Управління університетами в Україні: час зупинити наступ ректорського феодалізму

Експерти Українського інституту майбутнього закликають народних депутатів зупинити наступ ректорського феодалізму.

На думку учасників фахових обговорень, законопроект 9103, зареєстрований 19 вересня 2018 року групою народних депутатів (серед них і Сергій Ківалов), спрямований на посилення моделі закритого доступу до керівних посад в університетах та спротиву конструктивним змінам.

Даний законопроект щодо удосконалення порядку обрання та призначення керівника закладу вищої освіти та його заступника, зареєстрований під номером 9103 спонукав експертів УІМ  започаткувати фахову дискусію щодо моделі управління закладами вищої освіти.

Те, що наразі відбувається навколо керівних посад у закладах вищої освіти (ЗВО), особливо у провідних університетах країни, більше схоже на боротьбу за владу, ніж на прагнення забезпечити максимальну ефективність функціонування університетів, які, крім усього іншого, є суб’єктами господарювання. За умов грамотного управлінського підходу їх діяльність може мати суттєвий економічний ефект для національної та місцевих економік.

Мета законопроекту 9103 – підвищення рівня «кваліфікаційних вимог до претендентів на посади керівників закладів вищої освіти» та внесення змін у порядок призначення в.о. тазаступників керівника, а саме:

[1] Додається вимога щодо наявності у кандидата в керівники ступеню доктора наук, вченого звання професора і 10 років досвіду роботи на у якості професора після отримання вченого звання.

[2] До чинної норми щодо перебування на посаді ректора не більше двох термінів депутати пропонують додати слово поспіль.

[3] Зміна порядку обрання виконувача обов’язків керівника ЗВО у разі дострокового припинення повноважень останнього. У такому разі кандидатура виконувача обов’язків керівника закладу вищої освіти обирається членами вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу вищої освіти (конференції трудового колективу) з двох кандидатів, обраних і поданих  вченою радою. Засновник зобов’язаний призначити ту кандидатуру, яку обере ЗВО.

[4] Заступник керівника (проректор, віце-президент) закладу вищої освіти обирається вченою радою закладу вищої освіти більшістю голосів від її складу на підставі пропозицій керівника закладу вищої освіти.

Експерти УІМ проаналізували проект закону 9103 і відзначили потенційні ризики та загрози:

1. Положення [1] законопроекту не тільки суттєво обмежує коло претендентів на посаду керівника ЗВО, а й значно підвищує їх вік.
   • Середній вік доктора наук в Україні, згідно з останніми даними Держстату: 62 роки для чоловіків і 55 років для жінок. На момент отримання докторського ступеня, середній вік складає 50 років для чоловіків і 46 років для жінок. Для отримання звання професора, окрім поодиноких випадків, потрібно мати науковий ступінь доктора наук. Отже, отримавши докторський ступінь, в середньому у віці 48 років, потрібно, у кращому випадку, два роки для отримання звання професора. Після цього пропрацювати із ним 10 років, щоб мати можливість висувати свою кандидатуру на посаду керівника ЗВО.

Таким чином, майбутні керівники університетів матимуть щонайменше 60 років, і це на момент інаугурації…

• Проходження повного шляху від випускника університету до доктора і професора зовсім не гарантує «достатнього рівня знань і професійного досвіду» для керівництва університетом. Проте це точно гарантує, що кандидат на посаду керівника суб’єкта господарювання, який активно залучений в економіку країни та міжнародну діяльність, майже всю свою професійну кар’єру проведе в науковій та викладацькій сферах. Існує суттєвий ризик, що керівниками університетів будуть наукові та педагогічні працівники без досвіду управління суб’єктами господарювання, міжнародної діяльності, комерціалізації результатів роботи та співпраці з роботодавцями і бізнесом.

2. Положення [2] проекту закону України категорично суперечить духу Закону України «Про вищу освіту» та створює передумови для фактично безстрокового зайняття посади ректора і зловживань.
   • Приклад застосування подібної норми про «два строки поспіль» ми бачимо в сусідній країні, де на один строк Президент та Прем’єр-міністр «обмінялися місцями». В результаті влада фактично безстроково знаходиться в руках однієї людини. А отже існує ризик маніпулювання строками зайняття посади керівника ЗВО існує.
3. Положення [3] проекту закону України порушує права засновника ЗВО і може призвести до конфлікту засновників і менеджменту, а також узурпації влади керівництвом університетів.
   • У випадку, коли керівник ЗВО порушує законодавство та\або умови контракту, засновник має право достроково розірвати контракт, але, згідно норми законопроекту, не зможе призначити в.о. керівника. Натомість, дві кандидатури в.о. керівника подає вчена рада ЗВО, обирає конференція трудового колективу, а засновник зобов’язаний цю кандидатуру затвердити. Це грубо порушує та обмежує права засновників не тільки приватних ЗВО, але й державних. Це фактично може розглядатись як шлях до узурпації влади у ЗВО найманими працівниками.
4. Положення [4] проекту закону може паралізувати роботу будь-якого ЗВО через те, що обраний керівник ЗВО не зможе призначити свою команду заступників, а буде змушений працювати з тими заступниками, яких йому затвердить вчена рада ЗВО.
   • Комбінація положень [2], [3], [4] може призвести до ситуації, в якій діючий ректор університету відпрацьовую два строки на своїй посаді. Після закінчення строку повноважень відбуваються наступні вибори, які виграє будь-який інший кандидат. Згідно положення [4] вчена рада ЗВО може не затверджувати йому заступників або змусити затвердити тих заступників, яких сама обере. У результаті робота паралізована. Через рік стає зрозуміло, що керівник фактично не може виконувати належним чином умови контракту, який розривають  достроково. Згідно положення [3] вченою радою вноситься кандидатура попереднього ректора (або його заступника) на посаду в.о. до проведення наступних виборів, робота ЗВО швидко відновлюється, трудовому колективу показують різницю в результатах роботи, колишній ректор висуває свою кандидатуру на нові вибори, згідно положення [2] проекту закону, на третій строк (має право, бо між його строками рік працював інший керівник), виграє вибори і може продовжувати займати посаду керівника ще два строки поспіль… Застосування цього сценарію можливе, а значить, із високою вирогідністю станеться, що призведе до фактично безстрокового керівництва університетами одними й тими ж особами.

Розуміючи ці ризики і загрози від впровадження проекту закону України №9103, Український інститут майбутнього ініціював серію дискусій щодо норм згаданого проекту, залучивши до них різних стейкхолдерів.

10 жовтня відбулася перша публічна дискусія щодо запропонованих народними депутатами змін, в якій взяли участь:

Микита Андрєєв, голова Громадської ради МОН;

Олена Колеснікова, представник Федерації роботодавців України;

Едуард Романченко, голова Східноукраїнської асоціації захисту прав студентів;

Едуард Рубін, науковець та підприємець, к.т.н., директор компанії «Telesens International Ltd.» та Голова ради директорів компанії «Telesens», у 2015 – 2016 рр. ректор Харківського національного університету радіоелектроніки.

Модерував дискусію доктор технічних наук, співзасновник Ukrainian Heritage Foundation, експерт Інституту майбутнього Сергій Бабак.

Аудиторія складалася з керівників і викладачів закладів вищої освіти, роботодавців і експертів.

Учасники почали з того, що згаданий законопроект є лобістським і спрямований на  замороження теперішньої ситуації у вищій освіті, яка є далекою від оптимальної: українські ЗВО втрачають студентів, матеріально-технічна база погіршується, процедура розгляду дисертацій спеціалізованими вченими радами у багатьох випадках залишається спекулятивною та непрозорою процедурою.

Практично усі учасники дискусії наголосили, що вимога «доктор плюс професор» є штучним бар’єром, який практично унеможливить участь у конкурсах на посаду керівників ЗВО спеціалістам і управлінцям, що перебувають на пікові продуктивності і звузить коло претендентів на посади до осіб, які протягом своєї кар’єри ніколи не полишали межі ЗВО, що  сформує модель закритого доступу.

 Щодо кваліфікаційних вимог, яких навпаки бракує у тексті законопроекту, експерти наголосили, що потенційний ректор передусім має розумітися на управлінні, міжнародній співпраці, бути обізнаним щодо бізнес-процесів у компаніях та організаціях, які готові стати роботодавцями для випускників університету чи стратегічним партнером інституції. Едуард Рубін, зокрема, запропонував замість наявності обов’язкового звання професора ввести іншу вимогу – наявність сертифікату МВА однієї із провідних бізнес-шкіл.

За словами Олени Колеснікової, представника Асоціації роботодавців України, людина, яка претендує на посаду ректора, окрім ступеня доктор наук і професора, мають вимагати  додаткової освіти менеджер.

«До нашої Асоціації щороку звертаються ректори, які просять гроші на розвиток вузів. І це не сто, не тисяча гривень. Суми у сто мільйонів. Чому до нас не звертається менеджер із бізнес–планом, який скаже: ми хочемо отримати від вас таку суму, ось на це ми ці гроші витратимо, і ось це ви отримаєте. Поки що такого не було. Бізнес же мислить категоріями повернення інвестицій і ефективності. В результаті розмова між університетами і компаніями відбуваються різними мовами. А все тому, що до керівників ЗВО висувається багато вимог, окрім навичок якісного управління», — вважає вона.

Микита Андрєєв, підсумовуючи дискусію в соціальних мережах,  зіронізував: «враховуючи, що докторів наук та професорів в Україні вже багато, а кожному хочеться виділятися, пропоную запровадити новий науковий ступінь – ТВОРЕЦЬ НАУК, а також вчене звання – МАГ».

А вже цілком серйозно відзначив, що цей «чудо-законопроект» є взірцем абсурду і нахабності у просуванні власних інтересів ректорами і спробою назавжди заморозити процес реформування вищої освіти України.

Едуард Романченко прокоментував іншу неоднозначну норму законопроекту 9103, за якою заступник керівника (проректор, віце-президент) ЗВО обирається вченою радою більшістю голосів від її складу на підставі пропозицій керівника ЗВО. На думку представника студентського самоврядування це призведе до того, що новопризначений керівник не зможе розраховувати на командну роботу, а значить – на впровадження змін.

Думки спікерів розділилися лише щодо того, чи має кандидат на посаду керівника бути громадянином України. З одного боку, це унеможливлює залучення в систему управління ЗВО спеціалістів світового рівня, які зарекомендували себе в університетах світового класу. З іншого – потрібно розібратися з доступом до державної таємниці, з якою мають справу деякі провідні українські університети.

Другий раунд обговорення законопроекту і визначення, якою кваліфікацією має володіти керівник ЗВО, відбувся 17 жовтня за участі тих уповноважених ухвалювати рішення. У дискусії взяли участь народний депутат України, член парламентського комітету з питань освіти та науки Олексій Скрипник, генеральний директор директорату вищої освіти та освіти дорослих Олег Шаров.

Відповідаючи на запитання, хто зацікавлений у збереженні кастовості представників керівництва вищої школи, Олексій Скрипник звернув увагу, що подібна ситуація є типовою проблемою саморегульованих бюрократичних систем. Разом із тим він зауважив, що наразі не варто переходити на особистості і зациклюватися на окремо взятому законопроекті, що, як вважає парламентар, має мізерну кількість шансів бути проголосованим.

На думку Олексія Скрипника, слід вводити нормальну корпоративну систему управління університетами. МОН мало б бути представлене в раді директорів. Так само попередній ректор міг би залишатися у раді ректорів. Таким чином ми б мали наглядову раду, яка б слідкувала за збереженням цінностей університету, фінансовою дисципліною, вводила б нововведення, які Міністерство вважає потрібними, з одного боку, а з іншого – оновлювала б університет шляхом привнесення у навчальний процес підходів та інструментів, яких наразі бракує.

За словами Олега Шарова, Міністерство підтримує ідею, що слід рухатись у напрямку корпоративної моделі. Тому протягом перших п’яти місяців цього року працювала спільна робоча група комітету освіти та науки Ради Міністерства освіти та науки за участі громадськості, яка напрацьовувала проект закону про внесення змін і доповнення до закону про вищу освіту щодо управління університетами. «Цей законопроект зареєстрований під номером 8385 і передбачає поступовий перехід до корпоративної моделі управління, яка, в свою чергу, передбачає запровадження достатньо потужних наглядових рад. Таким чином МОН та інші стейкхолдери матимуть вплив, хоча не матимуть вирішального голосу» — резюмував очільник профільного директорату.

Обидва раунди дискусій щодо законопроекту №9103 підтвердили потенційні ризики та загрози, на які звернули увагу експерти Інституту майбутнього. Абсолютно всі представники стейкхолдерів відзначили негативні наслідки для системи вищої освіти України, в разі його прийняття.

Підбиваючи підсумки двох циклів фахових обговорень проблеми управління закладами вищої освіти та проекту закону України №9103, експерти УІМ пропонують наступне:

• Ініціаторам проекту закону України №9103 від 19.09.2018 відкликати згаданий законопроект;
• Комітету ВРУ з питань науки та освіти, Міністерству освіти та науки залучати експертів Українського інституту майбутнього та інших стейкхолдерів для участі у розробці змін до законодавства України в сфері освіти та науки;
• Міністерству освіти і науки, Комітету ВРУ з питань науки та освіти із залученням експертів Українського інституту майбутнього та представників ключових стейкхолдерів провести серію обговорень з метою формування бачення розвитку вищої освіти України з огляду на світовий контекст.

Джерело: Український інститут майбутнього