Дуель Петра Порошенка з журналістами як лакмус для ЗМІ

За час свого президентства Петро Порошенко провів п’ять великих прес-конференцій для засобів масової інформації. Ми детально та окремо проаналізували їх, адже це давало змогу розуміти тенденції розвитку держави та ставлення до них Президента. Наше системне дослідження цих прес-конференцій дає зрозуміти цікаві факти не тільки про Президента, але й про ЗМІ. Ми змогли не тільки оцінити, хто з учасників дуелі був переконливішим, не тільки представити рейтинг ЗМІ за якістю питань та пріоритети редакційної політики цих ЗМІ, але й рейтинги “найзручіших” / “найнезручніших” для Президента ЗМІ.

На великих прес-конференціях є дві сторони інформаційної дуелі. Для журналістів важливо отримати певну інформацію, стимулювати незручним питанням Президента до певних дій, або просто підтвердити престиж свого ЗМІ. Президент же, у свою чергу, використовує прес-конференцію для примноження, або хоча би збереження свого політичного капіталу, зокрема, через демонстрацію своїх здобутків та применшення негативних моментів, скандалів та поразок.

Методологія. Кожне питання та відповідь оцінювалися за 5-бальною шкалою. Для оцінки запитань були наступні критерії: 1) актуальність (часова та соціальна), 2) інформативність (чи відповідь на запитання буде інформативною), 3) достовірність фактів (чи постановка питання відповідає дійсності), 4) корисність (чи спонукає це питання Президента діяти), 5) резонансність (наскільки це питання зручне чи незручне для Президента), 6) якість питання (чи запитання поставлено таким чином, аби на нього можна було адекватно відповісти), 7) новизна (чи питання оригінальне, чи його ставили вже багато разів до того).

Для оцінки відповідей ми використали наступні критерії: 1) наявність самої відповіді (чи не уникнув Президент відповіді на запитання), 2) повнота (чи охопив він усі аспекти запитання), 3) змістовність (чи це дійсно відповідь, а не загальні фрази, що на практиці не є відповіддю), 4) відповідність (чи дійсно Президент відповів на питання, а не просто говорив те, що йому вигідно).

Практичним матеріалом для нашого аналізу стали питання та відповіді прес-конференцій за період 2014-2016 років, а саме 2014 року (від 25 вересня), 2015 року (від 29 грудня та 5 червня) та 2016 року (від 14 січня та 6 червня).

Загальні підсумки дуелі на прес-конференціях

Зрозуміло, що журналісти мають певну перевагу над Президентом на прес-конференціях. Їхні запитання є заздалегідь підготовленими та продуманими. Незважаючи на те, що Президент теж в певному сенсі готується до конкретних запитань, він усе ж перебуває у менш зручному становищі.

Аналіз прес-конференцій дозволяє зробити чіткий висновок, що в усіх п’яти дуелях журналісти перемогли президента. При цьому, кожного разу ця перемога була досить переконливою і впевненою. Найбільш переконливу перемогу журналісти здобули 29 грудня 2015 року, а найбільш непереконливою перемогою варто визнати прес-битву від 6 червня 2016 року. Остання прес-конференція стала для Порошенка найуспішнішою, що є тривожним сигналом не тільки для журналістики, але й для держави загалом. Сила президента в українських реаліях свідчить про набуття повноти влади.

Протягом усіх батлів журналісти показали себе менш стабільними, ніж Президент. Це демонструють значно ширші коливання середньої якості роботи журналістів, які у Президента теж наявні, але були меншими. Поруч з тим, варто відзначити, що загальна якість прес-конференцій була однаковою, хоч і останню прес-конференцію від 6 червня варто визнати найслабшою з усіх.

Рейтинг ЗМІ за критерієм якості запитань

Щоб створити рейтинг, ми вивели середнє арифметичне оцінок запитань для усіх ЗМІ. При цьому ці ЗМІ мали поставити не менше двох запитань.

У результаті найвищу оцінку — 5 — отримали такі ЗМІ, як “Лівий берег”, “Інтер”, СТБ, ZIK та Reuters. Із дуже маленьким відставанням за ними йшли ще сім ЗМІ.

Для кращого розуміння варто навести приклади якісних запитань.

На одній із прес-конференцій СТБ запитав у Президента наступне: «Як так виходить, що у Вашу партію проходять колишні регіонали, або їхні куми, або їхні родичі. Чому так відбувається? Ми ж ніби виступаємо за люстрацію». На це Президент відповів, що у списках його партії таких людей нема, а ті, що є на округах, вже мають інші погляди. Він вказав, що є критерії, яких вони дотримуються, і що найкраща люстрація – це вибори.

Ще одне питання, до прикладу, поставило «РадіоСвобода». Питання було щодо нічних відвідин Адміністрації Президента бізнесменами та олігархами, непублічності інформації про відвідувачів, та про обіцянки цю проблему вирішити. Питання прозвучало так: «Про що розмовляєте з олігархами вночі і чи будете оприлюднювати інформацію про ці розмови»? На це Порошенко відповів, що він бачився з Ринатом Ахметовим може два рази. З Ахметовим говорили про фінал Кубку України. З Ігорем Коломойським бачився частіше, зокрема, обговорювали ліквідацію податкової заборгованості і надійності роботи ПриватБанку. Також мова йшла про виконання нормативів НБУ.

Також можна навести запитання від “Лівого Берега”, а саме Соні Кошкіної: «Ви ніяк не коментували Віденські висловлювання Дмитра Фірташа і Сергія Льовочкіна. Чому Ви їх не коментували зрозуміло, я про це питати не буду, ви все одно не відповісте. Я хочу запитати, навіщо рік тому, точніше 1,5 роки, для того, щоб домовитися з Віталієм Кличком, довелося їхати до Відня, щоб зустрітися там і з Фірташем, і навіть із Льовочкіним. Невже не можна було домовитися тут, у Києві? Скажіть, будь ласка, про це і уточніть, чи будете ви підтримувати Віталія Кличка на посаді мера Києва, якщо він прийме рішення висуватися на місцевих виборах восени і чи будете ви його стимулювати в прийнятті цього рішення?»

У якості прикладів якісних відповідей можна навести відповідь на питання РБК Україна: «Хто винен в агресії Росії проти України? Російська влада чи народ, що її підтримує?». У відповіді Президент відзначає, що Росія вчинила безвідповідально, і Україна платить за це велику ціну. Він вказує, що і Росія теж платить ціну за цю безвідповідальність. Президент зазначає, що не вважає, що росіяни настільки підтримують дії Путіна і що є трансформація позиції росіян до війни в Україні. Він вказує, що після Криму було одне, але після вантажів 200 усе змінилося, і є низький рівень підтримки війни, бо відбувається протверезіння».

Також можна згадати відповідь на питання від «Українських новин», яке звучало так: «З огидою Ви потисли руку Путіну. Та потім поспілкувалися в очі і стискали руку тим, хто визнає Крим російським. Де є межа між дипломатичністю і гідністю, неповагою до себе заради миру?». Президент відповів, що буде себе поважати і що компромісу не буде. Він додав, що ані Білорусь, ані Казахстан не визнавали Крим російським, не визнавали вибори в Донецьку чи Луганську. Він акцентував, що це їхня тверда і принципова позиція і що це результат наших контактів. Вони підтвердили на зустрічі, що підтримують територіальну цілісність України. Усе це не вимірюється грошима чи рукостисканнями. Закликав перевіряти інформацію.

Досить відомою також стала відповідь Президента на останній прес-конференції на запитання від Дмитра Гнапа (“Громадське”) щодо «офшорного скандалу». Цю величезну і детальну відповідь готувала швидше за все ціла команда юристів. Недарма Порошенко надав слово Дмитру особисто.

“Зручні” та “незручні” для Порошенка ЗМІ

Для того, щоб визначити, які ЗМІ ставлять Президенту України зручні чи незручні запитання, ми вирішили порівняти різницю оцінок, що ми виставили запитанням конкретних ЗМІ та відповідям, які дав на них Порошенко. Якщо питання в результаті оцінювалося краще за відповідь, то воно визнавалося для Президента незручним. Якщо ж Президент отримував більший бал, ніж запитання від ЗМІ, то питання визнавалося зручним. Різниця між цими оцінками і лягли в основу коефіцієнту зручності, де плюс – це незручність, а мінус – це зручність.

У результаті до найбільш зручних для Порошенка ЗМІ очікувано увійшла низка державних ЗМІ та, звичайно ж, “5 канал”, що є власністю самого Порошенка.

Як приклади зручних питань можна навести запитання від “5 каналу”, що було сформульовано так: «Коли Україна заживе по-новому?». У результаті Президент перейшов у загальну риторику про те, що Україна вже живе по-новому, про реформи та зміни, про те, що стало по-іншому.

Полюбляє також Президент питання щодо Мінських домовленостей, адже щодо цих питань він завжди є більш підготовленим, ніж журналісти. До прикладу, Der Spiegel запитав Порошенка: «Питання щодо порушення Мінських угод. Що необхідно зробити конкретно для того, щоб припинилися порушення угод?».

До цього розряду варто віднести і питання від «ІРТ Полтава»: «Коли планується Ваш візит у Горішні Плавні і яке Ваше ставлення до перейменування?».

До найнезручніших ЗМІ увійшли “Лівий берег”, СТБ, “Українська правда”. Також тут можна було помітити і інші ЗМІ, зокрема, “Інтер”, УНІАН і т.д.

Інфографіка №5 (незручні ЗМІ)

Як приклади незручних питань можна навести запитання від «Новое время»: «Восени народний депутат Блоку Петра Порошенка Сергій Лещенко опублікував інформацію, що ще влітку слідчі підготували матеріали про подачу на зняття депутатської недоторканності та арешт лідера «Опозиційного блоку» Юрія Бойка. Однак чомусь генеральний прокурор Віктор Шокін досі його не підписує. Як ви знаєте, у минулому році почали знімати санкції з чиновників, які працювали в команді Віктора Януковича, тому що Генпрокуратура не може дати переконливих доказів їхньої злочинної діяльності. Андрій Портнов, з якого зняли санкції, уже відверто сміється з Генеральної прокуратури. Реформа прокуратури привела до того, що новими прокурорами стануть старі прокурори. Що стане для вас останньою краплею в діяльності або в бездіяльності Віктора Шокіна, щоб ви його нарешті зняли з посади?».

Незручним було і питання щодо ще одного «прокурора Порошенка» від «ЛігаБізнесІнформ»: «Чи задовольняє Вас робота прокурора Яреми? Чому нема результатів його роботи?». Питання, ніби, не таке гостре, але відповідь на нього змінює ступінь його гостроти. У відповіді Президент каже, що це не його прокурор, а прокурор України. Також він каже, що його не задовольняє робота прокуратури, а не прокурора. І наводить непереконливі факти про зміни.

Соня Кошкіна (“Лівий берег”) якось запитала: «Ви казали, що останнім часом переконували парламентські фракції підтримати судову реформу. Серед них виявилися 38 депутатів “Опоблоку”, були голоси “Європейського вибору” і “Волі народу”. Які особливі аргументи Ви для них знайшли? Регіонали не несуть відповідальності за вчинені ними дії і продовжують сидіти в Парламенті. І ці люди голосують за потрібні Вам законопроекти (за Шокіна, до прикладу)».

Також “Українська правда” запитала: «Ми терпіли Вашого сина в Парламенті, продавлювання на посаду Вашого кума, загравання з терористами, відстрілювання наших патріотів. Як ви збираєтеся відповідати за загиблих від порушення вогню? Коли будемо наступати? І коли буде впроваджено військовий стан?».

Окремо варто зазначити, що з 11 “найнезручніших” медіа мінімум 6 належать українським олігархам Віктору Пінчуку (СТБ та ICTV), Ігору Коломойському (“1+1”, УНІАН), Дмитру Фірташу (“Інтер”) та Ринату Ахметову (“Сегодня”). Це означає, що олігархічні ЗМІ питаннями «атакують» Порошенка.

Окремо також варто згадати про іноземні ЗМІ на президентських прес-конференціях. Усього Президент отримав 133 питання. З них 17 були від іноземних ЗМІ, тобто майже 13%.

Іноземні ЗМІ перемогли президента 79 (4,65) на 69 (4,06). Це означає, що їхні питання такі ж за якістю, як і в українських ЗМІ, але вони є більш незручні, або досить незручні. Особливо варто відзначити, що Президент проігнорував два запитання від іноземних ЗМІ (йшлося про казахське ЗМІ, а також про питання телеканалу «Дождь»). І це при тому, що таке з ним було всього три рази.

«Пулі» для дуелі: внутрішня та зовнішня політика

Для того, щоб зрозуміти пріоритети проведених прес-конференцій, ми з’ясували, питання на які теми ставилися частіше. У результаті ми зрозуміли, що всього пролунало 76 питань щодо зовнішньої політики (сюди ми включаємо питання окупованих територій Донбасу та Криму) та 58 питань щодо внутрішньої політики (тут йшлося про політику, реформи, корупцію).

Питома вага зовнішньополітичних питань упевнено домінує у 2014-2015 рр. (складає 50-52%). Натомість у 2015-2016 роках ключовими стають внутрішні реформи (60-63%), на противагу військовим та зовнішнім викликам у 2014 році.

Інфографіка №6 (загальний поділ на сфери запитань)

Якщо аналізувати структуру питань більш глибоко, то очевидним стає, що у внутрішній політиці найбільш популярними були питання політики та корупції (54), а в зовнішній політиці — питання конфлікту на Донбасі (29). У внутрішній політиці часто виникали питання щодо економічної та інформаційної сфери, а в зовнішній — щодо відносин із Росією, інтеграції в ЄС та НАТО, щодо Криму.

Поступово менш актуальними ставали питання відносин з Росією та набирали частотності питання європейської інтеграції, політики та корупції.

Інфографіка №7 (детальна класифікація за темами)

Попередній аналіз дозволив також виокремити редакційні пріоритети ЗМІ. На цій основі ми класифікували на ЗМІ: а) для яких пріоритетом є зовнішня політика, б) для яких пріоритетом є внутрішня політика, і в) збалансовані.

До зовнішньо орієнтованих ЗМІ потрапили “Інтер” та “Український тиждень”. До внутрішньо орієнтованих потрапили “Лівий берег”, “Громадське”, СТБ, “Радіо Свобода” та інші. До збалансованих потрапили “Інтерфакс”, ZIK, “Українська правда”.

З огляду на показники пріоритетів ЗМІ та рейтинг найнезручніших питань можна стверджувати, що в пропорції 18 на 11 внутрішньополітичні питання є більш незручними та дискомфортними для Президента, ніж зовнішньополітичні.

Висновки.

1. Журналісти перемагають у дуелі з Петром Порошенком, але помітними стають тривожні сигнали потенційного реваншу.

2. Телеканали ставлять більш якісні запитання, ніж інші види ЗМІ.

3. Державні ЗМІ є більш лояльними та “зручними” для Президента, водночас “незручними” є олігархічні ЗМІ, а також теле- та онлайн-ЗМІ. “Незручними” для Президента є іноземні ЗМІ, хоча ідентичні за якістю.

4. Зовнішньополітичні виклики за рахунок агресії Росії загалом є найважливішими на прес-конференціях, але це змінюється з чіткою тенденцією на поступове збільшення важливості внутрішніх реформ та корупції у 2015-2016 рр. Внутрішні питання є менш “зручними” для Порошенка.

5. Більшість українських ЗМІ є збалансованими у своїй редакційній політиці, або здебільшого орієнтовані на питання у сфері внутрішньої політики.

Інтегральна оціночна схема прес-конференцій