Урядова програма порятунку українців від коронавірусу «підтягує» необхідні дані з немедичних сфер (філософії, соціальної психології, економіки) в мозок будь-якої нормальної людини, яка реагує на кошмари управлінських рішень так само, як програмні продукти «айтішників» автоматично «підтягують» потрібні для користувача назви місяців, прізвища відомих авторів, цифри, таблиці тощо.

Останній перелік карантинних вимог від КМУ «підтягнув» у мою голову філософську суперечку між прихильниками та противниками філософії Платона. Йдеться про одвічні розбіжності між фізикалістами (матеріалістами) та ідеалістами. Це якщо дуже спрощено, можливо навіть некоректно. Але так зрозуміліше.

За Платоном кожна матеріальна річ має свою ідею. Теорія Платона базується на кількох тезах: ідея первинна по відношенню до фізичної реальності, ідея нематеріальна, ідея речі не суб’єктивна (ніяк не залежить від розуміння людини), а також ідея речі не інтерсуб’єктивна (ніяк не залежить від думок людей).

Що це означає на практиці:

  • за стільцем прихована ідея не просто сидіти, а сидіти на чомусь красивому. За столом також є ідея сісти, але не на рядні чи за трухлявим пеньком на галявині, а за чимось красивим;
  • якщо раптом зникнуть всі стільці, столи і навіть люди, то ідеї меблів, ідеї красивого – залишаться. Послідовники Платона вважають, що не лише матерія, але й такі нематеріальні речі як музика, мистецтво, математика, прямий кут, справедливість також є похідними ідей. І все це також залишиться після того, як з планети раптом зникне фізичне життя.
  • вбивство є злом, і навіть, якщо на референдумі проголосує 99,9% людей, що вбивство є добром, то в свідомості всіх без виключення воно залишиться злом. За вбивство карали правові системи країн самих кривавих диктаторів. В СРСР державна машина вбивала десятки тисяч людей, але кримінальний кодекс переслідував за вбивства.

Космос – глобальна свідомість – місце, де «живуть» ідеї. І коли наша індивідуальна чи колективна свідомість шляхом зусиль волі досягає певного рівня розвитку, ми отримуємо потрібні нам ідеї. Мабуть, так з’явилися лицарі круглого столу.

Так склалося, що критики платонізму, і це не обов’язково виключно фізикалісти, намагаючись підважити і висміяти примат ідеї, завжди єхидно просили опонентів – прихильників філософії Платона – пояснити ідею зеленого. Сучасна українська політична реальність нарешті створила найсприятливіші умови для пояснення світові саме ідеї зеленого, але якщо не іронізувати, то мова іде про прийняття чи не прийняття ідей як таких. Наприклад, нам би слід задуматися: вірус COVID-19 має ідею, чи за його появою нема ніякої ідеї? І це не обивательське питання спровоковане нудьгою самоізоляції. Воно обумовлене останнім переліком карантинних заходів.

Запропоновані Кабміном обмеження та заборони свідчать про нерозуміння існування COVID-19 як матерії. Про якісь ідеї говорити взагалі не доводиться. При цьому світ, загалом, також запроваджує безпрецедентні протиепідемічні заходи з упором на заборони та обмеження, які базуються на матеріалістичному світогляді. Цих заходів не просто недостатньо. Вони доходять до абсурду і принесуть більше шкоди фізичному і матеріальному. Матеріалісти можуть виявитися для матерії (фізичного життя, економіки) більш небезпечними, ніж ідеалісти. Тому є сенс подивитися на COVID-19 очима Платона і пошукати ідею коронавірусу.

Ідея зеленого

Якщо ми не бачимо якоїсь ідеї, не розуміємо її, то це не означає, що цієї ідеї немає. Ось давайте собі уявимо, що над нами жовте небо на ньому пливуть червоні хмари, а з неба світить синє сонце. Листя і трава чорного кольору. Думаю, складно уявити такий жах. Для наших паличок і колбочок – фоторецепторів сітківки ока, нашої нервової системи та психіки чомусь існує така кольорова гамма, яку ми бачимо перед собою: небо – блакитне, сонце – жовте, хмари – білі, трава – зелена. Світло у нас ототожнюється з красою та благородством, темрява зі злом та смертю. І волосся з віком чомусь біліє, а не чорніє. Ну й так далі.

В природі є фізичні речі, які викликають у нас вроджену відразу: певні форми, лінії кольори, поєднання цього всього в одному жахливому образі і таке інше. Наприклад, є тварини, зовнішній вигляд яких нам приємний, а є й такі, вигляд яких навіює жах та огиду. Не складно зробити висновок, що у такий спосіб реалізується ідея красивого і не красивого. Зелена трава – це красиво, а жовта і коричнева – ні. Тому газони поливають, витрачають на це воду, платять садівникам, інженери конструюють поливальні прилади. Якби зелене не мало ідеї, то ніхто б не сіяв трави і не поливав газони. Вигоріла, ну і вигоріла.

Ідеї холери та COVID-19. Фазовий перехід

Чистота і порядок у наших оселях та на наших вулицях є такою самою красою як і зелені газони. Якби не Yersinia pestis (збудник чуми), шигелли Флексенера та Зонне (збудники дизентерії), холерні вібріони, тифозні сальмонели і так далі, то людство донині б виливало помиї через вікно, а сміття висипало б під вхідними дверима. Навколо нас роїлися мухи та бігали загони пацюків. Порядку і красі наших міст людство зобов’язане збудникам інфекційних хвороб. Як би це дивно не звучало.

Ідея «холери» виховати, окультурити, створити красу урбаністики, можливо ще щось.

Популярные статьи сейчас

40 тысяч гривен в месяц и более года на больничном: названы ключевые изменения в социальном страховании

Украинцам грозят штрафы за валюту: кто может потерять 20% сбережений

Паспорт и ID-карта больше не действуют: украинцам подсказали выход

Банки не принимают 50 и 100 долларов: украинцев предупредили о возможных трудностях

Показать еще

Ідея COVID-19 – не виховати, а мобілізувати волю людства. Примусити його відмовитись від ледарства та розваг. «Соціальна» база корона вірусу – люди з низьким імунітетом. Низький імунітет – головна антропологічна проблема. Її не бачать і не розуміють політологи, журналісти, економісти. А лікарі представляють пандемію як чергову інфекційну проблему, тоді як COVID-19 це ще менше інфекційна проблема, ніж холера і черевний тиф.

Імунітет невпинно знижується з середини ХХ століття у представників Західної цивілізації. Причина цього явища не застосування антибіотиків, а науково-технічний прогрес, який розбестив і розпестив. Люди стали слабші, оскільки не мають достатнього фізичного навантаження і контакту з природою. Люди ведуть оранжерейне і пристосуванське життя. А як казав Ганс Сельє «повна свободу від стресу означає смерть». Про зниження імунітету вам скаже будь-який лікар віком «60+», або лікар, який здатний бачити та аналізувати.

Про суттєве зниження імунітету в кінці 90-х мене особисто попереджали старші колеги реаніматологи. «Те що можна було собі дозволити з пацієнтами 20-30 років тому, не можна дозволити сьогодні. Все треба робити вдень під пильним контролем, ретельно та надзвичайно якісно. Все у плановому порядку ніякої самодіяльності і тим більше нелегальності», - казали вони мені.

Важливо розуміти, що мова іде про зниження імунітету не у бідних (він у них завжди був низький), а у заможних. Це головний виклик ХХІ століття. Власне цим фактом і пояснюється істерія на Заході. Якби від COVID-19 гинули папуаси або хворі на СНІД та туберкульоз, то ніхто б не запроваджував у Європі двохмісячні карантини.

Ми упускаємо фазовий перехід. Інфекційний світ не просто доповнюють невідомі віруси. Ми вступаємо в епоху коли нас врятує виключно якість імунної відповіді. Якісний імунітет матимуть люди волі. Культурні, заможні, оранжерейні відійдуть. Така проза життя.

Помилкові стратегії

Людство орієнтують, скажемо так, на обережність, психологічно готуючи його до тривалих карантинів, самоізоляцій, дистанційного навчання, дотримання правил гігієни, виховання нової культури спілкування. Орієнтують, що потрібно перечекати до появи активної чи пасивної імунізації, яка все нормалізує. Але все це дурниця. Поствірусні пневмонії та смертність від них впевнено прогресують уже не одне десятиліття. І ніякі вакцини та карантини від грипу глобально цього не зупинили.

Епідеміологи сьогодні нагадують старих генералів – ветеранів колишніх війн, які готують молодих солдат, до минулих військових зіткнень. Але, як відомо, нова війна ніколи не буває старою, і успішно використати ті самі методи не вдасться. Вакцини і карантини проти пневмотропних вірусів матимуть таку саму ефективність як дерев’яні щити проти балістичних ракет. Всі ці заходи, у кращому випадку, виходять з логіки фізикалізму, у гіршому – змавповані з попередніх століть. В Україні все гірше. Особи, які керують епідеміологами і приймають постанови Кабміну навіть не радянські матеріалісти. В їх голові легко поєднується заборона пробіжок у парках та дозвіл на вигулу собак з заходом хворих на коронавірусну інфекцію в масці до ломбарду.

Все що сьогодні пропонується у світі належить до заходів спрямованих на подальше зниження імунітету. Іншого і бути не може, оскільки ці пропозиції формуються людьми без імунітету. І ці люди уже ніколи не зміняться, ідучи в могилу вони тягнуть за собою інших. Не тому що вони злі і погані, а тому що вони так собі уявляють життя – від труднощів у житті треба ховатися. Коронавірусна інфекція – одна з таких труднощів.

Президент Української національної академії медичних наук не тому веде всю академію у небуття, бо є поганим і бажає смерті академікам чи «членкорам», а тому що він вважає, що лист до прем’єра Шмигаля з проханням включити в протокол лікування COVID-19 настоянку трави вейника наземного і трави щучки дернистої – це життя. До 2019 року щучка дерниста була насправді життям для всіх наших академіків. Але у 2020 – це смерть. Чому ще минулого року ця трава була цілющою, а цього року мертвою академіки зрозуміти не можуть.

Пандемія, поліси, ідеї, духовність

Пандемія і реакція на неї дають підстави стверджувати, що ми маємо справу з глобальною проблемою. Це означає, що займатися нею мають взагалі не медики. Лікарі ніколи не вирішували такого масштабу задач. Потрібно розуміти ідеї речей. Навіть, якщо ви матеріаліст, атеїст чи агностик. До слова, здатність розуміти ідеї це і є духовність. Духовність – це не поїздки в Єрусалим за кошти фармацевтичної компанії, не совання в щілини Стіни Плачу записок з бажаннями і не посвячена на «Паску» ковбаса. Духовність – це ідеї речей. Розуміння ідей речей відкривають нашу свідомість для нових ідей.

Поліси створювалися ідеями і для ідей. Вони не створювалися для потоків нечистот, роїв мух та зграй пацюків. І навіть не для торгівлі, ремесла, економіки. Вони створювалися для великих справ: політики, мистецтва, поезії, музики, спорту. Ця краса розвивала свідомість, що відкривало доступ до нових ідей.

У давні і не дуже давні часи у людства з волею та життєвою енергією було все доборе. З ідеями та ідеологіями також чудово, якщо ми говоримо про Захід. Там де є життєва енергія та ідеї з імунітетом зажди добре. В такому суспільстві у політичному житті приймають участь справжні ідеологічні партії, а не фріки, клоуни та симулякри. Тоді бракувало санітарної культури життя в полісі. Сьогодні з цією культурою все добре, з самодисципліною також. Вимоги карантину виконуються на відмінно. Але нема волі, а з її браком – імунітету. Вслухайтеся у тишу сьогоднішніх вулиць. Ніяких голодних бунтів не буде. Зеленському не потрібно буде їздити Києвом особисто і заспокоювати людей так, як це доводилося робити царю Миколі І у 1831 році в Петербурзі під час епідемії холери. У 2020-му частина людей тихо помре з голоду чи від інших хвороб, лікувати яких не буде чим. Сильніші візьмуть собі те що їм потрібно без шуму. Хтось це назве мародерством, а хтось трофеєм. Грань дуже тонка.

«Правда зробить нас вільними» - так написано у святому Письмі. Воля (зусилля) зробить нас красивими і дасть нам нове життя. Цю істину доведеться прописати новим поколінням.

Все що було створено красивого людством, все чим ми милуємося подорожуючи по «європейському цвинтарі» під час відпусток створено в часи, коли людина не мала впевненості у завтрашньому дні, коли людина не знала чи вона житиме завтра. Кожне слово вона мусила говорити як останнє, тому що шансу виправити завтра могло і не бути. Цілком можливо COVID-19 поділить людство на дві нерівних частини. Одну частину охопить страх, який паралізує волю, інша частина навчиться жити кожен день як останній. Проблема у тому, що перелякані нам писатимуть закони. Наша задача не йти за ними на цвинтар, тобто думати, що виконувати, а що ні.

Цілком можливо, що COVID-19 відірве нас від фізичного життя і від впевненості у завтрашньому дні. Зрештою, а для чого нам бог та його ідеї, якщо ми знатимемо що буде завтра?

Подписывайтесь на страницу Анатолия Якименко в Facebook, канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook