Виграно першу велику битву цієї війни - битву за Київ. Її уроки

Якби ми програли її, Україна була б роздерта на кілька шматків. Військові на Сході були б відрізані від постачання і оточені. До 300 вбитих цивільних в Ірпіні додалося б 30 тисяч у Києві.

Ключовим стало утримання Васильківського летовища. "Елітні" обізяни були знищені і не змогли захопити злітну смугу для своїх транспортів.

Другим чинником була зупинка наступу на південь від Житомирської траси на Фастів і Васильків. Кажуть, допомогли ще давньоруські Змієві вали. А ЗСУ насипали зверху артою і ванькам стало різко не альо.

Третім і контрольним в голову стало звільнення Макарова і ускладнення постачання відрізаного південного угрупування.

За нас дуже круто зіграла рідна земля. Річка Ірпінь та її заболочені береги не пустили окупантів до Києва і дали час зібрати сили.

А ще за нас був весь Київ. В сучасній історії нема такого прикладу масової добровільної мобілізації в ТРО і ЗСУ.

Які уроки битви за Київ?

1. Ми були не готові. Понівечені Ірпінь, Гостомель, Буча – плата за нашу неготовність.

2. Вже зараз треба врахувати помилки і рубежі подалі від Києва і Житомирської траси.

3. Озброєння ТРО – найкраще рішення для захисту Києва, яке тільки могло бути. Обов'язково треба це розвинути і зробити фішкою нашої оборони.

4. Битва за Київ показала значення системи ППО. Вона має стати пріоритетом розвитку ЗСУ №1.

5. Критично не вистачає авіації і бойових гелікоптерів.

6. Протитанкові компплекси від союзників і українські аналоги помножили на нуль російську стратегію наступу колонами. Тепер це тупо колони смертників.

7. Все те, що писали в літературі Другої Світової про українського солдата – правда. Хитрий, вмілий, впертий, незламний. На ньому трималася вся армія Совєцького союзу. Тепер український солдат - як чистий спирт, не розбавлений московитами робить ЗСУ непереможними.

Це перша велика перемога цієї війни. І вона не остання.