пропагуванні сепаратистських настроїв в окремих регіонах країни. Подібна розстановка сил дозволяє говорити про мінімальні шанси на перемогу в Демократичної партії, яка буде змушена зайняти опозиційну нішу.

Отже, політична архітектура в Італії створює надзвичайно сприятливе середовище для наступних політичних сил – «Рух 5 зірок», «Вперед Італіє» та «Ліга Півночі», які послідовно критикують діяльність ЄС. Більше того, засновник та один з лідерів «Руху 5 зірок» Беппе Ґрілло в основі своїх передвиборчих гасел закладає ідею проведення національного референдуму, де буде вирішено питання щодо подальшого членства Італії в ЄС. Крім того, депутати від «Ліги Півночі» та «Руху 5 зірок» відверто критикують Меркель за впровадження економічних санкцій проти Росії та неодноразово відвідували Крим порушуючи тим самим українське законодавство. Ще один ризиковий аспект для реалізації українських інтересів полягає у традиційності політичного партнерства між Путіним та Берлусконі. Однак, Берлусконі не зможе взяти участь в виборчій кампанії та претендувати на пост прем’єр-міністра через прийнятий у 2012 році закон, який забороняє йому обиратися протягом шести років, що певною мірою підриває рейтинги «Вперед Італіє».

В цій площині доцільно також охарактеризувати побоювання Києва щодо перспектив встановлення в Римі більш лояльного до Москви режиму. Насамперед, зацікавленість викликає перспектива повернення невмирущого Берлусконі та високий рейтинг «Руху 5 зірок». В результаті цієї логіки формується інформаційний пул в центрі якого знаходиться тема реваншу «друзів Путіна» в Західній Європі. Однак, потрібно розуміти характер геополітичних орієнтацій в Римі, які знаходяться в постійному балансуванні між Заходом та Сходом починаючи з Першої світової війни. Навіть під час холодної війни італійці зберігали найбільш теплі відносини з СРСР у порівнянні з більшістю представників демократичного блоку. Подібний баланс в більшій або меншій мірі продовжує зберігатись і на даний момент.

Так, італійці критикують Брюссель, висловлюють відверте незадоволенні міграційною політикою Меркель та постійно резонують навколо російського питання, але природа подібної поведінки виглядає двояко. З одного боку, Рим приймає базові цінності ліберальної системи та ховається під безпековою парасолькою НАТО, з іншого — намагається вмонтувати себе в російські економічні потоки. Ні для кого не секрет, який інтерес в Італії спільно з Туреччиною викликає тема «Південного потоку».

Отже, не варто мати будь яких ілюзій щодо позиції друзів / ворогів України в європейській політиці. Потрібно налагоджувати контакти з різними суб’єктами політичних процесів та демонструвати їм всі можливі переваги, які може принести партнерство з нашою державою.

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, страницу «Хвилі» в Facebook

Популярні новини зараз

Водіям пояснили, що означає нова розмітка у вигляді білих кіл

"Чистої води афера": Попенко пояснив, хто і як пиляє гроші на встановленні сонячних батарей

Білий дім: Росія попередила США про запуск ракети по Україні через ядерні канали зв'язку

Аудит виявив масові маніпуляції із зарплатами для бронювання працівників

Показати ще