За яке «завтра» варто боротися?

Саме сьогодні, коли епоха Януковича відійшла в історію, слід поставити запитання: Заради чого боремося? Заради зміни влади, «перезавантаження»? Ні, цього мало. Заради зміни самої системи державного устрою, заради запобіганню узурпації влади і т.д.? Думаю, й цього недостатньо. Заради чого?

Аналітики начебто соромляться сьогодні ставити так питання. Кажуть: боремося заради європейських цінностей, заради свободи, заради людської гідності, цивілізованого життя. Прекрасно. Але що ми з усім цим будемо робити? Свободу й гідність треба не тільки завоювати, а ще й утримувати. Яким чином? Постійними майданами?

Так, треба не давати владі (будь-якій) нахабніти. Так, треба виборювати свою свободу, завойовувати гідне життя. Сьогодні боремося – завтра вибороли. Що далі робити з цією свободою, з цією гідністю?

Є стандартна відповідь: та нічого не робити, а просто гідно, вільно жити. Якщо розібратися, то сьогодні за цю мету й стоїть Майдан. АЛЕ! Чи вийде отак «просто»?

Думаю – ні. Чому? Тому що настане післязавтра. І хтось обов’язково захоче нашу гідність придавити, причавити, відібрати. Чому? Тому що світ жорстокий. І можновладці, як в своїй країні так і зовні, далеко не ангели.

Ми маємо вже сьогодні знати, навіщо нам свобода, навіщо нам гідність, що з цими цінностями робити. Інакше здобуту завтра свободу і гідність післязавтра у нас знову відберуть, або нам знову доведеться її відстоювати. І що – так безкінечно?

Отже – запитання: як нам діяти, щоб мати свободу й гідність не лише завтра, коли вона буде завойована, а й після-після-післязавтра? Відповідь: треба бути сильними, могутніми, одними з найкращих, найпрогресивніших.

Як це зробити? Яким чином? Дати відповідь на ці запитання слід саме зараз. Щоб вже сьогодні зрозуміти: навіщо все це? Всім зрозуміти – в тому числі владі. Саме на пошук цієї відповіді мають налаштовувати сьогоднішні події і тих, хто зараз при владі, і тих, хто, можливо, стане владарювати завтра.

Можна вивести таку формулу: Ми маємо вже СЬОГОДНІ ОЗБРОЇТИСЯ НАШИМ ЗАВТРА. Інакше може виявитися, що все те фантастичне напруження суспільства, яке ми спостерігаємо сьогодні, – даремне.

Тобто вже сьогодні ми повинні розуміти, що будемо робити завтра, щоб стати не сильнішими, не кращими, не вільнішими ніж сьогодні, а – НАВІКИ ВІЛЬНИМИ, НАВІКИ КРАЩИМИ, НАВІКИ – ГІДНИМИ!

Ось заради чого варто боротися. Заради іншого майбутнього, заради інших цінностей, які пануватимуть у суспільстві.

Тоді треба чітко сформулювати, про які цінності йде мова. Яке майбутнє ми хочемо будувати і, ще важливіше, – ЯК його будувати? Не на рівні закликів і декларацій (наше майбутнє в європейській спільноті і т.ін.), а реально. Як?

Зараз висловлю страшно революційну (а декому здасться – страшно реакційну) думку.

Ми не можемо сьогодні змінити країну – тому що всі ми, хоча й різною мірою, заражені вірусом споживацтва. Зараз неможливо знайти гарну заміну президенту, прем’єру, депутатам, чиновникам, міліціонерам, прокурорам і т.д. Які б люди не прийшли до влади (маю на увазі реальних кандидатів), вони принципово не відрізнятимуться від тих, хто протягом 22 років був при владі і вів молоду країну невідомо куди.

Нинішні претенденти на владу, з якого б політичного сектору вони не були – не здатні докорінно змінити країну. Тому що всі ми, серйозні дорослі люди (хто більш — хто менш) зіпсовані  споживацтвом, жагою до комфорту, до володіння красивими речами, гонитвою за доларом. За рідкісним виключенням – ми всі такі, а не лише ті, хто претендує на роль керманичів. Навіть бідні, мільйони малозабезпечених громадян – і ті зіпсовані масованою рекламою споживацтва, і ті прагнуть гламуру. Такі зараз часи, такі люди. Так сталося.

Допускаю, що багато хто звинуватить мене у крамолі на людську природу, зокрема – на українців, які зараз, не шкодуючи здоров’я, а часом і життя, захищають своє право на гідність. Але прошу подумати і визнати: сказане вище – гірка, жорстка, але правда.

В такому разі виникає інше запитання: якщо ми такі зіпсовані, то ЯК же нам стати іншими, кращими? Як запровадити нові цінності, протилежні культу наживи, збагачення, торгашества? Хто змінить країну, якщо не ми? Глухий кут?

Ні! Є така категорія людей – багатомільйонна! Це – наші діти.

Змінити країну зможуть лише наші діти! Але за умови, що ми змінимо своє ставлення до них. Вони будуть щасливими. Але не від того, що володіють речами (в чому переважно вбачаємо своє щастя ми), а від того, що творять їх. Від того, що максимально реалізують свої природні здібності – на користь собі і суспільству. Ще Арістотель казав: «Жити – означає робити речі, а не придбавати їх».

В Україні є багато структур, котрі займаються пошуком талановитих дітей. Але це давно роблять в усіх високорозвинених країнах. Із таким підходом, попри всю потенційну обдарованість нації, ми цих країн не наздоженемо.

А нам і не треба їх наздоганяти. У нас є шанс їх…випередити! Ми зможемо це зробити, якщо змінимо підхід. Потрібно не шукати таланти, а виходити з того, що ВСІ діти талановиті. У кожної (кожної!) дитини є «іскра Божа», закладені природою здібності. Завдання полягає в тому, щоб вчасно розгледіти й максимально розвинути ці здібності.

Ще два десятиліття тому за даними ООН Україна займала перше місце у світі за чисто статистичним показником під назвою «Сукупний інтелект нації». За часи незалежності величезна кількість «мізків» виїхала з України реалізовуватися за кордоном. Але… Мойсей водив свій народ пустелею 40 років, два покоління. Одне покоління часів незалежності ми вже стратегічно втратили. Втратимо останнє двадцятиліття – ніколи більше не підведемося. Це й буде той прорив, про який досі тільки писали й говорили, але нічого задля нього не робили.

Доки держава має інші пріоритети, запустити цей процес можуть ентузіасти, яким «за державу прикро». Але з часом це повинно перерости у всенародний Рух.

Головне, стратегічне завдання – почати процес повсюдного створення Центрів виявлення природних здібностей у дітей – БЕЗПЛАТНИХ для батьків. У цих центрах діти (будь-яка й кожна дитина!) проходитимуть тестування за сучасними методиками, а батьки –отримуватимуть рекомендації з розвитку завдатків своїх дітей.

Це і є початок того шляху, який приведе до кардинальної зміни державного ладу. Врешті-решт своєчасне виявлення талантів у всіх дітей, їх цілеспрямований розвиток стане головною функцією держави. Ось це й буде головна реформа. Бо тоді станеться радикальна перебудова економіки, – не людина шукатиме робоче місце, а робоче місце створюватимуть під талановиту людину.

Це буде прорив не тільки для України. Як взірець, саме Україна покаже світу вихід, якщо хочете – шлях порятунку людства.

І цей процес уже відбувається, щоправда – непомітно для сильних світу цього. У різних куточках країни вже є прихильники описаної вище ідеології, які реально допомагають дітям розкрити свої здібності. Такі люди є й серед підприємців, які живуть не тільки сьогоднішнім днем. Поступово формується ядро Руху з простою назвою «ЗАВТРА» – не персоналізоване, без боротьби амбіцій, із єдиним «царем у голові» – простою, зрозумілою всім метою та «Богом у душі» – об’єднуючою ідеологією. І цей проект – не на рік, і не на два. Цей проект – на покоління!

І ось що важливо. Коли ми виховуємо наших дітей власним прикладом, являючи їм нашу «недозіпсованість», те найкраще, що ще залишилося в нас, чого не зжерла тупа гонитва за достатком, за комфортом – ми самі стаємо кращими. І, усвідомлюючи це, – починаємо жити під девізом «Спочатку думай про дітей, а потім – про себе!»

Ми вже створили кілька Центрів «ЗАВТРА», про які йшла мова. Зокрема, такий Центр діє в Солом’янському районі Києва (вул. Гарматна, 26/2, БК «Росток»). Сюди приходять батьки з дітьми – і йдуть звідси задоволені, бо взнають про своїх дітей те, чого не знали раніше, про їхню обдарованість. Будь-хто може заїхати сюди й подивитися, як такий Центр працює.

У бізнесу тепер є шанс робити богоугодні справи, не тільки будуючи церкви, а й будуючи саме Майбутнє, вкладаючи кошти в реальних його носіїв. Такі Центри ви можете створювати самі. Ми готові ділитися досвідом, готові надати всі алгоритми їх створення й функціонування, готові безплатно навчити психологів, котрі в них працюватимуть, встановити потрібні тестові програми. Безплатно. Нас не цікавить, кому належатиме честь відкриття таких Центрів, хто з організаторів Центрів отримуватиме моральні та політичні дивіденди, формуючи собі унікальний імідж стратегічного мецената і будівника майбутнього (і наша функція – професійно допомагати в цьому), тільки б вони з’являлися. У наших планах – на середину 2014 року ініціювати їх створення спочатку в кожному обласному центрі, а на 2015 рік – у кожному місті країни. Це понад 600 Центрів. Роботи вистачить для всіх охочих.

Найближче завдання нашого Руху – розпочати революцію в головах. Кінцева мета — замінити ідеологію споживацтва, торгашества й наживи на ідеологію інтелекту, творчості, моралі. І на цій основі будувати зовсім нову державу. Її побудують наші діти, якщо в них ми бачитимемо наше ЗАВТРА. А воно, наше майбутнє, – не в законопроектах, не в програмах чи доктринах, а саме в наших дітях.

Наостанок – ще раз хочу нагадати про те, що сказано на початку. Саме зараз необхідно думати про наше ЗАВТРА – і не лише думати, а й планувати його. Бо саме зараз, коли країна проходить величезні випробування, реально проявляється таке явище, як ДУХ народний (який важко угледіти в спокійні часи), актуалізується ота сама наша НЕДОЗІПСОВАНІСТЬ. Тисячі й тисячі людей забувають сьогодні про красиві речі, про затишок біля гіпнотизера-телевізора, який навіює думки про гламурне життя, забувають про шелестіння зелених купюр і т.ін. – навіть ризикують всім цим. Тому саме зараз люди мають побачити, уявити, зрозуміти те ЗАВТРА, заради якого вони йдуть на тяготи й страждання, заради якого виявляють небачені в мирних умовах мужність, стійкість, принциповість.

Минулого року фахівці Інституту обдарованої дитини АПН України провели діагностику 328 дітей у дитячих садках Оболонського району Києва. Увага: 20% дітей були визнані явно обдарованими у пізнавальній, логіко-математичній сфері. І приблизно стільки ж – в художній сфері. Це – ЯВНО (так і значиться в підсумкових документах) обдаровані діти. А є ще потенційно обдаровані діти, яких не менше.

Це такий потенціал країни, про який сьогоднішні політики не тільки не говорять, а уявлення не мають. Тому обдарованість наших дітей сьогодні нікому не потрібна. До того часу, коли ці діти закінчать школу, їхня обдарованість знизиться до 1-2 відсотків максимум (бо така у нас освіта).

Як на мене, найголовніше, що має зробити найближчим часом влада (чи та, що є сьогодні, чи коаліційна, чи зовсім нова), це прийняти один найголовніший закон – «Закон про обдарованих дітей». І згідно з цим Законом виділити кошти на виявлення та розвиток природних здібностей наших дітей. Це має бути найбільша стаття видатків бюджету. І якщо хоча б гривня з цих коштів піде не за призначенням – чиновнику в’язниця.

Якщо Україна стане на цей шлях, то нове покоління українців перетворить нинішню країну трудових мігрантів у країну геніїв. У країну щасливих людей, бо одне із головних умов щастя – це максимальна самореалізація особистості. Ми станемо одним із світових центрів науково-технічної та соціально-культурної творчості. Через 20 років країна зробить такі успіхи, що попереднє 20-річчя нашої незалежної історії здасться сучасникам жалюгідним копирсанням дикунів!

Ось заради чого варто боротися.