Про нові дороговкази для охорони здоров’я

Контекст важливий. В будь-яких стратегічних рішеннях (особистих, організаційних, галузевих) слід враховувати характеристики ширших стратегій. Тим більше зараз, коли всьому населенню земної кулі варто було б оголосити: «Пристебніть ремені безпеки, ми увійшли в зону турбулентності».

Кілька днів тому саміт НАТО в Мадриді схвалив нову Стратегічну концепцію Альянсу. Цей верхньорівневий документ визначає пріоритети, основні завдання та підходи Альянсу на поточний момент часу. Після закінчення холодної війни його оновлювали приблизно кожні 10 років. Попередня Стратегічна концепція була прийнята на Лісабонському саміті НАТО у 2010 році.

В новій редакції Концепції сім разів згадується слово «інтереси», в контексті заяв, що і Китай, і Росія кидають виклик «інтересам Альянсу». Тоді як у документі 2010 року РФ була названа «партнером», цьогорічні стратегічні рамки проголошують росію «загрозою», а Китай — «викликом». Новий стратегічний документ НАТО чітко виправдовує ці визначення, заявляючи, що ці країни «кидають виклик нашим інтересам».

Червоною лінією проходить тема України. Слово «Україна» використано аж чотири рази, причому звучить тема партнерства та стратегічної значущості нашої країни. Ось ці чотири тези:

• Воєнна агресія РФ проти України зруйнувала мир і серйозно змінила наше середовище безпеки.

• Сильна незалежна Україна життєво необхідна для стабільності євроатлантичного регіону.

• Ми продовжимо розвивати наше партнерство з Боснією та Герцеговиною, Грузією та Україною для просування наших спільних інтересів у євроатлантичному мирі, стабільності та безпеці.

• Ми підтверджуємо рішення, прийняте на Бухарестському саміті 2008 року, і всі подальші рішення щодо Грузії та України.

Візьмемо до уваги, що основна мета перегляду Стратегічної концепції – це врахування змін глобального середовища безпеки та підготовка до викликів не лише сьогоднішнього дня, але й завтрашнього.

Чи готові світові системи охорони здоров’я до можливих викликів завтрашнього дня, зумовлених, включно, але не виключно:

• змінами структури медичних потреб,
• збільшенням питомої ваги невідкладних станів та критичних потреб в медичній допомозі,
• довгостроковими наслідками порушення рутинного медичного забезпечення,
• порушенням або повним руйнуванням логістичних ланцюгів,
• зниженням обсягів виробництва всіх матеріальних ресурсів для закладів охорони здоров’я,
• руйнуванням наступності в підготовці кваліфікованих медичних кадрів на всіх освітніх рівнях,
• неспроможністю централізованих інструментів управління?

Підкреслю, що мова не лише про Україну, а й про охорону здоров’я в світовому масштабі.

Короткий відступ. Я постійно спілкуюсь з власниками медичного бізнесу та помітила одну річ. Для обдумування можливих варіантів дій та прийняття рішень багато бізнесменів використовують фреймворк «…ще трохи і все закінчиться». Цей фреймворк є дуже природнім для психіки людини, свого роду захисним механізмом. Всім нам дуже хотілося б безпосередньо відчути межі цієї жахливої ситуації, в який нам довелося жити. Але історія пишеться набагато ширшими мазками. Перехід в іншу фазу глобальних суспільних, політичних, економічних фреймворків може відбуватися протягом кількох поколінь.

Я пропоную своїм клієнтам: Спробуйте використати фреймфорк «війна триватиме невизначено довго». Які ви маєте варіанти дій? Які ваші пріоритети? Можливості? Обмеження? Ризики та їх менеджмент?

Нова Стратегічна концепція НАТО – це дороговказ. Байдуже, подобається це конкретно вам чи мені, чи комусь.

Чи не пора почати чути такі повідомлення? Почати діяти завчасно, миттєво відкидати застарілі конструкції – а такими вмить після початку нашої війни виявилось багато «кращих європейських практик», створених десятиріччя тому. Розрахованих на попит, логістику, ресурси мирних часів. Чи не варто перечитати наявні документи, які описують системи охорони здоров’я протягом Другої світової війни? До речі, їх достатньо.

Європа лише починає усвідомлювати масштаб можливих змін чи загроз. Адже здалеку все по-іншому, аніж за безпосереднього сприйняття ситуації. Але нам, українцям, точно пора прокинутись. Перестати писати з вищого рівня про ковід, який «нікуди не подівся, шукайте пункт вакцинації», бездумно приймати допомогу на мільярди, не усвідомлюючи стан системи охорони здоров'я As Is (не в загальних гаслах, а в підтверджених цифрах та фактах). Не маючи сценарних планів реагування на загрози, вже зрозумілі в цілому.

Пора перестати бездумно витрачати ресурси, яких уже сьогодні критично бракує. Ще не знаємо, що відбуватиметься завтра! Пора полишити заколисуючий наратив про «відновлення – відправна точка для відновлення ще не зрозуміла нікому, тож всі нинішні «концепції» – марні. Натомість слід щонайшвидше створити релевантне підґрунтя для прийняття критичних управлінських рішень в стратегічній галузі, якою є система охорони здоров'я. Безумовно, ці рішення можуть і повинні бути довгостроковими. Але перш за все, вони мають щонайшвидше створити максимально можливу безпеку, сталість та результативність медичної галузі в тих умовах, що нам вже знайомі й перед лицем тих загроз, які постають перед всім світом.

Можливо, це вже не просто питання, а набат, який відбиває ритм споконвічного питання: куди йдемо?

Автор - засновник та директор агентства системного консалтингу в медицині «Медкапіталгруп», м. Київ.