Голубые ходоки, Дмитрий Ярош и суверенное право Одичалых

Заявления лидера «Правого сектора» Дмитрия Яроша о намерении предотвратить марш сторонников ЛГБТ в Киеве вызвали огромный резонанс в социальных сетях.

Приведу наиболее значимый кусок его текста:

У той час, коли суспільство мало б об’єднатися навколо протидії московській агресії, організації так званих «ЛГБТ» нарощують масштаби своєї діяльності. Навіть зараз, коли бойові дії на сході активізувалися, вони планують низку заходів включно зі своїм «міні-гейпарадом» – «Маршем рівності». Це – не просто робота, спрямована на моральний розклад українського народу, але й плювок на могили тих, хто загинув у боротьбі за Україну, а також на живих захисників Вітчизни.

“Організації «ЛГБТ» зазвичай позиціонують себе як захисників «невинних жертв», які страждають від «гомофобії». Та насправді вони сповідують вкрай агресивну ідеологію, котра не терпить інакомислення. Їхня пропаганда невіддільна від гендерних ідей, згідно з якими немає ні вродженої чоловічої та жіночої статі, ні гетеросексуальності як норми статевої поведінки. Вони діють хитро і розбивають свою боротьбу по етапах: спочатку – «протидія дискримінації», потім – узаконення їхніх «шлюбів» включно з правом усиновлювати дітей, нарешті – прийняття суворих, тоталітарних законів, згідно з якими має переслідуватися будь-яка відмінна від їхньої думка (наприклад, цей текст міг би потягнути за собою кримінальну відповідальність). Також потрібно пам’ятати, що один із витоків гендерних ідей – це ідеологія марксизму, зокрема теза про неминуче відмирання родини. Маємо «славних продовжувачів» справи Маркса, Енгельса, Леніна…

З огляду на щойно сказане, представники Військово-політичного руху «Правий сектор» будуть змушені відволіктися від інших справ, аби завадити реалізації планів ненависників родини, моралі та звичних уявлень про людину. Нам вистачає справ, проте обставини змушують звертати свою увагу і на це зло.

Дякувати Богу, ми залишаємось доволі консервативною нацією. Більшість українців є християнами. В Україні також проживають представники релігійних меншин, які так само як і християни розглядають гомосексуалізм у якості гріха і психічної хвороби. Нарешті, чимало атеїстів та релігійно індиферентних людей також сповідують правильні моральні принципи. Тому українські націоналісти не дозволять купці грантожерів разом із кількома сотнями «корисних ідіотів» нав’язувати свою ідеологію мільйонам українських громадян”.

Полный текст читайте здесь

Судя по всему, Дмитрий Ярош так и не сделал выводов из падения «Свободы».

Я полгода назад на своей странице в Facebook я рассказывал о разговоре с депутатом из «Свободы», который жаловался, что их кинули Кличко с Яценюком и Порошенко, а Запад вообще не рассматривал как партнеров и воздерживался от контактов.

Тогда я ему ответил, что это не проблема кидка, точнее говоря, она второстепенна по отношению к главной проблеме партии «Свобода»: “Что вы хотите построить? О чем говорится в вашей программе? Вы хотите построить национальную автаркию, то есть страну, которая ни от кого не зависит и во внутренней и внешней политике поступает так, как считает нужным. Вопрос: а кого это интересует? Кому это важно, исходя из логики их интересов на Западе? Кому нужна КНДР Восточной Европы с представлениями о мире на уровне конца 19 века? Никому. Потому ваше поражение было заложено на уровне вашей же идеологиии, и вы не найдете внешних союзников, пока ваши представления о мире не изменятся. Кризис «Свободы» — это кризис мировоззрения, а не следствие отношений с недобросовестными союзниками”.

Ярош воспроизводит такой же тип политической ошибки.

Страна, которая полностью зависит от внешних рынков, куда экспортирует свой немногочисленный ассортимент, не может быть автаркией.

Страна, которая не может проплатить импорт газа без западных кредиторов, не может быть автаркией.

Страна, которая не может обеспечить социальные выплаты без кредитов МВФ, не может быть автаркией.

Страна, которая находится в состоянии войны и которая просит военной помощи от союзников, не может быть автаркией.

Ярош не подозревает, что говоря о ЛГБТ, он поднимает не тему сексуальных меньшинств в Украине, а напрямую затрагивает вопрос фундаментальных основ глобального мира, куда Украина якобы стремится, чтобы занять достойное место.

Потому что вопрос ЛГБТ — это не вопрос того, кто кого имеет и куда, а вопрос свобод, который является ключевым, основополагающим для западных сообществ. Поэтому не нужно удивляться, когда обращаясь за помощью к Западу, вас с улыбкой посылают куда подальше. Ведь представление Запада о своих отношениях с той или иной страной складывается из таких фундаментальных тем.

Это не означает, что мы должны отказываться от своей культуры там и воспринимать все, что есть в западной культуре. У нас есть свобода выбора оставаться и дальше Одичалыми. Никто не заберет у нас это суверенное право.