Що потрібно оновити в новій поліції

Так виглядає орієнтування на пошук угнаної автівки у планшеті патрульної поліції. Це я вам одразу показую конкретику, випереджаючи закиди, що, мовляв, багато філософії, а конкретних проблем не називаю.

Дивлячись на це «орієнтування», проблему одразу бачите? Если надо объяснять, то не надо объяснять, проходьте далі, не витрачайте час.

Це “орієнтування” символізує те, як працює все у вашій новій поліції. Таких прикладів, де у деталях весь диявол — тисяча. І я не буду зараз про всю конкретику розписувати простирадло. Напишу про ключове. Зауважте, що розуміння цього ключового вимагатиме абстрактного мислення. Якщо абстрактні проблеми для вас «много філософії» — знову ж таки проходьте далі, не в багатьох знаннях щастя.

Так, і на тему «потрібно працювати, а не соплі скиглити» — проходьте далі, я це вже чув, не цікаво. Про те, що я робив у поліції для вирішення 1000 конкретних проблем, теж можу предметно відзвітувати.

Отже: чого немає в патрульній поліції — і що в ній повинно бути.

Як я вже казав, рік тому я прийшов до патрульної поліції «міняти країну, починаючи з себе». Як вже писав, коментуючи своє звільнення два тижні тому, я ніякий не «розчарований». Зрадофіли нехай ідуть лісом.

Але є проблеми, про які треба чесно і жорстко говорити.

Ще кілька застережень:

а) Реформа — не ідеальна, але ось безперечний позитив:

• патрульна поліція показала, що зміни можливі;
• люди, масово залучені до служби в поліції з попереднього цивільного життя, пройшли яке-не-яке навчання і обкатку — і це вже потужна інвестиція до майбутнього країни. Людський капітал — найцінніший здобуток.

б) Я з великою повагою ставлюся як до грузинської команди, так і реальних воїнів у поліції — Фацевича, Жукова і багатьох комбатів.

в) Я пройшов у патрульній поліції і сам зробив — достатньо для того, щоби зараз мати моральне право заявляти претензії про проблеми. Тому закиди на тему «рано сдался, быстро сдулся» проходять крізь мене і роблять мене лише сильнішим. Ті, хто хоч приблизно знають мою біографію, напевно розуміють, чому.

г) Хмарочосу в липні 2015 року я розповідав про три відмінності нової поліції: відповідальність, ефективність, гідність. Атмосфері, яка зараз панує в патрульній поліції, в цілому критично бракує — і відповідальності, і ефективності, і гідності. Особисто я знаю кращі точки прикладення зусиль, ніж голими руками гальмувати паровоз. Тому я абсолютно чесний із самим собою в питаннях, чому я прийшов до поліції, і чому зараз від неї відійшов. Моя «культурна війна» як тоді починалася, так і зараз все идет по плану.

Відтак: чого немає в патрульній поліції — і що в ній повинно бути. І на що я працював, до певного моменту успішно, і волію продовжувати:

1. Нормальна внутрішня комунікація

Під внутрішньою комунікацією розумію все, починаючи від того, як проходять рапорти патрульних знизу догори, до каналів (і якості) доведення вказівок вищого керівництва згори донизу. Як працює зворотній зв’язок в усіх напрямках. Як циркулює організаційна інформація всередині апаратів Департаменту та управлінь. Як доводиться оперативна інформація, ті ж самі орієнтування, врешті-решт. Як права рука розуміє, що робить ліва, банально кажучи.

Вот вам глибокий приклад: лише 05.02.2016 в інтерв’ю Хатія Деканоідзе підтверджує, що «стандарт цивилизованных стран» — це заборона автомобільних переслідувань. Це за два дні до відомих подій. І я, як колишній патрульний, можу підтвердити: заборону влаштовувати гонитви командири нам таки доводили ще восени — я навіть чув це двічі, але якось невнятно, то лі да, то лі нє. Мій пойнт не про те, що переслідування це погано, і я не торкаюся предметно відомих подій. Але тут хтось міг би сказати: виходить, поліцейські масово порушують дисципліну, переслідуючи автомобілі. Адже лише за останні два тижні скільки було (успішних!) переслідувань п’яних водіїв! А я заперечую, що це історія про формальне порушення дисципліни. Це історія про те, як в патрульній поліції НЕ працює внутрішня комунікація.

2. Ефективне використання ІТ

Підкреслюю, ефективне. Ще раз дивимось на приклад «орієнтування» вище, говорить про все.

3. Розуміння практичної цінності від прозорості — для самої ж поліції — і, відповідно, прагнення до прозорості

Для мене прозорість не фетиш, прозорість — це практично корисна схема взаємодії з платниками податків. Я, як менеджер поліції, зменшую витрати на внутрішній моніторинг і заробляю додатковий кредит довіри від суспільства, коли чесно доповідаю про свої проблеми і прошу допомоги суспільства — для якого я, власне, працюю. Звісно, не всю внутрішню кухню можна розкривати. Але можна і потрібно розкривати набагато більше, ніж зараз заклякло заціпеніло тримають від не-дай-же-Боже-поширення секретів полішинеля нинішні менеджери. Звичайно, тут треба підходити с умом і тонким розумінням сучасних комунікацій. Чого бракує, того бракує, факт.

4. Чесна робота над помилками, що їх було допущено при початковому навчанні патрульних

І, відповідно, змінені підходи до навчання.

ТЕКСТИ написали достатньо про фейли. Щодо рішення я скажу одне ключове слово: алгоритми.

5. Культура ефективності. Прагнення оптимізувати. Мислення алгоритмами.

Стосується взагалі всього, але передусім інфраструктури — кадрових процедур, закупівель / матеріального забезпечення, автогосподарства тощо.

Придбати нестандартного формату папір: 5 тижнів бюрократії. Нова така нова.

6. Культура особистої відповідальності за кожне сказане слово

Передаю привіт дєвочкє із відділу кадрів, яка мені вішала лапшу на вуха, що відпустку частинами брати не можна, тільки 30 днів одразу. Дєвочка посилалася при цьому на Закон Про національну поліцію — «можетє ідті почітать». Коли ж я таки почитав, і показав дєвочці ч. 6 ст. 93 Закону — ви думаєте, вона вибачилася? Так собі, кліпаючи очима, говорить мені: «Ну я ж вам нє запрєщаю пісать рапорт.» Спасибі. Це, на мінуточку, людина так хендлить питання, які безпосередньо входять до її посадових компетенцій. І цю панянку, молодшу за мене, але вже просякнуту совком по саме нікуди — не те, що ніхто не звільняє за профнепридатність; більшість працівників мабуть дивуються взагалі моїм претензіям через таку дрібницю. Ну сказала людина щось не те, з ким не буває.

Таке скрізь, на кожному кроці, від маленького чиновника до великого начальника. В нашій культурі якось так прийнято, що поки на папері не написано, підпис не підписано і печатку не поставлено — можна усно п****ти все що завгодно. Так от це гниле ставлення треба, б****, тут і зараз, ламать нах**, жостко через коліно, якщо ми взагалі ever хочемо нової країни. Лі Кван Ю апрувд.

7. Фінансова прозорість

Ті ж ТЕКСТИ написали вже про ганебну історію з «матеріальною допомогою» і постійні непонятні мутки з плаваючими сумами зп. Я можу додати, що реальний порядок нарахування штрафів та премій — не формалізований. Якщо мені хтось навіть скаже, що цей порядок десь описаний і підписаний лежить, моя відповідь проста: поки його не розуміє кожен патрульний, його немає.

Відсутність порядку створює протокорупційну залежність від особистих стосунків патрульних з безпосередніми начальниками (командирами рот). Bottom line в тому, що командирам рот віддано практично повністю на відкуп призначення штрафів та премій, без можливості ефективного оскарження нагору, в обмін на спускання командирами вказівок згори. Якщо командир в роті адекватний — психологічний клімат в роті буде більш-менш робочий. Але й прикладів безкарного хамства і свавілля командирів рот — в приватних розмовах від пересічних патрульних можна почути немало.

8. Контракти з особовим складом, з чіткою регламентацією зобов’язань

Контракти обіцяли на червень. Потім на листопад. За кілька днів уже весна, контрактів немає. Навіщо взагалі контракти, що регламентувати, ви спитаєте? Гаразд, якщо вам попереднього пункту про фінанси і командирів недостатньо — давайте послухаємо дитину, устамі якої глаголіт істіна.

У моєї колеги-патрульної є мала дитина. Якось цю дитину питає подруга мами-патрульної: а чому мама у свій вихідний день — знову на службі, за розкладом же вихідний має бути.

А дитина відповідає: “Там маму посилають на… якісь три букви”.

Три букви, як ви правильно зрозуміли — це маму посилають на ОГП.

9. Делегування повноважень

Основа. Прямо стосується community policing, кому це що каже.

Реального делегування — немає, на всіх рівнях. Все до начальника. Відповідальність за, а не відповідальність перед. У найкращих традиціях.

10. Формалізовані (описані) процеси, які відображають реальні практики прийняття управлінських рішень

Відсутні. Присутній — мєждусобойчік.

11. Драйв глибоких, якісних змін — не тільки в мі-мі-мі-інтерфейсі

Все просякнуто гонитвою на відкриття нових міст. При цьому ситуація нагадує передок армії, який надто захопився і геть відірвався від обозу. Передок поки що плює на тилове забезпечення і переможно демонструє картинку ура-просування. Та щось мені підказує, що ця картинка невдовзі буде мати неприємну обратку.

12. Стратегічне планування

Його немає.

ЩО РОБИТИ

Як, що робити? Щойно перераховане — якого нема — його і робити. Як його досягти, ви спитаєте? 🙂 А це вже питання тактики, яку кожен бачить в міру свого всього. І тут немає єдиноправильних рецептів: те, що підходить Харченку, зовсім не обов’язково підходить Деканоїдзе, і навпаки. Тому я надаю перевагу залишатися в реальності і поменше фантазувати про гіпотетичне. І поменше давати поради. Я надаю перевагу робити.

По-чесному треба визнати, що конкретні кроки нинішнього менеджменту — це все-таки реальні дії в реальних політичних умовах, з усією їхньою реальною відповідальністю. І нехай вони її несуть. І будемо це поважати. Поки несуть.

Та зокрема, але зовсім не виключно, що робив би я, негайно і вже:

• припинити гонитву на відкриття якомога більшої кількості нових міст; зайнятися якістю там, де патрульну поліцію вже запущено;
• описувати процеси, впроваджувати системні рішення і робити з мєждусобойчіка — інституцію;
• укладати контракти з особовим складом;
• невідкладно змінювати підходи до постійного навчання;
• безжалісно звільняти некомпетентних виконавців апарату «за профнепридатністю»;
• передусім: звільнити/понизити значну частину керівного складу і середніх менеджерів. Багато хто не на своїх місцях саме відносно цілей, бо за професійними компетенціями якісно відповідають не тій новій поліції західного зразка, на яку ми начебто взяли орієнтир. Важливо розуміти, що вони будуть опиратися, аргументувати, і найголовніше — вони зовсім не обов’язково тупі і нездатні. Вони теж можуть щось збудувати, але це щось буде совок 2.0. Саме тому я давно сказав, що війна ця тиха, і ця війна культурна.

Перелік можу розширювати, але краще я далі буду робити, ніж говорити.

В контексті подій у країні, найближчі 2-3 місяці стануть істотним тестом на життєздатність для нової поліції.

Зради нема. Є інфантильність і безвідповідальність. Є проблеми, які треба визнавати. І чесність із самими собою робить нас сильнішими.

Усім дякую за увагу. Ви прочитали Харченка злого. Харченка доброго, в ефірі Громадського, ви можете послухати тут.

Facebook автора