Території під терористами починають деградувати раніше, ніж очікувалося. І їхній особливий статус, котрий сьогодні був анонсований, тільки погіршить ситуацію. Вже тепер стосунки між людьми нагадують 30-ті роки при СРСР. Про особливості і причини такого явища і буде описано в даній статі.
Загальна картина.
На моє глибоке переконання, окупована частина Донбасу буде знаходитися поза українським правовим полем від півроку (найоптимістичніше) до трьох років. І анонсований сьогоднішній особливий статус зайнятих територій – це рішення зроблене з усвідомленням невідворотності тимчасового анклаву. Це фіговий листок, яким прикриють цю не вирішену проблему між Росією і Україною. А рішення її лежить в слабкості однієї з ворожих сторін. І естафету на слабкість перебрала саме РФ. Україна вже пройшла етап, котрий у Росії тільки попереду. Невдоволення російським суспільством у корупції та низькому рівні життя, котре потужно росло ще рік тому, нікуди не ділося. Наркотична речовина «кримнаш» втратить свою дію, і тоді почнеться найгірше. Санкції, зменшення ціни на нафту та значні національні, культурні та релігійні протиріччя, лише погіршать ситуацію. Україна на той час серйозно посилить своє військове, економічне, а отже і геополітичне становище. Виходу іншого не буде. Не захоче це робити Порошенко, то зробить хтось інший після його усунення. На жаль, ймовірність останнього залишається, хоча і досі сподіваюся на кращий сценарій. Так от, при серйозному внутрішньо політичному російському конфлікті, Україна зробить щось схоже на те, що з нею зробила РФ. Просто введе війська. Маючи великі проблеми в середині, можливі вже і міждержавні конфлікти зовні (Казахстан чи Китай), та потужну армію ображеного сусіда, Росія на відкриту війну не піде. Віддасть Донбас та погодиться на Гонконгський статус Криму. Та поки це станеться, окуповані частини Донецької і Луганської області можуть деградувати настільки, що їх стан на лютий-червень 2014 року покажеться недосяжним ідеалом.
Вплив України на Донбас.
Всі ми знаємо, як Донбас впливав на Україну і до чого це привело. Але була і інша тенденція. З 2004 по 2013 роки цей східний регіон, під впливом всієї України, достатньо сильно змінився. Якщо раніше політична приналежність, або мова, могла серйозно вплинути на особистісні стосунки, то з 2005-06 рр. така тенденція пішла серйозно на спад. Більш того, агітація за Тимошенко, котра в підсвідомості Донбасу намагалася залити його бетоном, в 2010 році, або за Батьківщину, УДАР і Свободу в 2012, практично не несла небезпеки для партійців, на відміну від 2004-го. Більш того, не дивлячись на явну монополію кримінально-олігархічного клану в політичному оформленні ПР, в регіоні почали з’являтися паростки політичного плюралізму. Розвивалося громадянське суспільство, хоча як представництво столичних організацій. Серйозно руйнувалися упередження щодо українців західного походження. Люди все більше їздили відпочивати у Карпати та звільнялися від маніпуляцій та історій про кровожерливих бандерівців. Звісно, еволюцію політичної культури Донбасу під впливом всеукраїнських процесів, сповільняла та ж кримінальна донецька еліта політичними маніпуляціями. Та все одно, процес мав позитивний характер до російсько-української війни.
Кінець розвитку і тільки прірва попереду.
Та російсько-українська війна змінила досить багато. Маніпуляції та відкрита брехня російських ЗМІ разом з підтримкою місцевої влади,остаточно задурманила голови Донеччан. Про це писалося багато. Але були і інші тенденції, котрі довели регіон до жахливого стану сталінських часів. На сьогодні, навіть ті люди, що залишилися на окупованій території та мали досить нейтральну позицію, почали перетворюватися у жахливих з моральної сторони особистостей. Якщо раніше ці люди бажали миру, як і тепер жителі Донбасу, що живуть на територіях контрольованими ЗСУ, то зараз вони бажають дійти до Києва та знищити всіх противників. На окупованій території процвітає наклепцтво. Часто це робиться з бажанням наживи, щоб відібрати майно у сусідів, котрі хоч трошки були помічені у підтримці України. Доходить взагалі до жахливого. Коли розкидані на узбіччі тіла українських солдат надають тутешнім людям суцільне задоволення. Людина дійсно може радіти через те, що «укроп» не просто загинув, а його кінцівки розкидало по значній території. Такий стан має такі причини:
- З регіону вже поїхала велика кількість людей. І зазначу, що їдуть най адекватніші. В будинках в Луганську з 40-ка квартир можуть проживати лише по 4 сім’ї. А в Донецьку, в класах з 30-ти дітей, в школу можуть піти лише по 3 дитини.
- Відсутність військових успіхів і практичний провал ДНР та ЛНР. Успішні дії української армії не дали сепаратистам розійтися. Більш того, успіх ворога в свідомості людей на окупованій території призводить до ще більшої ненависті до нього. А руйнування, спричинені війною, додають до цього.
- Розпач та невпевненість у обраному шляху. Витікає він з другого. Сепаратисти не отримали бажаного, а тільки погіршили своє становище. Ця ситуація нагадує мені курця, котрий бажаючи звільнитися від шкідливої звички, почав вживати героїн і скоро дійде до передозу. Руйнація економіки, виїзд креативних людей та погіршення соціального стану, то не ті речі, до яких готувалися лоялісти до ДНР та ЛНР. В їхній уяві, Донбас був справжнім Ельдорадо, та й ще автономним, відокремлення якого від загальної української економіки зробить кожного його мешканця багатою людиною. Так от, на сьогодні люди чітко розуміють, що Ельдорадо перетворюється у Сомалі і їм в ньому жити.
Погіршує ситуацію і відсутність іншої думки. Тобто, відбувається монополія на ідеологічну дурість, сформовану в регіоні. Люди з іншою точкою зору не можуть висловитися навіть словесно, не кажучи вже про якусь інформаційну платформу. Такий вакуум тільки погіршує становище. Дивлячись на трансформацію, що пройшла з людьми протягом 3-4-х місяців, можна уявити, що Україна забере через 3 роки. Це справжній ідеологічний анклав. Та думаю, у нас є можливості сповільнити та навіть вирівняти дані процеси.
Україна і анклав. Дії на випередження.
Нашій молодій державі прийдеться забрати цю частину Донбасу. Це теж буде логікою процесів. Хочемо ми цього чи ні. При ослабленні Росії та посиленні України, такий випадок і буде. І просто відморозитися від такої можливості ми не зможемо. Така природа нації. Вона завжди хоче повернути вкрадене, бо це питання гідності. А кого не вдовольнили мої доводи, то ті нехай загадають як підтримували розповіді про Кубань наша, чи щось інше.
На сьогодні, Донбас нагадує дещо Німеччину, розділену після війни проти нацизму. Одна її сторона пішла демократичним розвитком, а інша комуністичним. І саме успішність демократичної ФРГ зробила її ідеологічним переможцем. Щось подібне потрібне зробити і Україні. Створити дзеркальний та успішний Донбас. Якщо наша країна буде реформуватися та, відповідно, розвиватися, зробити таке буде не так важко На сьогодні населення цього краю поділилося практично порівну. Життя на українській Донеччині і Луганщині має бути на порядок краще за ДНР і ЛНР. А щодо інфраструктури, то основні університети і виробництво можна перенести та значно розвинути в Краматорську, Сєверодонецьку та Маріуполі.
Молоді, що буде проживати на окупованих територіях, потрібно надавати і інформаційну і матеріальну підтримку. До прикладу, можна надавати масові гранти на освіту і дослідження в Україні в різних галузях. Також варто працювати і в інформаційному полі. В кожному кутку Донбасу має бути надана можливість слухати якісне українське радіо, та дивитися якісні українські канали просвітницького характеру. Така можливість є і нею варто скористатися. Можна зробити ще багато чого іншого, що хоч якось призупинить процес деградації та створить плацдарм до реабілітації та соціальної адаптації регіону у майбутньому.
На останок хочу сказати, що така ситуація обов’язково спонукатиме Україну до рішучих змін. Ми входимо в інший історичний етап, коли виклики будуть змушувати. Виклики Кримом, Донбасом, а потім і подіями в самій Росії.