В той час, коли в Україні все ще не легалізована лобістська практика, українські стейкхолдери вже давно навчилися користуватися послугами американських лобістів. На відміну від нашої країни, лобізм у Сполучених Штатах є відносно прозорою та сталою практикою. А головне – врегулюванню з боку права. Тож у відкритих джерелах, можна знайти повну інформацію про те хто, чиї та за скільки просував інтереси в «країні можливостей».
Практика лобізму в США, це дійсно великий бізнес, на який, кожного року, витрачається сотні мільйонів доларів корпораціями, різними організаціями, урядами, а іноді і просто заможними людьми, зі всього світу. З приходом до влади адміністрації Трампа, запит на послуги лобістів тільки зріс, адже зацікавленим сторонам необхідно налагодити нові контакти, щоби просувати власні інтереси.
В основному, клієнтів з України цікавить не вплив на прийняття рішень у Конгресі, а послуги щодо сприяння урядовим відносинам (GR), консалтингу та PR. У свою чергу, українській уряд, зараз, найбільш зацікавлений у зміцненні позицій у боротьбі з Росією: подовженні санкцій, наданні зброї тощо. Офіційно, на Уряд України, у 2017 році, працювала лобістська фірма Barbour Griffits & Rogers більш відома, як BGR Group. На її послуги було витрачені 450 000 USD – насправді, відносно невелика сума за розцінками вашингтонських лобістів, але й за неї, Адміністрація Президента поспішила виправдатись, повідомивши, що: «дана ініціатива проходить за підтримки донорів, без залучення державних коштів». За відкритими джерелами, ціль компанії: «посилення зв’язків між США й Україною та заохочення американських приватних підприємців інвестувати в Україну».
Активним клієнтом лобістів зі Сполучених Штатів був і Нафтогаз України – звідти звертались до компанії Valuebridge International та, наприкінці року, до компанії Yorktown Solutions. Valuebridge займалась організацією зустрічей із політиками та представниками медіа. Наприклад, Вільям Браян, колишній президент Energy Group, яка є підрозділом Valuebridge, у березні цього року відкривав презентацію української делегації Нафтогазу на міжнародній конференції CERA Week, що проходила в Х’юстоні. У профілі містера Браяна, зазначається 8-річний досвід роботи в Департаменті енергетики США, рік із якої на посаді старшого радника Управління міжнародних справ.
Щодо Yorktown Solutions, то за договором, який є у відкритих джерелах, компанія займається: «розробкою й реалізацією промоційної програми, спрямованої на інформування й залучення відповідних зацікавлених сторін у США… у зв’язку з ризиками пов’язаними з проектами будівництва обхідних газопроводів». Зрозуміло, що Україну вкрай турбує будівництво «Північного потоку-2», який продовжується, попри міжнародні санкції та відсутність дозволу Єврокомісії. І далеко не останню роль, у цьому процесі грає позиція США.
Дві українські партії зверталися цього року до американських лобістів – Аграрна партія та Партія регіонів, яка все ще існує. У червні місяці «Партія регіонів» зверталась до DMP International від якої підписався, уже добре відомий в Україні, Пол Манафорт. Тож, здається, їхня співпраця й далі триває.
Серед відомих приватних осіб, зазначаються Сергій Тарута, Олександр Чалий та Сергій Рибалка. З Тарутою, взагалі, вийшла доволі цікава історія, що мала певний розголос у вітчизняних ЗМІ. Сергій Олексійович вирішив використати Сполучені Штати у своїй боротьбі з Нацбанком України, але трохи переоцінив можливості американських лобістів. У своєму Facebook він повідомляв, що 25 вересня виступив у спеціальному комітеті з фінансових послуг при Палаті представників Конгресу США і зробив доповідь про корупцію в Нацбанку. У свою чергу, Нацбанк відреагував миттєво, розповсюдивши інформацію, що насправді ніякого засідання не було й що: «в орендованій кімнаті відбувся нечисленний (до 20 осіб) неофіційний захід, організатором і модератором якого виступив представник лобістської компанії Liberty International Group, а спікерами виступили Сергій Тарута та екс-співробітник НБУ Олександр Завадецький». Це яскравий приклад того, що не потрібно вважати американських лобістів всемогутніми, здатними вирішити будь-які питання. Бо лобізм у Сполучених Штатах, це бізнес, а не корупція.
Роблячи підсумок, потрібно зауважити, що вже на державному рівні, в Україні розуміють як працює система GR-послуг у США, але й досі, відсутня політична воля, щоби перенести в правове поле цю практику в нашій країні, де корупція досягає таких розмірів, що це стає вже міжнародною проблемою.
Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, страницу «Хвилі» в Facebook